справа № 755/19347/23 головуючий у суді І інстанції Яровенко Н.О.
провадження № 22-з/824/596/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
05 травня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бекіровим Сіраном Нусрєтовича про забезпечення позову у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданою представником - адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем та за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гілден Фінанс» поданою представницею - адвокаткою Онишко Вікторію Михайлівною на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя, у якому просив суд в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділити у приватну власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 1/2 (одній другій) частині кожному у наступному майні: квартира АДРЕСА_1 , площею 46, 2 м.кв.; квартира АДРЕСА_2 , площею 67,4м.кв.; квартира АДРЕСА_3 , площею 68,1 м.кв.; житловий будинок АДРЕСА_4 , площею 59,8 м.кв.; земельна ділянка площею 0,1123 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:051:0002, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,0767 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:022:0014, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;земельна ділянка площею 0,2498 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:022:0013, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , проектною площею 85,6 м.кв., які придбані на підставі Договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» № 113 від 14.12.2015 р., укладеного між ОСОБА_2 , як довірителем, і ТОВ ФК "Укрреставрація"; майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , проектною площею 55,29 м.кв., які придбані на підставі Договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» № 137 від 25.10.2016 р., укладеного між ОСОБА_2 , як довірителем, і ТОВ ФК "Укрреставрація"; виділити у приватну власність ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1 ) і ОСОБА_2 (ІПН № НОМЕР_2 ) по 1/3 частині кожному у квартирі АДРЕСА_7 .
Крім цього, в ході розгляду справи 15 липня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю в якому ОСОБА_2 просила суд в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділити у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 від 2/3 квартири АДРЕСА_7 , що становить 1/3 частині кожному; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/3 частину вартості ремонту квартири ПО у будинку АДРЕСА_8 , що складає 736 324,43 грн.; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 таке майно: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 67,4 м.кв.; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 68,1м.кв.;житловий будинок АДРЕСА_4 , площею 59,8 кв.м.;земельну ділянку площею 0,1123 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:051:0002, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, земельну ділянку площею 0,2498 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:022:0013, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку площею 0,0767 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:022:0014, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; квартиру АДРЕСА_1 , площею 46,2 м.кв.; майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , проектною площею 85,60 м. кв., які придбані на підставі Договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» №113 від 14.12.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Укрреставрація»; майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , проектною площею 55,29 м. кв., які придбані на підставі Договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» №137 від 25.10.2016, укладеного між ОСОБА_2 , як інвестором, і ТОВ «ФК «Укрреставрація».
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя - задоволено.
В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, виділено у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині кожному у наступному майні:
1) квартира АДРЕСА_1 , площею 46,2 м.кв;
2) квартира АДРЕСА_2 , площею 67,4 м.кв;
3) квартира АДРЕСА_3 , площею 68,1м.кв.;
4) житловий будинок АДРЕСА_4 , площею 59,8 кв.м.;
5) земельна ділянка площею 0,1123 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:051:0002, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
6) земельна ділянка площею 0,0767 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:022:0014, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
7) земельна ділянка площею 0,2498 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:022:0013, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;
8) майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , проектною площею 85,60 м. кв.;
9) майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , проектною площею 55,29 м. кв.
В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, виділено у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/3 частини квартири АДРЕСА_7 кожному.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду особа, яка не брала участі у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гілден Фінанс» та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданою представником - адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гілден Фінанс» поданою представницею - адвокаткою Онишко Вікторію Михайлівною та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2026 року було призначено до розгляду цивільну справу за вказаними апеляційними скаргами.
12 березня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Бекірова С.У. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційні скарги.
27 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Бекіровим С.У. подано до Київського апеляційного суду заяву про забезпечення позову, яку фактично передано судді-доповідачу 28 квітня 2026 року.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 серпня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктами спільної сумісної власності подружжя було задоволено. В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, виділено у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині майна кожному.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю відмовлено.
Разом з цим, відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 , не погодившись із вказаним рішенням суду, звернулася до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Крім того, на вказане рішення суду також було подано скаргу ТОВ «ГІЛДЕН ФІНАНС», як особою, яка не брала участь у розгляді справи.
При цьому, ТОВ «ГІЛДЕН ФІНАНС», мотивуючи свою скаргу, посилалося на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 15травня 2024 року у справі № 910/3425/24 за позовом ТОВ «ГІЛДЕН ФІНАНС» до ФОП « ОСОБА_2 про стягнення коштів було затверджено мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу передала у власність ТОВ «Гілден Фінанс» належне їй нібито на праві приватної власності майно, в тому числі і спірне майно у даній справі.
Кінцевим бенефіціаром і керівником позивача ТОВ «ГІЛДЕН ФІНАНС» з 26 червня 2024 року є донька відповідачки - ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 , дізнавшись про винесення Господарським судом м. Києва вказаної ухвали від 15травня 2024 року, у березні 2026 року звернувся із апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 15травня 2024 року - скасовано, винесено нову ухвалу, якою у затвердженні мирової угоди відмовлено.
Однак, на теперішній час позивач ОСОБА_1 дізнався, що ТОВ «Гілден Фінанс» 08 квітня 2026 року, тобто напередодні судового засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у Північному апеляційному господарському суді, відчужило весь обсяг спірного майна на користь ТОВ «ЕНЕРГОТЕК ГРУП» (код ЄДРПОУ № 45981484).
Заявник вказує, що аналіз наведених обставин свідчить про те, що ОСОБА_2 маючи за метою позбавити ОСОБА_1 його частки у спільному майні, у березні 2024 року, достеменно знаючи про придбання оформленого на неї майна у шлюбі із ОСОБА_1 та існування судового спору щодо поділу цього майна, діючи недобросовісно, ініціювала через підконтрольну особу ТОВ «ГІЛДЕН ФІНАНС» штучний спір у Господарському суді м. Києва, в якому 15травня 2024 року уклала мирову угоду, за умовами якої відчужила право власності на всі інші об'єкти спільної сумісної власності на користь цього підприємства без відома та згоди ОСОБА_1 .
В подальшому після оскарження ОСОБА_1 зазначеної ухвали господарського суду, відповідачка ОСОБА_2 , усвідомлюючи її явну незаконність, продовжуючи свої недобросовісні дії із позбавлення ОСОБА_1 його частки у спільному майні, вжила заходів щодо переоформлення права власності на спірне майно на іншу підконтрольну особу ТОВ «ЕНЕРГОТЕК ГРУП».
Відтак, оскільки спірне майно було неодноразово недобросовісно відчужено відповідачкою ОСОБА_2 за ланцюгом під час розгляду даної справи про поділ спільного майна подружжя без відома та згоди ОСОБА_1 , то воно підлягає поділу, незважаючи на його перебування у третіх осіб.
За таких обставин є достатні підстави вважати, що відповідачкою ОСОБА_2 будуть і надалі вживатися заходи щодо подальшого штучного відчуження та/обтяження спірного майна. В зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення позову явно ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення.
Посилаючись на дані обставини, заявник просить суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, накласти арешт на наступне майно:
1) квартира АДРЕСА_1 ,
2) квартира АДРЕСА_2
3) квартира
АДРЕСА_9 ) житловий будинок АДРЕСА_4
5) земельна ділянка площею 0,1123 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:051:0002
6) земельна ділянка площею 0,0767 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:022:0014
7) земельна ділянка площею 0,2498 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:022:0013
8) майнові права на двокімнатну квартиру
АДРЕСА_10 ) майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 .
Частина перша статті 153 ЦПК України визначає, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду),
Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пункт 7 частини першої статті 365 ЦПК України визначає, що суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (пункт 10 частини першої статті 150 ЦПК України).
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Предметом спору у цій справі є поділ спільного сумісного майна, набутого за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, і яке за вимогами позивача належить сторонам у рівних частках.
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Встановивши, що предметом спору є поділ спільного сумісного майна подружжя, суд вважає, що є необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно, яке є предметом спору у цій справі, оскільки враховуючи не погодження сторін з рішенням суду першої інстанції та доводів заявника, щодо неодноразового відчуження спірного майна (не спростовано відповідачем) є наявні ризики, що не накладення арешту може призвести до негативних наслідків, можливості виникнення нових спорів.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги заявника підлягають частковому задоволенню, а саме в частині накладення арешту на 1/2 частини спірного майна, тобто в межах позовних вимог, оскільки накладення арешту на все майно в цілому не є співмірним заходом забезпечення позову і виходить за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Враховуючи предмет позову та захід забезпечення позову, суд дійшов висновку, що на даній стадії зустрічне забезпечення не є необхідним, а отже, судом не застосовується.
При цьому, необхідно звернути увагу, що учасники справи не позбавлені можливості користуватись своїми правами, передбаченими статтями 154 (зустрічне забезпечення), 156 (заміна заходів забезпечення позову), 158 (скасування заходів забезпечення), 159 (відшкодування збитків) ЦПК України.
Зокрема, частиною першою статті 159 ЦПК України передбачено право осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Таким чином, суд при забезпеченні позову бере до уваги те, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання майбутнього рішення суду.
Суд звертає увагу відповідача, що забезпечення позову шляхом арешту майна не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
При цьому суд звертає увагу, що забезпечення позову направлене на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст.149-153, 260, 261 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бекіровим Сіраном Нусрєтовича про забезпечення позову у цивільній справі - задовольнити частково.
Накласти арешт на 1/2 частину спірного майна, а саме:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- квартиру АДРЕСА_3 ;
- житловий будинок АДРЕСА_4 ;
- земельну ділянку площею 0,1123 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:051:0002;
- земельну ділянку площею 0,0767 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:022:0014;
- земельну ділянку площею 0,2498 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480701:01:022:0013;
- майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 ;
- майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 .
В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Позивач (первісний позивач, відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_11 ;
Відповідач (відповідач за первісною позовною заявою, позивач за зустрічною позовною заявою, апелянт): ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_12 .
Ухвала апеляційного суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала апеляційного суду про забезпечення позову дійсна для пред'явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова