06.05.2026
Єдиний унікальний № 697/2737/25 провадження № 2/371/765/26
06 травня 2026 року м. Миронівка
ЄУН 697/2737/25
Провадження № 2/371/765/26
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судового засідання Чайки А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулася до Канівського районного суду Черкаської області з цим позовом, посилаючись на ті обставини, що з 01 вересня 2018року перебуває з відповідачем у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .
На цей час їх шлюбні відносини погіршилися, вони з відповідачем проживають окремо, дочка проживає з нею та перебуває на її утриманні. Власного заробітку вона не має, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідач не здійснює належного утримання дитини. Тому просила стягнути аліменти на утримання дочки в розмірі 25 % всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до її повноліття.
Крім того, позивач зазначила, що перебуваючи у відпустціпо догляду за дитиною, до досягнення донькою ОСОБА_3 трирічного віку, потребує матеріальної допомоги, просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 50 % від суми аліментів на дитину.
Зазначила, що відповідач має достатній дохід, отримує заробітну плату у підприємстві МХП «Наша Ряба» та як військовослужбовець по 20000 гривень. Йому виплачується щомісячна премія військовослужбовця в розмірі 100000 гривень.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 08 січня 2026 року справу прийнято до провадження Миронівського районного суду Київської області, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
14 січня 2026 року відповідачу направлено копію ухвали про відкриття спрощеного провадження за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.
30 січня 2026 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження вручено за довіреністю.
Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.
На підставі положень статті 274 ЦПК України справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
19 січня 2026 року відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги визнає частково.
На підтвердження цього зазначив, що дійсно під час шлюбу з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 . Донька проживає з ОСОБА_1 , яка її виховує та утримує на кошти, які він надсилає. На сьогоднішній час, він особисто участі у вихованні доньки не приймає, оскільки з травня 2024 року проходить військову службу у ЗСУ та приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях. По зазначеній причині доньку ОСОБА_3 та позивачку бачить дуже рідко, лише тоді, коли приїздить у короткострокові відпустки (відрядження).
Вимоги позовної заяви визнає частково, погоджується сплачувати аліменти на користь позивача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 25% від доходів та аліменти на користь позивача на її утримання у такому ж розмірі до досягнення дитиною трирічного віку.
Вказав, що посилання позивача на його великі доходи не відповідають дійсності, він не отримує вказану нею заробітну плату. Позивач з цим обізнана, тому не надала жодного доказу на підтвердження зазначених обставин.
Позивач, зазначаючи про його великий дохід, не зазначила, що під час спільного проживання для сім'ї було взято на його ім'я більш ніж 60 кредитів у різних сумах. Вказані кредити частково виплатили, а частково потрібно ще виплачувати. За вказані кредитні кошти було придбано квартиру у місті Канів Черкаського району Черкаської області, а також автомобіль.
Квартирою та автомобілем користується позивач з донькою. На сьогоднішній час кредити не виплачені, він намагається з свого невеликого доходу їх самостійно сплатити, також щомісячно надає грошові кошти позивачу з донькою.
На підставі вказаного, просить суд частково задовольнити позов та стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 25% від суми свого доходу та аліменти у розмірі 25% на утримання позивачки ОСОБА_1 до досягнення донькою трирічного віку.
Фактичні обставини справи
Сторони перебувають у шлюбі з 01 вересня 2018 року, є батьками малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Такі обставини підтверджуються даними актового запису про шлюб № 54, отриманого із застосунку «Дія», за змістом якого сторонами 01 вересня 2018 року укладено шлюб, Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 01 вересня 2018 року видані свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ; актового запису про народження № 130, за відомостями якого Канівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 23 серпня 2023 року видано свідоцтво серії НОМЕР_3 (а.с. 5-6, 7-8).
Суд встановив, що дочка сторін ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання та фактично проживає з позивачем за адресою: будинок під номером АДРЕСА_1 , та перебуває на її утриманні.
Такі обставини підтверджені даними витягу із реєстру територіальної громади № 2025/015295657 від 17 жовтня 2025 року (а.с. 13).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
На підставі положень статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання обов'язків батьків щодо утримання дитини, за загальним правилом, визначаються за домовленістю між ними. При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку.
Оскільки обов'язки по утриманню дітей батьки несуть спільно, згоди щодо розміру аліментів на утримання дітей сторонами не досягнуто, з відповідача аліменти підлягають стягненню в судовому порядку.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі статтею 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
За правилами статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Зазначені норми матеріального права встановлюють обов'язок батьків утримувати свою дитину до досягнення повноліття з урахуванням істотних обставин, що можуть впливати на розмір такого утримання, і це повинно бути доведено сторонами спору належними та допустимими доказами.
Відповідач надав суду докази щодо свого статусу військовослужбовця, докази наявності кредитних зобов'язань, та не заперечив проти стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).
Вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки в розмірі 25 відсотків його заробітку, що відповідає 1/4 частині заробітку, є обґрунтованою. Такий розмір аліментів з урахуванням позиції обох батьків є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Частиною 2 статті 84 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Таке право на утримання дружина має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища. Це право виникає лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка.
Дочка не досягнула трирічного віку, проживає з позивачем. Такі обставини свідчать про те, що позивач є такою, що має право на утримання та потребує матеріальної допомоги.
Звертаючись до суду, позивач зазначила, що відповідач має постійний і достатній заробіток. Відповідач зазначені обставини не спростовував, доказів про неспроможність надавати матеріальне утримання дружині до досягнення дочкою трирічного віку суду не надав. Вказав, що не заперечує сплачувати на утримання дружини аліменти в розмірі 25 % заробітку, що відповідає 1/4 частині.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Правовими нормами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Формування змісту та обсягу заявлених позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» роз'яснено про те, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
При цьому, за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршене порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, дотримуючись правових норм процесуального законодавства України, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог із метою повного та ефективного захисту прав і законних інтересів позивача, яка просить стягнути аліменти у відсотковому відношенні до заробітку відповідача.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача.
Обставини, які б свідчили про необхідність стягнення аліментів в іншому розмірі, судом не встановлені.
Висновки за результатами розгляду
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мають місце, позивач має право на аліменти на утримання дитини та набула права на своє утримання до досягнення дитиною певного віку.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 СК України, а це не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За правилами частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до положень частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Рішення в частині стягнення аліментів з відповідача в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користьОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до її повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користьОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дочкою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Аліменти стягувати з 20 жовтня 2025 року.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах суми платежу за один місяць у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за період з 20 жовтня 2025 року до 20 листопада 2025 року, та на утримання дружини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) за період з 20 жовтня 2025 року до 20 листопада 2025 року підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 ; адреса місця перебування: квартира під номером АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 06 травня 2026 року.
Суддя Л.О. Капшук