справа № 380/23576/25
05 травня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) звертався до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 (далі за текстом відповідач), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати Військову НОМЕР_5 нарахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
03.03.2026 Львівський окружний адміністративний суд ухвалив у справі №380/23576/25 рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив повністю; Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»; Зобов'язав Військову НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Одночасно вирішив питання розподілу судових витрат.
28.04.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі в частині нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Заява обгрунтована тим, ухвалюючи рішення у справі №380/23576/25 Львівський окружний адміністративний суд зобов'язав Військову частину НОМЕР_5 «нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених)», проте не зазначив у резолютивній частині обов'язок здійснити виплату за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців». Необхідність виплати саме за КЕКВ 2112 було викладено у позовній заяві в окремому розділі «Щодо визначення коду економічної класифікації видатків при виплаті грошового забезпечення» з посиланням на Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333.
Таким чином, на думку представника позивача, позовна вимога в частині нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» не вирішена.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення суду, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).
Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Як видно із заяви, підставою для ухвалення додаткового рішення у справі №380/23576/25 є те, що під час ухвалення 03.03.2026 рішення у справі №380/23576/25, суд не зазначив у резолютивній частині обов'язок здійснити виплату позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 затверджено Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (далі за текстом Інструкція №333).
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції № 333 економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.
Пунктом 2 Інструкції №333 затверджено коди економічної класифікації поточних видатків поточних витрат розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, у тому числі код 2112 Грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до підпункту 1.8 пункту 1 Інструкції №333 за правильність віднесення видатків до поточних або капітальних відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.
Суд звертає увагу представника позивача, що зазначення коду економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) у резолютивній частині рішення суду не є позовною вимогою у розумінні процесуального закону, а є способом регламентації порядку виконання судового рішення.
Економічна класифікація видатків (КЕКВ) забезпечує єдиний підхід до виконання бюджету і розмежовує видатки за економічною суттю. Зазначення конкретного коду є технічним моментом для казначейського обслуговування, а не предметом спору про право.
Також суд звертає увагу на можливість перерозподілу розпорядником коштів видатків між різними КЕКВ, що у випадку зазначення у судовому рішенні конкретного виду КЕКВ ускладнить виконання такого.
Суд зауважує, що в рішенні суду від 03.03.2026 надано оцінку заявленим позовним вимогам, які стосуються предмету спору, і справу розглянуто по суті заявлених позивачем позовних вимог.
Таким чином, відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення визначені пунктом 1, пунктом 2 частини першої статті 252 КАС України, на які посилається представник позивача.
Відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для винесення додаткового судового рішення у цій справі, а тому суд відмовляє представнику позивача у прийнятті додаткового рішення у справі №380/23576/25.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 КАС судочинства України, суд
відмовити представнику позивача у прийнятті додаткового рішення у справі №380/23576/25.
Ухвала суду набуває законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Восьмого апеляційного
адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Мричко Н.І.