05 травня 2026 року справа № 580/14239/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
за участю:
секретеря судового засідання - Кучеренко І.О.,
позивачки - ОСОБА_1 ( особисто у режимі відеоконференції);
представника відповідача - Некоз А.В ( у порядку самопредставництва);
представника відповідача - Дядченко Г.П. ( за довіреністю),
розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивачка з урахуванням уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (розрахунок мінімального податкового зобов'язання) ГУ ДПС у Черкаській області від 13.08.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення (розрахунок мінімального податкового зобов'язання) Головного управління ДПС у Черкаській області від 10.08.2025 року позивачкою отримано 10.11.2025 року, яким позивачці визначено мінімальне податкове зобов'язання за 2024 рік у сумі 2 104,04 грн. Вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з у зв'язку з тим, що відповідач провів невірно розрахунок, взявши за розрахунок загальнонаціональну нормативну грошову оцінку, а не нормативно грошову оцінку земельної ділянки, зазначеної у Державному земельному кадастрі.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Представник відповідача 21.01.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ГУ ДПС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення у межах і в спосіб, передбаченний чинним законодавством, а розрахунок податку на землю проведено з урахуванням даних Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ № 299002, який виданий ОСОБА_1 , у якому зазначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Обчислення мінімального податкового зобов'язання проведено на підставі ст. 381 ПК України.
Позивачка 21.01.2026 подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що відзив має формальний характер, та фактично зводиться до цитування норм Конституції України, Податкового кодексу України та Земельного кодексу України без належного застосування цих норм до спірних правовідносин та без надання суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зазначає, що відповідач не довів фактичне використання позивачкою земельної ділянки, не надав належного та перевіряємого розрахунку МПЗ та не обґрунтував підстави застосування МПЗ при винесенні податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністратиівного суду від 05.03.2026 вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Продовжено строк підготовчого провадження у справі №580/14239/25 на 30 днів. Призначено підготовче судове засідання на 19 березня 2026 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 щодо проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 клопотання позивача про проведення підготовчого засідання у режимі відеоконференції через Канівський міськрайонний суд Черкаської області задоволено. Підготовче засідання призначено на 06 квітня 2026 року о 11 год. 00 хв.
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 01.04.2026 та 22.04.2026 та 23.04.2026 подала клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів.
10.04.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначила, що відповідачем при здійсненні розрахунку МПЗ безпідставно застосовано середню нормативну грошову оцінку ріллі по Черкаській області у розмірі 35361,95 грн за 1 гектар, що не відповідає фактичним даним. Фактична нормативна грошова оцінка належної їй земельної ділянки площею 1,1900 га становить 5075,02 грн за 1 гектар, що є суттєво меншою величиною та підлягає застосуванню при визначенні податкового зобов'язання. Тому відповідачем здійснено розрахунок МПЗ із використанням недостовірних показників та безпідставно завищено суму податкового зобов'язання. Крім того, зазначила, що земельна ділянка не використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не передана в оренду чи інше користування, фактично перебуває у стані природного заростання.
29.04.2026 представник ГУ ДПС у Черкаській області, через систему «Електронний суд», подала додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що згідно розрахунку до спірного податкового повідомлення-рішення від 13.08.2025 №6020850/05-01 ОСОБА_1 проведено нарахування податку на землю згідно трьох земельних ділянок, які розташовані за одним і тим же кодом, ідентифікатором територіальної громади, за яким ділянки обліковуються у Державному земельному кадастрі, а саме UA71080070000050993. Згідно кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 26.11.2020, земельні ділянки з кодом НОМЕР_1 обліковуються у Бобрицькій територіальній громаді Черкаського району Черкаської області. Крім того, зазначила, що ГУ ДПС у Черкаській області проведено нарахування плати за землю у розмірі 2104,04 грн. за володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247 площею 1,1901 га.
29.04.2026 через систему «Електронний суд» позивачка подала заперечення на додаткові пояснення відповідача від 29.04.2026, у яких зазначила, що наданий відповідачем розрахунок мінімального податкового зобов'язання: не містить кадастрових номерів земельних ділянок, не дозволяє встановити, щодо яких саме земельних ділянок здійснено нарахування. Щодо нормативно-грошової оцінки по земельній ділянці з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247: позивачка зазначає, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0000668842026 від 22.04.2026 року: площа: 1,1901 га; нормативно-грошова оцінка: 5075,02 грн; вид угідь: пасовище (100%). Дата 14.11.2025 року є датою формування витягу з технічної документації, а не датою проведення нормативно-грошової оцінки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, , всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
За інформацією у вказаних електронних відомостях (скріншот з електронної інформаційної бази) ОСОБА_1 володіє земельними ділянками з кадастровими номерами: 7122089200:01:001:0247 площею 1,1901 га; 7122082000:02:002:0419 площею 0,2500 га; 7122082000:02:002:0420 площею 0,3958 га. (скріншот з інформаційної бази).
ГУ ДПС у Черкаській області проведено нарахування плати за землю у розмірі 2104,04 грн. за володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247 площею 1,1901 га. та винесено податкове повідомлення-рішення 13.08.2025 №8020850/23-01.
Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області отримано позивачкою 10 листопада 2025 року.
Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулась до суду з цим позовом.
В судовому засіданні позивачка надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, додаткових поясненнях, запереченні на відзив та просила суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засідання позов не визнали, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві та додаткових поясненях та просили у задоволені позову відмовити повністю.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункт 14.1 стаття 14 ПК України).
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є:
платники земельного податку:
власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;
платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування платою за землю є:
об'єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;
об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Згідно з пунктом 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021 № 1914-IX, для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов'язання (далі - МПЗ).
ПК України доповнено підпунктом 14.1.114-2 такого змісту:
"14.1.114-2. мінімальне податкове зобов'язання - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням".
Відповідно до пункту 64 розділу XX «Перехідні положення» ПК України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов'язання є 2022 рік.
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлені пунктом 170.14 статті 170 ПК України.
Для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов'язання визначається контролюючим органом.
У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов'язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом.
Визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
При обчисленні мінімального податкового зобов'язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.
У разі державної реєстрації платника податку фізичною особою - підприємцем загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються таким підприємцем для провадження господарського діяльності, розраховується таким платником у порядку, визначеному пунктом 177.14 статті 177 та статтею 297-1 цього Кодексу, з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація фізичної особи - підприємця.
Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.
Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату річного податкового зобов'язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.
Таке річне податкове зобов'язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів є частиною зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.
Сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги площі кожної із земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, та сплачується (перераховується) до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок.
Сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів у наступному податковому (звітному) році.
До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів платника податку включаються: податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.
У сумі сплачених податків, зборів, платежів не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.
У разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов'язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов'язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов'язанням та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, звернутися до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо:
земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі;
суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції;
суми сплачених податків, зборів, платежів.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельні ділянки або договорів про передачу в оренду, емфітевзис або інше користування земельних ділянок, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обчислення мінімального податкового зобов'язання здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації від відповідних органів про власність/користування або перехід права власності/користування на такі земельні ділянки.
Якщо за результатами звірки виявлено розбіжності між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, контролюючий орган протягом 10 днів, наступних за днем завершення звірки, зобов'язаний скасувати (відкликати) таке податкове повідомлення-рішення та у разі потреби надіслати (вручити) платнику податку нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку, складене з урахуванням результатів проведеної звірки.
Контролюючі органи за місцем податкової адреси платників податку в 10-денний строк інформують контролюючі органи за місцезнаходженням відповідних земельних ділянок про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вбачається з наданого до матеріалів справи скріншоту з електронної інформаційної бази ОСОБА_1 володіє земельними ділянками з кадастровими номерами: 7122089200:01:001:0247 площею 1,1901 га; 7122082000:02:002:0419 площею 0,2500 га; 7122082000:02:002:0420 площею 0,3958 га. (скріншот з інформаційної бази додаємо).
ГУ ДПС у Черкаській області проведено нарахування плати за землю у розмірі 2104,04 грн. за володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247 площею 1,1901 га.
Види цільового призначення земель передбачені Класифікацією видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 (далі - Класифікація). Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів. Згідно з Класифікацією землі сільськогосподарського призначення поділені на чотирнадцять видів (коди 01.01- 01.14). Земельні ділянки під ріллею, пасовищами та сіножаттями можуть мати цільове призначення:
01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
01.02 Для ведення фермерського господарства;
01.03 Для ведення особистого селянського господарства;
01.04 Для ведення підсобного сільського господарства;
01.05 Для індивідуального садівництва;
01.06 Для колективного садівництва;
01.07 Для городництва;
01.08 Для сінокосіння і випасання худоби;
01.09 Для дослідних і навчальних цілей;
01.10 Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
01.11 Для надання послуг у сільському господарстві;
01.12 Для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;
01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення;
01.14 Для цілей підрозділів;
01.01-01.13 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.
Судом з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247, власником якої є ОСОБА_1 , має площу 1,1901 га., та відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки - 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Земельні ділянки з кадастровим номером 7122082000:02:002:0419 площею 0,2500 га та кадастровим номером 7122082000:02:002:0420 площею 0,3958 наналежать до КВЦПЗ земельної ділянки - 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.
З огляду на вищивикладене, суд вважає, що відповідачем під час розрахунку МПЗ, у звязку з відсутністю станом на день винесення податкового повідомлення-рішення нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247, вірно використано довідник показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь з урахуванням індексації станом на 01.01.2024, зокрема по Черкаській області, який розміщено на державному інтернет ресурсі - Єдиному державному веб порталі відкритих даних та становить по Черкаській області для земель призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме ріллі 35361,95 грн. за 1 га.
Розмір земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247 становив 1,1901 га, то загальнонаціональна нормативна грошова оцінка 1,1901 га землі становила 42080,72 грн. (35361,95*1,19). Розрахунок МПЗ здійснено за формулою: 42080,72 грн законодавчо визначений коефіцієнт 0,05=2104,04 грн.
Оскільки земельні ділянки з кадастровим номером 7122082000:02:002:0419 площею 0,2500 га та кадастровим номером 7122082000:02:002:0420 площею 0,3958 га (загальна площа 0,6 га),то загальнонаціональна нормативна грошова оцінка 0,6 га землі становила 21217,17 грн. (35361,95*0,6).
З матеріалів справи встановлено, що розрахунок МПЗ здійснювався за формулою: 21217,17 грн*законодавчо визначений коефіцієнт 0,05=1060,86 грн.
В судовому засідані встановлено, що платником частково сплачено земельний податок в 2024 році у сумі 159,09 грн. Отже позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та зборів (1060,86 + 2104,04 - 159,09) становить 3005,81 гривень.
Суд не бере до уваги посилання позивачки, що на день винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення існувала нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247 у сумі 5075,02, з огляду на те, що у наданій позивачкою копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зазначено дату проведення нормативно грошової оцінки - 14.11.2025.
Також, суд не бере до уваги посилання позивачки, що вказана земельна ділянка не використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не передана в оренду чи інше користування, фактично перебуває у стані природного заростання, та посилання позивачки, що відповідачем не надано жодних доказів використання земельної ділянки як ріллі або для отримання доходу, що має істотне значення для правильного визначення податкового зобов'язання.
Таким чином, саме на позивачку, як власника земельної ділянки покладені обов'язки щодо сплати визначених податкових зобов'язань за 2023 - 2025 рік за земельну ділянку площею з кадастровим номером: 7122089200:01:001:0247.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв у спосіб, що визначений законом, а тому вказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.
Вказане зумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостогоапеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 05.05.2026.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ