про залишення позовної заяви без руху
04 травня 2026 рокусправа № 380/8479/26
місто Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А. Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №493 від 18.10.2024 в частині призову та направлення на військову службу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до вимог статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.
Суддя встановив, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, визначеними статтями 161 КАС України.
Предметом позову у справі є протиправність призову та направлення на військову службу ОСОБА_1 .
У контексті своєчасності звернення позивача до суду, суддя зазначає таке.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Частина друга статті 122 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Частина п'ята статті 122 КАС України визначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суддя вказує на те, що призов за мобілізацією за своєю суттю є прийняттям громадян на публічну (військову) службу. Отже, до спірних відносин необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як зазначає позивач, його мобілізовано 18.10.2024.
Очевидно, що про призов за мобілізацією та відповідно про порушення своїх позивач повинен був дізнатись 18.10.2024.
Проте, позивач звернувся до суду лише 30.04.2026, тобто з пропуском визначеного законом строку.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, у якому позивач зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/24336/24 від 28.02.2025 зобов'язано внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, виключивши відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти. З метою виконання судових рішень, в тому числі й рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі № 380/24336/24, Міністерством освіти і науки України до технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державного підприємства «Інфоресурс» - надіслано лист від 09.05.2025 № 3/4019-25 про внесення змін до ЄДЕБО стосовно здобувачів освіти, в тому числі й для громадянина ОСОБА_1 . Лише у серпні 2025 року внесено відповідні зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду, відтак виникла необхідність з'ясувати фактичні обставин призову та проходження військової служби. У зв'язку з чим, було вжито ряд послідовних дій, спрямованих на отримання достовірної інформації та документального підтвердження таких обставин, зокрема шляхом подання неодноразових адвокатських запитів до військової частини НОМЕР_3 , а також ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отримані відповіді на адвокатський запит містили взаємовиключну інформації, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив про направлення позивача для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , тоді як військова частина та ІНФОРМАЦІЯ_4 неодноразово підтвердили, що позивач до списків особового складу зазначеної військової частини не зараховувався. Лише 21.03.2026, у відповідь на адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідну копію оскаржуваного наказу, а саме: наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 493 від 18.10.2024, що надіслана засобами поштового електронного зв'язку.
За результатом розгляду згаданого клопотання, суд висновує таке.
Представник позивача стверджує, що позивач фактично отримав докази лише 21.03.2026. До цієї дати позивач не мав у своєму розпорядженні усіх доказів, необхідних для формування позовних вимог відповідно до статей 160-161 КАС України.
Водночас, суд вказує на те, що представник позивача не наводить причин для отримання усіх доказів лише 21.03.2026.
Суд відхиляє посилання представника відповідача на рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/24336/24 від 28.02.2025 та його фактичне виконання у серпні 2025 року, оскільки обставини щодо призову за мобілізацією відповідно до наказу відповідача №493 від 18.10.2024 виникли ще задовго до прийняття судом рішення у справі №380/24336/24, та стосуються послідовності здобуття освіти.
Звернення до суду з позовом у справі №380/24336/24 не перешкоджало позивачу отримати копії оскарженого наказу у визначений законом строк.
Представник позивача не надав доказів звернення із заявами у межах визначеного строку на звернення до суду, що вказувало б на те, що отримання вказаних доказів лише 21.03.2026 спричинене протиправними діями відповідача.
Так матеріали справи містять адвокатські запити, направлені відповідачу 17.03.2026, а також відповідь на адвокатський запит від 14.02.2026, проте відсутність вказаного запиту не дає можливості судді встановити, чи містив вказаний запит вимогу про надання копії оскарженого рішення.
Усі звернення представника позивача до відповідача здійснені вже після пропуску встановленого строку на звернення до суду.
Відтак суд висновує про те, що отримання доказів позивачем лише 21.03.2026 спричинене пасивним характером поведінки позивача, що вказує на відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду у зв'язку з вказаними твердженнями.
Суд також звертає увагу на те, що обставини щодо визначення фактичного місця проходження служби позивача (Військова частина НОМЕР_3 ) не впливають на перебіг строку звернення до суду і не перешкоджали зверненню до суду у визначений строк.
Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.
Суд також звертає увагу на те, що позивач вже звертався з таким позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа №380/6254/26).
Ухвалою від 08.04.2026 суд залишив позовну заяву без руху та зобов'язав позивача подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Недоліки позовної заяви позвиач не усунув, у зв'язку з чим суд ухвалою від 28.04.2026 повернув позовну заяву позивачу.
Позивач ухвалу суду від 28.04.2026 в апеляційному порядку не оскаржував.
Оцінюючи викладене в сукупності, суд висновує, що представник позивача не зазначив конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк.
При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
З таких підстав, суд вважає, що у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити повністю, причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Отже, позивачу необхідно надати клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя
залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення.
Визначити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Суддя Гулик Андрій Григорович