Єдиний унікальний номер справи № 757/40410/20-ц
Провадження №22-ц/824/7369/2026
24 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявник 20 січня 2026 року подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Кривошея Д.С. або іншу уповноважену особу розглянути клопотання від 27.03.2025 року у виконавчому провадженні № 52064860.
У апеляційній скарзі апелянт зазначила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому з посиланням на поважність причин його пропуску, вказала, що вона та її представник не були присутні в судовому засіданні, адвокат Індутний-Шматько С.М. був наділений повноваженнями представника лише на час підготовки скарги до суду, в наступному справа розглядалась без його участі, тому останній також не отримував ухвали суду та не передавав її зміст своїй довірительці. Апелянт стверджувала, що не отримувала копії ухвали, перебуває за межами України, електронного кабінету не має. 23 грудня 2025 року апелянт уклала договір про надання правової допомоги з новим представником, після чого останній 05 січня 2026 року вперше отримав повний текст ухвали суду, що підтверджується розпискою. За наведених обставин вважала, що пропущений строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Вказані доводи апелянта не були прийняті апеляційним судом та ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року подана апеляційна скарга була залишена без руху у зв'язку з тим, що апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та визнання наведених апелянтом причини пропуску строку поважними. Апелянту було надано строк для усунення виявлених недоліків - десять календарних днів з дня отримання ухвали суду, а саме для подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку.
Зазначеною ухвалою апелянту роз'яснено, що у випадку не усунення у встановлений термін виявлених судом недоліків, а саме, якщо не буде подано заяву із зазначенням інших, ніж ті, що вже були розглянуті апеляційним судом, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані в ній підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Згідно супровідного листа від 27 лютого 2026 року, копія ухвали апеляційного суду направлялась на поштову адресу апелянта, зазначену в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 , проте конверт повернуто до суду без вручення. Крім того, згідно супровідного листа від 27 лютого 2026 року, електронний примірник ухвали направлявся до електронного кабінету представника апелянта, та був доставлений 27.02.2026 о 16:21:07, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Згідно супровідного листа від 25 березня 2026 року, копія ухвали апеляційного суду повторно направлялась на поштову адресу апелянта, зазначену в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 , проте конверт повернуто до суду без вручення. Крім того, згідно супровідного листа від 25 лютого 2026 року, електронний примірник ухвали також повторно направлявся до електронних кабінетів представника апелянта та самого апелянта, і був доставлений 25.03.2026 о 13:30:44, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Станом на 24 квітня 2026 року заява із зазначенням інших, ніж ті, що вже були розглянуті апеляційним судом, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, до апеляційного суду від апелянта не надходила.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За час перебування справи в суді апеляційної інстанції апелянт жодним чином не цікавився станом апеляційної скарги, свої процесуальні обов'язки належно не реалізував, вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконав.
Рішенням від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Суд зобов'язаний прийняти і розглянути апеляційну скарги на судове рішення лише за умови дотримання скаржником вимог чинного цивільного процесуального законодавства щодо строків на апеляційне оскарження та за умови відповідності апеляційної скарги формі та змісту, як того вимагає ЦПК України. Наявність лише самої по собі апеляційної скарги не є безумовною підставою для її прийняття та відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Зважаючи на не усунення апелянтом недоліків зазначених в ухвалі Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року в установлений строк, зокрема не подання заяви із зазначенням інших, ніж ті, що вже були розглянуті апеляційним судом, підстав для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 357, 358 ЦПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя: С.О. Журба
Судді
Т.О. Писана
К.П. Приходько