Справа № 560/14870/25
іменем України
06 травня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (далі - відповідач), у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» № ЦО 9379 від 02 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Цією ж ухвалою суд витребував у відповідача, зокрема: рішення № ЦО 9379 від 02.04.2025; докази запрошення позивача на проведення перевірки; докази повідомлення позивача про необхідність прибуття для повного медичного обстеження; інформацію про те, чи повідомлявся позивач про засідання експертної команди; документи, на підставі яких ініційовано перевірку; документи, на підставі яких прийнято рішення про скасування ІІІ групи інвалідності; протокол або витяг з протоколу засідання експертної команди; інформацію про те, чи проводилося медичне обстеження позивача під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.
Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.
Позивач вважає рішення № ЦО 9379 від 02.04.2025 протиправним та таким, що порушує його права.
На обґрунтування зазначає, що 28.09.2023 Хмельницькою обласною МСЕК йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 136454.
Стверджує, що інвалідність була встановлена до 01.10.2024.
Посилається на те, що не був повідомлений про необхідність прибуття до відповідача для проходження повного медичного обстеження, не отримував жодного запрошення, не відмовлявся від проходження обстеження чи необхідних досліджень, а тому був позбавлений можливості надати пояснення, додаткові документи та реалізувати право на участь у процедурі прийняття рішення.
Також позивач вказує, що наявні у нього медичні документи підтверджували підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності, а висновки відповідача є формальними і не містять належної оцінки медичних документів.
Згідно із відзивом на позов, відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Зазначає, що рішення № ЦО 9379 від 02.04.2025 прийнято в межах повноважень Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.
Відповідач посилається на нормативні акти, якими з 01.01.2025 запроваджено нову систему оцінювання повсякденного функціонування особи, зокрема постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 та наказ МОЗ України від 10.12.2024 № 2067.
Зазначає, що перевірку ініційовано на підставі листа Хмельницької обласної військової адміністрації / Департаменту охорони здоров'я від 03.02.2025 № 02-01/307.
Стверджує, що у цьому листі ОСОБА_1 включений до переліку справ, які направлялися для перевірки, під № 17, справа № 4970.
Вказує, що перевірка могла проводитися заочно, без обов'язкового повторного оцінювання особи та без особистої участі позивача, якщо експертною командою не приймалося рішення про необхідність повторного оцінювання або повного медичного обстеження.
На виконання ухвали суду відповідач подав заяву, у якій повідомив, що докази запрошення ОСОБА_1 на проведення перевірки та докази повідомлення про необхідність прибуття до відповідача для повного медичного обстеження відсутні, оскільки перевірка проводилася заочно.
У цій же заяві відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не повідомлявся про засідання експертної команди.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 проходив медико-соціальну експертизу у 2023 році.
За результатами огляду МСЕК від 28.09.2023 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, строком до 01.10.2024.
Ця обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
У подальшому медико-експертна справа позивача була включена до переліку справ, направлених для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК.
Підставою для цього був лист Хмельницької обласної військової адміністрації / Департаменту охорони здоров'я від 03.02.2025 № 02-01/307.
У цьому листі зазначено про направлення до Центру оцінювання функціонального стану особи 144 медико-експертних справ, а ОСОБА_1 зазначений у переліку по Хмельницькій обласній МСЕК під № 17, справа № 4970.
02.04.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № ЦО 9379 щодо ОСОБА_1 .
Зі змісту витягу з рішення, самого рішення та протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості встановлено, що: дата прийняття рішення - 02 квітня 2025 року; номер рішення - 9379; як рішення, що підлягало перевірці, зазначено рішення від 06.02.2025 № 4970; особа, рішення щодо якої перевірялося, - ОСОБА_1 ; підстава ініціювання перевірки - запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи; реквізити документа, на підставі якого ініційовано перевірку, - Хмельницька ОВА / ДОЗ від 03.02.2025 № 02-01/307; період перевірки - з 03.02.2025 по 02.04.2025.
У рішенні № ЦО 9379 зазначено склад експертної команди: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
У графах рішення, які стосуються повторного оцінювання, повного медичного обстеження та необхідних досліджень, відсутні відомості про призначення позивачу повторного оцінювання, повного медичного обстеження або додаткових досліджень.
В обґрунтуванні рішення зазначено, що експертна команда дійшла висновку про необґрунтованість встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності станом на 2023 рік у зв'язку з відсутністю даних про перенесені гострі інфаркти міокарда у 2019 та 2023 роках, перенесене гостре порушення мозкового кровообігу у 2009 році, а також невідповідністю результатів ЕхоКГ.
За результатами перевірки експертна команда прийняла рішення про скасування рішення, що підлягало перевірці.
Нове рішення щодо результату оцінювання експертною командою не сформовано.
На виконання ухвали суду відповідач подав заяву про виконання ухвали, у якій зазначив, що: докази запрошення ОСОБА_1 на проведення перевірки обґрунтованості рішення відсутні; докази повідомлення ОСОБА_1 про необхідність прибуття до відповідача для здійснення повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень відсутні; перевірка проводилася заочно; ОСОБА_1 не повідомлявся про засідання експертної команди; документи, на підставі яких ініційовано перевірку, - лист ОВА від 03.02.2025 № 02-01/307; документи, на підставі яких приймалося рішення про скасування ІІІ групи інвалідності, - копія медичної справи.
У матеріалах справи наявні медичні документи позивача, зокрема виписки, направлення, результати інструментальних досліджень, документи КНП «Хмельницький обласний серцево-судинний центр», Волочиської багатопрофільної лікарні, ДУ «Інститут серця МОЗ України» та інші документи медико-експертної справи.
Разом з тим суд не здійснює власної медичної оцінки цих документів щодо наявності або відсутності підстав для встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, оскільки таке питання потребує спеціальних медичних знань і належить до компетенції відповідного експертного органу.
Предметом оцінки суду у цій справі є правомірність рішення № ЦО 9379 від 02.04.2025 з огляду на критерії, визначені частиною другою статті 2 КАС України, та обов'язок відповідача довести правомірність свого рішення відповідно до частини другої статті 77 КАС України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини 1 статті 3 цього Закону, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), зокрема, затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії направлення на проведення оцінювання та критерії встановлення інвалідності (далі - у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 1338, установлено, що до введення в дію Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»: з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров'я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров'я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров'я закладах охорони здоров'я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров'я закладах охорони здоров'я комунальної форми власності; оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 1338, установлено, серед іншого, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я припиняються 31 грудня 2024 року.
Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи» права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
Згідно з пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обгрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.
До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об'єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.
Робоча група з моніторингу: здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону; формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.
Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.
Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Оскільки у цій справі перевірка рішення МСЕК проведена не за скаргою позивача, а за запитом робочої групи з моніторингу, суд застосовує насамперед пункт 51 Порядку № 1338.
Саме цей пункт визначає підстави проведення Центром оцінювання перевірки обґрунтованості рішень МСЕК за запитом робочої групи з моніторингу.
Положення пункту 52 вказаного Порядку регулюють процедуру розгляду скарг на рішення експертних команд або МСЕК, тому безпосередньо не визначають підстави ініціювання перевірки у цій справі.
Водночас, зазначене положення підтверджує загальну модель повноважень Центру оцінювання щодо перевірки обґрунтованості рішень, розгляду медичних документів та прийняття рішення про скасування, підтвердження або формування нового рішення.
Згідно з пунктом 53 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв'язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Наказ № 2067 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), затверджено, зокрема, переліки відомостей і форми документів, що використовуються під час оцінювання повсякденного функціонування особи, розгляду скарг та перевірки обґрунтованості рішень експертних команд або МСЕК.
Зокрема, Наказом № 2067 затверджено Перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії.
Цей Перелік передбачає наявність у рішенні відомостей щодо підстав ініціювання перевірки, дати перевірки, відомостей про повторне оцінювання, повне медичне обстеження, обґрунтування рішення та результат перевірки.
Також Наказом № 2067 затверджено Перелік відомостей, що містяться в протоколі розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди або рішення МСЕК, який передбачає, зокрема, зазначення дати і номера рішення, що підлягає перевірці, даних особи, відомостей про членів експертної команди, рішення про необхідність повторного оцінювання, стислого викладу позицій членів експертної команди та рішення експертної команди за результатами перевірки.
Так, предметом розгляду цієї справи є не встановлення судом наявності або відсутності у позивача ІІІ групи інвалідності, а перевірка правомірності індивідуального акта суб'єкта владних повноважень - рішення № ЦО 9379 від 02.04.2025.
Верховний Суд, серед інших, у постановах від 25.09.2018 у справі № 804/800/16, від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19, від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а сформував підхід, за яким суди не є спеціалізованими медичними установами та не можуть здійснювати власну оцінку медичної підставності висновків МСЕК, однак перевіряють дотримання процедури, меж повноважень та вимог спеціального законодавства.
У постанові від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25 Верховний Суд, вирішуючи спір щодо рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи, підтвердив наявність у відповідача повноважень на перевірку рішень МСЕК за пунктом 51 Порядку № 1338 та врахував раніше сформований підхід щодо меж судового контролю у спорах, пов'язаних із медико-соціальною експертизою.
Отже, суд у цій справі не визначає, чи мав позивач медичні підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності станом на 28.09.2023.
Суд перевіряє, чи довів відповідач, що рішення № ЦО 9379 від 02.04.2025 прийняте: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом; обґрунтовано; добросовісно; розсудливо; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
на підставі тих доказів і мотивів, які існували на момент прийняття рішення.
Оскільки рішення № ЦО 9379 прийняте 02.04.2025, суд оцінює його правомірність відповідно до нормативного регулювання, чинного саме на цю дату.
Суд не застосовує до оцінки правомірності оскаржуваного рішення норми, які набрали чинності після 02.04.2025, крім процесуальних норм, що регулюють порядок судового розгляду.
Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє рішення суб'єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з огляду на ті фактичні обставини, докази та мотиви, які існували та були покладені в основу рішення на момент його прийняття.
У цій справі мотиви рішення № ЦО 9379 зводяться до висновку експертної команди про необґрунтованість встановлення ІІІ групи інвалідності станом на 2023 рік через відсутність даних про перенесені гострі інфаркти міокарда у 2019 та 2023 роках, перенесене позивачем гостре порушення мозкового кровообігу у 2009 році та невідповідність результатів ЕхоКГ.
Саме ці мотиви суд перевіряє на відповідність критеріям правомірності, визначеним КАС України.
Щодо повноважень відповідача та підстав ініціювання перевірки, то суд зазначає про таке.
Суд встановив, що перевірка рішення щодо позивача була ініційована на підставі листа Хмельницької ОВА / Департаменту охорони здоров'я від 03.02.2025 № 02-01/307.
Відповідно до положень пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Центр оцінювання проводить перевірку обґрунтованості рішень, зокрема за запитом робочої групи з моніторингу.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи» права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено саме на відповідача - Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
Отже, сам факт надходження медико-експертної справи позивача для перевірки за листом ОВА / ДОЗ не свідчить про відсутність у відповідача повноважень на проведення перевірки.
Суд не приймає як самостійну підставу для задоволення позову довід про те, що справа позивача не могла бути направлена на перевірку з огляду на віковий критерій, оскільки матеріали справи підтверджують включення справи позивача до переліку, направленого на перевірку, а спеціальний Порядок передбачає можливість проведення Центром оцінювання перевірки обґрунтованості рішень МСЕК за запитом робочої групи з моніторингу.
Сам по собі зміст листа ОВА / ДОЗ щодо певних критеріїв відбору справ не змінює обсягу повноважень Центру оцінювання, визначеного пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, та не є підставою для висновку про відсутність компетенції відповідача на проведення перевірки.
Разом з тим, наявність формальної підстави для початку перевірки не звільняла відповідача від обов'язку провести таку перевірку належним чином, із дотриманням вимог спеціального Порядку, критеріїв частини другої статті 2 КАС України та обов'язку доказування правомірності рішення за частиною другою статті 77 КАС України.
Із приводу заочної форми перевірки, повідомлення позивача та повного медичного обстеження, то суд вказує на таке.
Відповідач зазначає, що перевірка проводилася заочно, а тому не було необхідності повідомляти позивача про прибуття.
Суд погоджується, що заочна форма розгляду або перевірки сама по собі не є безумовною підставою для висновку про протиправність рішення, якщо така форма допускається спеціальним порядком.
Однак у цій справі оскаржуване рішення мало істотні несприятливі наслідки для позивача, оскільки ним скасовано рішення, яке було підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності.
За таких обставин, відповідач мав довести не лише формальну можливість заочного розгляду, але й те, що заочна перевірка без участі позивача, без його пояснень, без повторного оцінювання, без повного медичного обстеження і без належного обґрунтування обраного результату перевірки була достатньою, обґрунтованою та пропорційною формою реалізації владного повноваження.
Цього відповідач не довів.
Навпаки, у заяві про виконання ухвали суду відповідач прямо зазначив, що докази запрошення позивача та докази повідомлення про необхідність прибуття для повного медичного обстеження відсутні, а ОСОБА_1 не повідомлявся про засідання експертної команди.
Суд враховує, що пункт 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи прямо передбачає повідомлення особи у разі прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання.
Водночас, у цій справі проблема полягає не лише у відсутності такого повідомлення, а в тому, що відповідач не навів у рішенні мотивів, чому повторне оцінювання, повне медичне обстеження або отримання пояснень позивача не були необхідними для прийняття рішення з такими істотними наслідками.
У той же час, із оскаржуваного рішення не вбачається, що експертна команда ухвалювала мотивований висновок про необхідність або відсутність необхідності повторного оцінювання.
Так само з цього рішення не вбачається, чому наявних документів було достатньо для такого несприятливого висновку без додаткового оцінювання, без повного медичного обстеження та без участі позивача.
Відсутність доказів повідомлення позивача у цій справі оцінюється судом не ізольовано, а у сукупності з тим, що оскаржуване рішення не містить мотивів щодо достатності заочного розгляду, відсутності потреби у повторному оцінюванні, повному медичному обстеженні або отриманні пояснень позивача, хоча прийняте рішення мало істотні несприятливі наслідки для його правового становища.
Тому порушення у цій частині полягає не лише у відсутності повідомлення як такого, а в тому, що відповідач не довів належність, достатність і пропорційність обраної процедури з огляду на наслідки прийнятого рішення.
Щодо вмотивованості рішення № ЦО 9379 від 02.04.2025 року, то суд виходить із таких міркувань.
Рішення суб'єкта владних повноважень є обґрунтованим тоді, коли воно містить зрозумілий зв'язок між установленими фактичними обставинами, дослідженими доказами, застосованими нормами права та кінцевим висновком органу.
При цьому, суд встановив, що оскаржуване рішення містить лише стислий висновок експертної команди про необґрунтованість встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності станом на 2023 рік.
Разом з тим це рішення не містить: конкретного переліку медичних документів, які досліджувала експертна команда; аналізу кожного релевантного медичного документа; пояснення, які саме документи МСЕК поклала в основу рішення 2023 року; пояснення, які саме дані відсутні або суперечливі; обґрунтування, чому зазначені розбіжності є достатніми саме для скасування рішення; оцінки можливості формування нового рішення; мотивів відсутності потреби у повторному оцінюванні або повному медичному обстеженні; оцінки пропорційності такого втручання у правове становище позивача.
Форма рішення, затверджена Наказом № 2067, передбачає наявність обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.
Наявність у формі графи «обґрунтування» означає, що рішення має містити не лише кінцевий висновок, а й мотиви, за якими експертна команда дійшла такого висновку.
У цій справі мотивування оскаржуваного рішення є недостатнім, оскільки з нього неможливо встановити, яким чином експертна команда зіставила наявні медичні документи позивача, норми спеціального законодавства, критерії встановлення інвалідності та кінцевий висновок про скасування попереднього рішення відносно ОСОБА_1 .
Із приводу доводів відповідача про те, що процедурні порушення не завжди тягнуть скасування акта, то суд виходить із такого.
Відповідач у відзиві зазначає, що не кожен дефект акта робить його неправомірним, а процедурне порушення може бути підставою для скасування рішення лише тоді, коли воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Суд погоджується із загальним підходом, що формальні порушення процедури, які не вплинули і не могли вплинути на зміст рішення, не завжди є достатньою підставою для скасування індивідуального акта.
Однак, суд вказує на те, що у цій справі встановлені порушення не є суто формальними.
Відсутність повідомлення позивача, відсутність його участі, відсутність повного медичного обстеження, відсутність мотивованого висновку про непотрібність повторного оцінювання, відсутність належного обґрунтування обраного результату перевірки та недостатність мотивування безпосередньо стосуються здатності відповідача прийняти повне, об'єктивне, обґрунтоване та пропорційне рішення.
Відсутність нового рішення щодо результату оцінювання у сукупності з відсутністю повторного оцінювання, повного медичного обстеження та належного мотивування не дає змоги перевірити повноту й обґрунтованість висновків експертної команди.
Суд зазначає про те, що такі недоліки могли вплинути на зміст оскаржуваного рішення, оскільки позивач був позбавлений можливості надати пояснення, звернути увагу на конкретні медичні документи, подати додаткові докази або пройти необхідні дослідження.
Отже, виявлені порушення є істотними та не можуть бути визнані такими, що не впливають на правомірність оскаржуваного рішення.
Щодо доводів позивача про медичну обґрунтованість встановлення інвалідності, то суд зазначає таке.
Так, позивач посилається на наявність медичних документів, які, на його думку, підтверджують правомірність встановлення йому ІІІ групи інвалідності.
Суд вказує, що не має повноважень самостійно визначати, чи відповідає стан здоров'я позивача критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності.
Таке питання потребує спеціальних медичних знань та належить до компетенції відповідного експертного органу.
Разом з тим, суд має повноваження перевірити, чи дослідив відповідач належним чином медичні документи, чи навів мотиви свого висновку та чи забезпечив процедуру, яка дозволяє ухвалити об'єктивне й обґрунтоване рішення.
У цій справі відповідач не довів, що дослідження медичних документів було повним, всебічним та достатнім для прийняття саме такого несприятливого для позивача рішення без участі ОСОБА_1 , без повторного оцінювання, без повного медичного обстеження та без належного обґрунтування результату перевірки.
Тому суд не встановлює наявність або відсутність у позивача інвалідності як медичний факт, а лише констатує, що оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням критеріїв правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України.
Щодо способу захисту, то суд виходить із таких міркувань.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення № ЦО 9379 від 02.04.2025.
Суд вважає, що заявлений спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки саме це рішення є індивідуальним актом, який породив для позивача несприятливі правові наслідки.
Обраний спосіб захисту відповідає змісту пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, який передбачає, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.
При цьому, суд не виходить за межі позовних вимог і не зобов'язує відповідача встановити позивачу певну групу інвалідності, оскільки це належить до компетенції спеціалізованого експертного органу та потребує спеціальної медичної оцінки.
Водночас, скасування рішення № ЦО 9379 від 02.04.2025 не позбавляє компетентний орган можливості у встановленому законом порядку провести нову перевірку або оцінювання, якщо для цього існують передбачені законом підстави.
Однак така процедура має бути здійснена з дотриманням прав особи, вимог спеціального законодавства та з належним мотивуванням прийнятого рішення за її результатами.
З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд прийшов до таких висновків.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність рішення № ЦО 9379 від 02.04.2025, як того вимагає частина друга статті 77 КАС України.
Суд встановив, що оскаржуване рішення: не містить достатнього мотивування; не дає змоги встановити зв'язок між дослідженими доказами та кінцевим висновком; не пояснює, чому не було проведено повторне оцінювання або повне медичне обстеження; не містить належної оцінки пропорційності скасування рішення про встановлення інвалідності; прийняте за відсутності доказів повідомлення позивача або надання йому можливості подати пояснення;
не містить належного аналізу медичних документів, на яких ґрунтується висновок; не відповідає критеріям обґрунтованості, розсудливості, пропорційності та врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
За таких обставин і правових підстав, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи - Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» № ЦО 9379 від 02.04.2025 щодо ОСОБА_1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Отже, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню повністю.
Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968, 96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи - Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» № ЦО 9379 від 02.04.2025 щодо ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (пров. Феодосія Макаревського, 1А,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005 , код ЄДРПОУ - 03191673)
Головуючий суддя Є.В. Печений