05 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7361/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Головного управління ДПС в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43995486)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2025 року №0530190-2406-1104, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , площею 344,89 кв.м), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати - 12 243,59 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2025 року №0530185-2406-1104-UA35020030000022644, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , площею 1285,00 кв.м), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати - 45 617,50 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2025 року №0530186-2406-1104, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , площею 453,56 кв.м), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати -16 101,38 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 вересня 2025 року №0530189-2406-1104, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , площею 1302,37 кв.м), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати - 46 324,13 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2025 року №0530191-2406-1104, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , площею 1294,37 кв.м), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати - 45 950,14 грн.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Дегтярьової С.В. від 10.11.2025 року відкрито провадження в справі, правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.74-75).
На підставі розпорядження №357 від 24.12.2025 р. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 340/7361/25, в результаті якого справу передано на розгляд судді Петренко О.С.
Ухвалою суду від 09.01.2026 року справу прийнято до провадження та розпочато зі стадії відкриття провадження (а.с.105).
Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмовому відзиві та письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи (а.с.78-80).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником наступної нерухомості:
- нежитлова будівля (склад) площею 344,89 кв.м, розташована за адресою - АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля (склад) площею 1294,37 кв.м, розташована за адресою - АДРЕСА_3 ;
- нежитлова будівля (склад) площею 453,56 кв.м, розташована за адресою - АДРЕСА_3 ;
- нежитлова будівля (склад) площею 1285,00 кв.м, розташована за адресою - АДРЕСА_3 ;
- нежитлова будівля (склад) площею 1302,37 кв.м, розташована за адресою - АДРЕСА_3 .
Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, на підставі вказаних вище даних, сформовано податкові повідомлення - рішення за 2024 рік:
- від 15.09.2025 року №0530190- 2406-1104 на суму 12 243,59 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 344,89 м.кв.,
- від 15.09.2025 №0530185-2406-1104-UA35020030000022644 на суму 45 617,50 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 1285,00 м. кв.,
- від 15.09.2025 №0530186-2406-1104 на суму 16 101,38 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 453,56 м.кв.,
-від 15.09.2025 №0530189-2406-1104 на суму 46 234,13 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 1302,37 м.кв.,
- від 15.09.2025 №0530191-2406-1104 на суму 45 950,14 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 1294,37 м.кв.
Позивач вважає вищезазначені рішення протиправними, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірним у цій справі є питання правомірності визначення податковим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлових приміщень, та можливість застосування положень пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України за обставин, що склалися.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі ПК України).
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 67 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до вимог пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
У відповідності з вимогами пункту 8.3 статті 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписами пункту 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Також повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплені і у статті 143 Конституції України та п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 ПК України.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Водночас у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведені об'єкти, які не є об'єктом оподаткування за вказаної нормою закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Також слід зазначити, що встановлена підпунктом "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Аналізуючи наведені приписи норми підпункту "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, суд приходить до висновку про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Залежно від періоду (до і після 01.01.2019) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2000р., клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.
Відтак перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.
Згідно документів, долучених до матеріалів справи встановлено, що позивачу належать нежитлові будівлі (склади):
- площею 344,89 кв.м, розташована за адресою - Кіровоградська область, Вільшанський р-н, селище Вільшанка, вул. Гагаріна,90;
- площею 1294,37 кв.м, розташована за адресою - Кіровоградська область, Вільшанський р-н, селище Вільшанка, вул. Гагаріна,88;
- площею 453,56 кв.м, розташована за адресою - Кіровоградська область, Вільшанський р-н, селище Вільшанка, вул. Гагаріна,84;
- площею 1285,00 кв.м, розташована за адресою - Кіровоградська область, Вільшанський р-н, селище Вільшанка, вул. Гагаріна,86;
- площею 1302,37 кв.м, розташована за адресою - Кіровоградська область, Вільшанський р-н, селище Вільшанка, вул. Гагаріна,82. (а.с.16-55).
Отже, нежитлові будівлі, належні позивачу на праві власності - склади, відносяться до класу будівель сільськогосподарського призначення.
Разом із тим, визначальним у цій справі також є встановлення факту, чи використовуються позивачем такий об'єкт нерухомого майна як сільськогосподарським товаровиробником.
Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2025 року у справі №160/568/24, від 01.04.2021 року у справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19, від 10 квітня 2020 року у справі № 823/1751/17 та ряду інших.
У цих постановах Верховний Суд зауважив, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").
Разом із тим визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більше того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Зміст наведених приписів дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню, наведеному у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Вказане свідчить, що в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Суд звертає увагу, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №380/18104/21.
Позивач стверджує, що використовує нежитлові приміщені - склади, у сільськогосподарських потребах для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено той факт, що позивач є одним з засновників ФГ "Нест" (а.с.60).
Основним видом діяльності ФГ "Нест" є: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Другорядними видами діяльності є :
код КВЕД 10.61 виробництво продуктів борошомельно-круп'яної промисловості,
код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Кіровоградській області від 04.04.2025 вбачається, що ФГ "Нест" має підтверджений статус платника єдиного податку 4 групи (а.с.64).
Суд зазначає, що до платників єдиного податку четвертої групи належать юридичні особи - сільськогосподарські товаровиробники незалежно від організаційно-правової форми, якщо частка доходу від сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік становить не менше 75%.
Отже, ФГ "Нест", засновником якого є позивач є сільськогосподарським товаровиробником, що підтверджено, зокрема податковим органом, наданням останньому статусу платника податку 4 групи.
Судом встановлено, що ФГ "Нест", подаючи повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням через які проводиться діяльність форми №20-ОПП декларує описані вище об'єкти нерухомого майна, як такі, що використовуються під час провадження господарської діяльності (а.с.67-69).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що нежитлові будівля, які належать позивачеві на праві власності не є об'єктами оподаткування, відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Кіровоградській області:
- від 15 вересня 2025 року №0530190-2406-1104, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , площею 344,89 кв.м), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати - 12 243,59 грн.;
- від 15 вересня 2025 року №0530185-2406-1104-UA35020030000022644, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , площею 1285,00 кв.м), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати - 45 617,50 грн.;
- від 15 вересня 2025 року №0530186-2406-1104, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , площею 453,56 кв.м), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати -16 101,38 грн.;
- від 15 вересня 2025 року №0530189-2406-1104, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , площею 1302,37 кв.м), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати - 46 324,13 грн;
- від 15 вересня 2025 року №0530191-2406-1104, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , площею 1294,37 кв.м), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати - 45 950,14 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1661,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО