Справа № 420/30914/25
05 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1045583814-2025-3 від 17.06.2025 р. про відмову у призначенні щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеські області призначити та виплатити страхові виплати передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", внаслідок нещасного випадку, який стався на виробництві і спричинив втрату працездатності, засвідченого актом форми Н-1 від 23 квітня 1982 року, з моменту звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, тобто з 09.06.2025 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.04.1982 р. позивач отримала виробничу травму під час виконання трудових обов'язків, що підтверджується, зокрема випискою з акту освідування №42, видану Міністерством соціального забезпечення УРСР, відповідно до якого ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві втратила 40% загальної працездатності, а також копією довідки МСЕК серії 2-18 АГ №007868 від 06.03.1997 р., відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності, що підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між станом здоров'я заявниці та умовами її праці. В подальшому, згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 02.12.2024 р. за №367034, ОСОБА_1 , надано першу Б групу інвалідності - безстроково. 09.06.2025 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого, проте їй відмовлено, так як результатами розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що замість оригіналу акту за формою Н-1 від 23.04.1982 р. надано копію документа. Однак, оригінал акту про нещасний випадок на виробництві отримати не видається можливим, оскільки він зберігається на території Автономної Республіки Крим, яка з 2014 року є тимчасово окупованою територією, що унеможливлює доступ до архівів та документів. Крім того, Красноперекопський завод ЖБІ управління "Кримканалстрой", на якому стався нещасний випадок, на цей час припинило свою діяльність і фактично ліквідоване, що також унеможливлює витребування відповідних документів у звичайному порядку. Зазначає, що у позивача наявний акт про нещасний випадок на виробництві, складений у належній формі, з оригінальною печаткою підприємства та відміткою "Копія вірна". Зазначений документ виданий підприємством замість оригіналу, який втрачено, і містить усю обов'язкову інформацію передбачену законодавством. Саме з цим актом позивачка зверталася до Красноперекопського районного суду АР Крим, і в подальшому Президіум Верховного Суду від 17.04.1997 р., визнав його належним та допустимим доказом, прийнявши його до розгляду та використавши для встановлення юридично значимих обставин. Отже, факт наявності у позивача належного акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, уже встановлений судом, а тому не підлягає повторному доказуванню у цій справі. З урахуванням того, що положення Закону України №1105-XIV не містять такої підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, як подання застрахованою особою копії акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, позивач вказує на протиправність відмови відповідача у призначенні страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, викладеної у листі від 17.06.2025 №1045583814-2025-3.Позивач вважає свої права порушеними, а рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 12.09.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
29.09.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви від 09.06.2025 р. № 3312, встановлено, що замість оригіналу акту за формою Н-1 від 23.04.1982 р. надано копію документа. На сьогодні нормативно-правовими актами, які регулюють питання призначення виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, не передбачено можливості призначення страхових виплат потерпілим на підставі копії акту розслідування нещасного випадку. На сьогодні нормативно-правовими актами, які регулюють питання призначення виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві не передбачено можливості призначення страхових виплат потерпілим на підставі копії акту розслідування нещасного випадку На підставі зазначеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням № 10455583814-2025-3 від 17.06.2025 р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні призначені щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати у зв'язку з невідповідністю акту Н-1 встановленим формам. ОСОБА_1 зверталася до Головного управління неодноразово: 28.04.2023 р. № 2190, 18.07.2023 р.№ 3930, на зазначенні звернення отримувала рішення про відмову. Головним управлінням направлено листа до Пенсійного фонду України від 24.07.2023 р. № 1500-0312-5/100650 щодо надання роз'яснення про призначення страхової виплати ОСОБА_1 . Пенсійний фонд України листом № 2800-030402-9/47213 від 22.08.2023 р. надав відповідь, в якій зазначено що можливість призначення страхової виплати потерпілим на підставі копії акту розслідування нещасного випадку не передбачено. Право на призначення страхових виплат, виникає на підставі заяви про її призначення з усіма необхідними для вирішення цього питання документами. При цьому, обов'язок в наданні достатнього пакету документів законодавець покладає на позивача, а Головне управління досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи та виявляє їх неточності та розбіжності.
03.10.2025 р. представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів та аргументів, викладених у відзиві.
З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю першої Б групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 02.12.2024 р. за №367034.
Згідно копії трудової книжки позивача від 30.10.1961 р. позивач 03.12.1967 зачислена лаборантом по 3 розряду до Красноперекопського заводу ЖБІ. В подальшому 01.01.1968 р. переведена на посаду інженера ПТО Красноперекопського заводу ЖБІ управління "Кримканалстрой".
Відповідно до Акту форми Н-1 №1 про нещасний випадок на виробництві, затвердженого Керівником ОСОБА_2 , 23.04.1982 р., ОСОБА_1 отримала виробничу травму під час виконання трудових обов'язків, що підтверджує факт настання нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.
За випискою з акту освідування №42, виданою Міністерством соціального забезпечення УРСР позивач внаслідок нещасного випадку на виробництві втратила 40% загальної працездатності.
Довідкою МСЕК серії 2-18 АГ №007868 від 06.03.1997 р. ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності.
Рішенням Красноперекопського районного суду АР Крим від 01.12.1997 р. у справі № 44Ц-270/96 г.: стягнуто з Красноперекопського заводу ЖБІ управління "Кримканалстрой" на користь ОСОБА_1 періодичні виплати у розмірі 55 грн 60 коп. щомісячно, починаючи з 01.11.1997 безстроково, до зміни тарифних ставок або окладу позивачки. Виплату щомісячних платежів допустити до негайного виконання; стягнуто з Красноперекопського заводу ЖБІ управління "Кримканалстрой" на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті щомісячної компенсації у зв'язку з втратою 40% професійної працездатності у розмірі 2604 грн 47 коп., починаючи з 01.03.1990 р. по 08.01.1996 р. включно; стягнуто з Красноперекопського заводу ЖБІ управління "Кримканалстрой" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 грн.
Постановою Верховного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.1998 р. вищевказане рішення залишено без змін.
09.06.2025 р. позивач звернулась до Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого.
До заяви долучено такі документи: виписка з акту огляду МСЕК 12 ААД 367034 від 02.12.2024 р.; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; довідка про суму заробітку крім доплат і винагород від 16.02.1996 р.; паспорт громадянина України; протокол-подання № 2/30; архівна довідка про проведення нарахувань та утримань; пам'ятка отримувача страхової виплати; копія акту № 1 за формою Н-1, затверджений 23.04.1982; копія постанови Президіуму верховного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.1998 № 441.1-240/98: лист Верховного суду України від 06.01.2010 р.№ 6-22432 св 09; Ухвала Верховного суду України від 28.10.2009 р.; витяг із акту огляду у МСЕК 2-18 АЗ 087471 від 06.02.1996; витяг із акту огляду у МСЕК 12-АС 101885 від 06.03.1997 р.; довідка про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках 2-18 АГ 007968 від 06.03.1997 р.; виписка з акту огляду № 42 від 22.03.1984 р.; трудова книжка; копія акту № 1 від 22.04.1982 за формою Н-1, затверджений 03.04.1982 р.
Рішенням від 17.06.2025 р. № 1045583814-2025-3 відмовлено в задоволенні вказаної заяви у зв'язку з невідповідністю форми акту за формою Н-1. Вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що замість оригіналу акту за формою Н-1 від 23.04.1982 р. надано копію документа. На сьогодні нормативно-правовими актами, які регулюють питання призначення виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, не передбачено можливості призначення страхових виплат потерпілим на підставі копії акту розслідування нещасного випадку.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним, у зв'язку з чим звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п.6 ч.1 ст.96 Конституції України основи соціального захисту визначаються виключно законами.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я регламентуються Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно ч.1 ст.4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
В статті 5 Закону №1105-XIV визначено, що основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є: 1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування; 2) здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону; 3) профілактика нещасних випадків; 4) проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів; 5) здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів.
За ч.1 ст.12 Закону № 1105-XIV право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст.30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках, за наявності підстав, уповноважений орган управління може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним. Порядок прийняття рішення про визнання страховим випадком захворювання, не внесеного до переліку професійних захворювань, встановлюється постановою Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Порушення застрахованою особою правил охорони праці, що спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.
Страхові виплати складаються із: 1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу; 5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно ч.1 ст.36 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Статтею 37 Закону № 1105-XIV передбачено, що для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Єдиного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
За ст.38 Закону № 1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Поряд з цим, ст.39 встановлено виключні підстави для відмови у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг. Так, уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо: 1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку; 2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок; 3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Механізм призначення, перерахування та здійснення таких страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності визначає Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 р. № 4-1 (далі - Постанова № 4-1).
Відповідно до п.1, 2 розділу І Порядку № 4-1 заява про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат (крім виплат, які призначаються страхувальником) подається потерпілим або особою, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, особисто або через уповноваженого представника до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає страхову виплату) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Заява разом з документами, необхідними для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат подається: для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат за формою згідно з додатками 1, 2 до цього Порядку.
Згідно п.6, 7 розділу І Порядку № 4-1 шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій, підсистемами Пенсійного фонду України орган, що призначає страхову виплату, може отримати: дані з Державного реєстру актів цивільного стану громадян; дані з Електронного реєстру листків непрацездатності; дані з Єдиного державного демографічного реєстру; дані з Єдиної державної електронної бази з питань освіти; дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; дані з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб; дані з Єдиного реєстру боржників; дані з інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу; дані з реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; дані з централізованого банку даних з проблем інвалідності. Якщо орган, що призначає страхову виплату, не отримав відомості, необхідні для призначення страхової виплати, із інформаційних систем органів державної влади, державних реєстрів або баз даних, особа, яка звертається за страховою виплатою або компенсацією, має право надати документи, що підтверджують ці відомості.
Відповідно до п.1-3, 7-8 розділу V Порядку № 4-1 щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку. Для призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілий подає в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 1 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа. Потерпілий має право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхової виплати. Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України; виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності; довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку. Середньомісячний заробіток для обчислення щомісячної страхової виплати визначається згідно з Порядком № 1266.
Щомісячна страхова виплата призначається потерпілому з дня встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Якщо справа про страхові виплати розглядається вперше після спливу трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку, страхові виплати призначаються з дня звернення. При цьому середньомісячний заробіток для обчислення щомісячної страхової виплати потерпілому визначається з урахуванням пункту 14 Порядку № 1266.
Таким чином, право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності та за умови подання всіх необхідних документів, визначених чинним законодавством.
Судом встановлено, що 09.06.2025 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого. За результатами розгляду, відповідачем рішенням від 17.06.2025 р. № 1045583814-2025-3 відмовлено в задоволенні вказаної заяви у зв'язку з невідповідністю акту за формою Н-1. Аргументуючи правомірність свого рішення, відповідач наголошує, що замість оригіналу акту за формою Н-1 від 23.04.1982 р. надано копію документа. На сьогодні нормативно-правовими актами, які регулюють питання призначення виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, не передбачено можливості призначення страхових виплат потерпілим на підставі копії акту розслідування нещасного випадку.
Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення № 1045583814-2025-3 від 17.06.2025 р. та аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що відповідачем жодним чином не заперечуються обставини самого нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 23.04.1982 р., факт отримання нею травми під час виконання трудових обов'язків, а також причинно-наслідковий зв'язок між цією подією та встановленим ступенем втрати професійної працездатності. Єдиною фактичною підставою для відмови у реалізації позивачем права на соціальний захист ГУ ПФУ в Одеській області вказує подання копії акта за формою Н-1 замість його оригіналу.
Оцінюючи такий підхід суб'єкта владних повноважень, суд вважає його надмірно формалізованим та таким, що не відповідає завданням адміністративного судочинства. Так, системний аналіз положень ст.39 Закону № 1105-XIV свідчить, що законодавець визначив вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні страхових виплат. Такої підстави, як "подання копії акта розслідування нещасного випадку замість оригіналу", норми вказаного Закону не містять. Посилання відповідача на підзаконні акти, які встановлюють вимоги до пакету документів, не можуть нівелювати гарантоване Конституцією України право на соціальний захист у разі втрати працездатності, якщо факт настання страхового випадку підтверджений належними доказами.
Так, в ході дослідження наданої позивачем копії акта форми Н-1 від 23.04.1982 р. встановлено, що документ містить усі необхідні реквізити, оригінальну печатку підприємства та належне завірення написом "Копія вірна" за підписом уповноваженої особи. Вказаний документ є ідентичним тому, що був предметом дослідження у Красноперекопському районному суді АР Крим при прийнятті рішення від 01.12.1997 р. Відтак, враховуючи приписи ч.4 ст.78 КАС України, обставини щодо факту нещасного випадку на виробництві, встановлені рішенням суду в іншій справі, що набрало законної сили, є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню. Факт визнання судом цього акта належним доказом ще у 1997 році виключає можливість сумніву у його достовірності з боку органу Пенсійного фонду сьогодні.
Крім того, суд бере до уваги загальновідомий факт тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м.Севастополь російською федерацією з 2014 року. Оскільки підприємство-роботодавець було розташоване у м.Красноперекопськ, позивач об'єктивно позбавлена можливості витребувати оригінал акта або його дублікат з архівів, доступ до яких на даний час неможливий з незалежних від неї обставин.
Суд наголошує, що неможливість подання оригіналу документа через збройну агресію та окупацію території України не може бути перешкодою для реалізації людиною її невідчужуваного права на соціальне забезпечення. Позбавлення позивача, яка є особою з інвалідністю І групи, засобів до існування (страхових виплат) лише через формальну відсутність оригіналу паперового носія при наявності інших беззаперечних доказів страхового випадку, є проявом непропорційного втручання у право особи на мирне володіння своїм майном у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, відмова відповідача у призначенні щомісячної страхової виплати з огляду на неподання оригіналу акта форми Н-1 є протиправною. Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.06.2025 р. № 1045583814-2025-3 про відмову у призначенні щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити страхові виплати передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з 09.06.2025 р., суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 р. про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого на виробництві, прийнявши до розгляду копію акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23.04.1982 р.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Позивач звільнена від сплати судового збору, інших витрат не понесла, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) від 17.06.2025 р. № 1045583814-2025-3 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) у призначенні щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого на виробництві.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 09.06.2025 р. про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого на виробництві, прийнявши до розгляду копію акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23.04.1982 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко