05 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1142/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та зобов'язати вчинити дії, -
Представник позивача звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.03.1978 по 21.11.1978, з лютого 1979 по 10.12.1979, з березня 1980 по грудень 1980, з квітня 1983 по грудень 1983, з 03.04.1984 по 01.01.1985, з 01.04.1985 по 18.12.1985, з 09.04.1987 по 01.12.1987, з 01.04.1988 по 12.01.1989 та непризначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з 25.11.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.03.1978 по 21.11.1978, з лютого 1979 по 10.12.1979, з березня 1980 по грудень 1980, з квітня 1983 по грудень 1983, з 03.04.1984 по 01.01.1985, з 01.04.1985 по 18.12.1985, з 09.04.1987 по 01.12.1987, з 01.04.1988 по 12.01.1989 та призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 25.11.2025.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.36-38), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі пославшись на законність прийнятого рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач звернулася із заявою від 25.11.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України з питання призначення їй пенсії за віком в порядку визначеному Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та доданими до заяви документами.
За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області; прийнято рішення від 03.12.2025 №112450000747 ( а.с.16), яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що до страхового стажу роботи - заявника не зараховано:
- періоди роботи згідно довідок №333 та №332 від 21.08.2024 року з 13.03.1978 по 21.11.1978, з 14.04.1979 по10.12.1979, з 03.04.1984 по 01.01.1985, з 01.04.1985 по 18.12.1985, з 09.04.1987 по 01.12.1987 та з 01.04.1988 по 12.01.1989, оскільки в первинних документах по батькові ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 (російській варіант):
- періоди роботи згідно довідки про заробітну плату № 335 від 21.08.2024 року з березня 1980 по грудень 1980 та з квітня 1983 по грудень 1983, оскільки відсутні первинні документи, на підставі яких видано довідку;
- періоди роботи згідно довідок №342, 343 від 28.07.2021 оскільки не зазначено номер та дата наказів про працевлаштування га звільнення;
- періоди роботи згідно довідки про заробітну плату № 262 від 09.07.2024 року з березня по грудень 1978, з лютого по грудень 1979. з березня по грудень 1980, оскільки по батькові зазначено неповністю.
Вік заявника становить 64 р. 4 м. 24д.
Страховий стаж заявника - 17 р. 6 м. 18 д.
Право на пенсію набуде після досягнення 65 років.
Не погоджуючись з такими діями позивач звернулася до суду.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 26 Закону України № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 містяться записи про її роботу на різних посадах.
Згідно з матеріалами справи, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з відомостями трудової книжки від 10.08.1977 року НОМЕР_1 , оскільки в первинних документах по батькові ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 (російській варіант); відсутні первинні документи, на підставі яких видано довідки; не зазначено номер та дата наказів про працевлаштування та звільнення; по батькові зазначено неповністю.
Вказаний висновок відповідача є безпідставним, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання та записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Враховуючи викладене, період роботи позивача відповідно до записів у її трудовій книжці та доданих довідок протиправно не було зараховано до її страхового стажу для призначення пенсії за віком, а тому рішення відповідача від 03.12.2025 №112450000747є необґрунтованим, тобто прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Отже, суд обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог, відповідно до положень ч.2 ст. 9 КАС України, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.12.2025 №112450000747.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 25.11.2025, то суд враховує, що призначення пенсії за віком відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Разом з цим, ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідачаті повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 13.03.1978 по 21.11.1978, з лютого 1979 по 10.12.1979, з березня 1980 по грудень 1980, з квітня 1983 по грудень 1983, з 03.04.1984 по 01.01.1985, з 01.04.1985 по 18.12.1985, з 09.04.1987 по 01.12.1987, з 01.04.1988 по 12.01.1989.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», а саме Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд на підставі норми ч. 8 ст. 139 КАС України стягує з відповідача судовий збір у повному обсязі в сумі 1 331,20 грн ( а.с.31).
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними та зобов'язати вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 03.12.2025 №112450000747 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 25.11.2025 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 13.03.1978 по 21.11.1978, з лютого 1979 по 10.12.1979, з березня 1980 по грудень 1980, з квітня 1983 по грудень 1983, з 03.04.1984 по 01.01.1985, з 01.04.1985 по 18.12.1985, з 09.04.1987 по 01.12.1987, з 01.04.1988 по 12.01.1989.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН