06 травня 2026 року м.Київ №320/12731/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про визнання таким, що видане необґрунтовано посвідчення ОСОБА_1 категорії 2 серії НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформленого витягом із протоколу №214 засідання комісії від 27.09.2024;
- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію визнати довідку про фактичне проживання, прописку (реєстрацію) станом на 26.04.1986 в місті Прип'ять та евакуацію у встановленому порядку 27.04.1986 виданої виконавчим комітетом Київської обласної ради №10693 від 18.08.1991 на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію розглянути питання про поновлення та видачу ОСОБА_1 посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно оскаржуваним рішенням (Витяг з протоколу №214 від 27.09.2024) визнав посвідчення евакуйованого у 1986 році із зони відчуження категорії 2 серії НОМЕР_1 від 28.07.1993, виданим необґрунтовано та його вилучив, оскільки позивач станом на 26 квітня 1986 року був зареєстрований, проживав та був евакуйований з м. Прип'ять. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладеними у відзиві. В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_1 не підтверджено постійне проживання та реєстрацію в м. Прип'ять на момент аварії, оскільки відповідно до наданих доказів підтверджено його відрядження до Республіки Куба, а тому довідку про фактичне проживання визнано такою, що видана необґрунтовано. Як, наслідок посвідчення громадянина евакуйованого у 1986 році із зони відчуження категорії 2 серії НОМЕР_1 визнано таким, що видано необґрунтовано.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
Виконавчим комітетом Київської обласної ради 15.08.1991 на ім'я ОСОБА_1 видано довідку № 10693 про фактичне проживання та прописку станом на 26.04.1986 в АДРЕСА_1 та евакуацію у встановленому порядку 27.04.1986.
Вказана довідка стала підставою для видачі посвідчення евакуйованого у 1986 році із зони відчуження категорії 2 серії НОМЕР_1 , яке було видано Київською обласною державною адміністрацією 28 липня 1993 року.
Згідно з витягом з протоколу від 27.09.2024 № 214, на засіданні Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян у повній мірі доведено відсутність правових підстав віднесення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до категорії осіб, евакуйованих із зони відчуження у 1986 році.
Видані раніше довідки, зокрема довідка позивача від 03.09.1991 №10695 та посвідчення (відповідно категорії 2 серії НОМЕР_3 ) визнані такими, що видані необґрунтовано.
Позивач не погоджуючись із рішенням Комісії від 27.09.2024 № 214, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).
Редакція статті 9 Закону №796-ХІІ станом на дату видачі позивачу посвідчення евакуйованого (1993 рік) передбачала, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, відповідно до статті 11 Закону №796-ХІІ (станом на дату видачі позивачу посвідчення евакуйованого 1993 рік) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження та відселені із зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років на території зони безумовного (обов'язкового) відселення, за умови, що їх було направлено в цю зону за розпорядженнями міністерств, відомств, виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів.
Статтею 14 Закону №796-ХІІ (станом на дату видачі позивачу посвідчення евакуйованого 1993 рік) визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10 і 11), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження;
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки - не менше 14 календарних днів у 1986 році,
а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:
- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
- постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення (абзац 2 статті 1514 Закону №796-ХІІ (станом на дату видачі позивачу посвідчення евакуйованого 1993 рік).
В подальшому в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) було внесено зміни та викладено в наступній редакції.
Так, статтею 10 Закону №796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.
Статтею 14 Закону №796-ХІІ визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.
Так, відповідно до пункту 2 статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, категорія 2.
Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.
Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Статтею 65 Закону №796-XII установлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» № 551 від 11 липня 2018 року затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551).
Цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих (пункт 1 Порядку № 551).
Пунктом 2 Порядку № 551 визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон), іншими актами законодавства.
За пунктом 5 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 2) серії Б сірого кольору.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки 3 і 4).
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Пунктом 11-1 Порядку № 551 визначено, що для отримання посвідчення особи подають заяви разом з необхідними документами, зазначеними у пункті 11 цього Порядку, до районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а в разі коли така послуга надається через центр надання адміністративних послуг, - до центрів надання адміністративних послуг.
Відповідно до пунктів 13-14 Порядку №551 спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються утвореними Київською та Житомирською облдержадміністраціями комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, на підставі підтвердних документів про участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, евакуацію із зони відчуження в 1986 році, документів, що підтверджують факт проживання в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.
Особові справи громадян надсилаються на розгляд комісій, зазначених в абзаці першому цього пункту, за рішенням регіональних комісій.
Рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.
У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами.
У контексті наведеного слідує висновок, що підставою для отримання посвідчення категорії 2 потерпілого аварії на ЧАЕС є видана довідка Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями про постійне проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення.
Інших вимог для отримання посвідчення категорії 2 серії Б законодавець не визначає, єдиною умовою є лише відповідна довідка Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської або Чернігівської облдержадміністрації про постійне проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення.
Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 05 лютого 2019 року № 50 (зареєстрованим 08.02.2019 № 21/1216 в Головному територіальному управлінні юстиції у Київській області) затверджено Положення про Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1.2 Положення, Комісія Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Регіональна комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що утворюється розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації.
Регіональна комісія, відповідно до пункту 1.3 Положення, у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України та актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації, іншими законодавчими актами та цим Положенням.
Основними принципами діяльності Регіональної комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Регіональної комісії (недопущення втручання в діяльність Регіональної комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування) (п. 1.4 Положення).
Згідно з пунктом 3.2 Положення Регіональна комісія здійснює перевірку правильності визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідних категорій, та іншим категоріям громадян на підставі первинних документів, що надходять від органів соціального захисту населення Київської області за місцем проживання (реєстрації) осіб, державних установ, департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та опрацювання особових справ громадян.
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії, таке посвідчення, на підставі рішення комісії, підлягає вилученню.
Як вбачається з обставин у справі, підставою для прийняття спірного рішення Комісією були встановлені факти та обставини того, що позивач та його сім'я ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) у період 1985 - 1987 рр. перебували на ОСОБА_5 , за місцем роботи позивача - ОСОБА_1 .
Так, відповідно до трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 у період з 10.10.1985 по 09.04.1987 перебував у закордонному відрядженні в Республіці Куба (копії трудової книжки додаються). З січня 1986 року до ОСОБА_1 до ОСОБА_6 вибула його сім'я дружина та донька.
Довідкою Всесоюзного об'єднання з імпорту обладнання і надання технічного сприяння будівництві атомних електростанцій закордоном «Закордонатоменергобуд» Міністерства атомної енергетики та промисловості УССР від 10.01.1993 року № 5-7 та листом Всеросійського виробничого об'єднання «Закордонатоменергобуд» Міністерства Російської Федерації з атомної енергетики від 04.06.1997 № 5-412 (копії додаються) підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 10.10.1985 по 09.04.1987 знаходився в закордонному відрядженні у Республіці Куба, 10.01.1986 в Республіку Куба виїхала дружина позивача - ОСОБА_2 , а з 10.04.1986 по 10.05.1986 знаходився у відпустці в УССР. Однак, ця інформація жодним чином не доводить знаходження ОСОБА_1 у період цієї відпустки саме у АДРЕСА_1 .
Натомість встановлено, що на той час (з 10.04.1986 по 10.05.1986) за адресою проживання і прописки Позивача до виїзду до Куби ( АДРЕСА_1 ) вже були прописані інші особи: з 13.11.1985 було поселено та прописано сім'ю ОСОБА_7 у складі 3 осіб, про що свідчить інформація поквартирної карточки ЖЕКу №3 м. Прип'ять.
Отже, як зазначає відповідач наведені факти свідчать, що ОСОБА_1 на момент аварії не проживав постійно у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, не був прописаний в населеному пункті зони відчуження та він і його сім'я не були евакуйовані із зони відчуження у встановленому порядку.
Як вбачається із оскаржуваного рішення від 27.09.2024 №214 Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян вирішено:
довідки про фактичне проживання, прописку (реєстрацію) станом на 26.04.1986 в м. Прип'ять та евакуацію у встановленому порядку 27.04.1986, видані виконавчим комітетом Київської обласної ради:
№10694 від 15.08.1991 на ім'я ОСОБА_2 ;
№10695 від 03.09.1991 на ім'я ОСОБА_3 ;
№10693 від 15.08.1991 на ім'я ОСОБА_1 ;
№10696 від 15.08.1991 на ім'я ОСОБА_4
визнати такими, що видані необґрунтовано, та їх відкликати.
Визнано посвідчення потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії Б, виданих Київською обласною державною адміністрацією, на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 такими, щ видані необґрунтовано.
Суд зазначає, що за змістом положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.
Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.
Так, відповідно до пункту 3.3 Положення про Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, Регіональна комісія відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення:
про визначення/відмову у визначенні статусу осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян;
про підтвердження/відмову у підтвердженні статусу осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян;
про встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії;
про направлення особових справ громадян до комісії з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї при Київській обласній державній адміністрації;
про направлення особових справ громадян до комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України, розгляд яких відноситься до їх компетенції;
про повернення особових справ громадян до органу, який їх подав, у випадках виявлення розбіжностей та неточностей у документах та матеріалах, для подальшого звернення до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання в установленому порядку необхідної інформації, документів та матеріалів для визначення/підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, та повторного розгляду Регіональною комісією таких особових справ у разі усунення виявлених недоліків.
Отже, як вбачається із оскаржуваного рішення Комісія не наділена повноваженнями для визнання довідки про фактичне проживання, прописку (реєстрацію) станом на 26.04.1986 в м. Прип'ять та евакуацію у встановленому порядку, такою що видана необґрунтовано та на її відкликання.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, передбачених пунктом 1 та пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що позивач віднесений до категорії 2, був визнаний особою, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, Київською обласною державною адміністрацією 28 липня 1993 року ОСОБА_1 було видано посвідчення громадянина, евакуйованого в 1986 році із зони відчуження категорії 2 серії НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 3 статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), а саме особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
В свою чергу, судом встановлено, що відповідач перевіряв надання члену сім'ї позивача дружині ( ОСОБА_2 ) як потерпілої від ЧАЕС категорії 4, що вимагає підтвердження постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4-х років в період з 26.04.1986 по 01.01.1993.
Тобто, відповідачем під час перегляду правомірності надання позивачу статусу потерпілого від аварії ЧАЕС був застосований порядок перевірки щодо осіб, які мали статус потерпілих від ЧАЕС не віднесених до категорії 2, а щодо осіб, які мали категорію 4, що має підтверджуватись відповідною довідкою.
Обґрунтування та документи на підставі яких зроблені відповідні висновки відповідачем надані та застосований порядок перевірки не спростовувався.
Позивач у справі мав довідку видану виконавчим комітетом Київської обласної ради 15.08.1991 № 10693 про фактичне проживання та прописку станом на 26.04.1986 в АДРЕСА_1 та евакуацію у встановленому порядку 27.04.1986, яка відповідала положенням ст. 14 Закону №796-ХІІ та пункту 11 Порядку №551, та надавалась для отримання статусу евакуйованого із зони відчуження категорії 2 і посвідчення серії Б.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення відповідача оформленого протоколом №214 від 27.09.2024.
Щодо вимоги про зобов?язання відповідача визнати довідку № 10693 від 15.08.1991, та розглянути питання про поновлення та видачу ОСОБА_1 посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо надання особі статусу потерплого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 на етапі, коли особа, яка звернулась, є інвалідом та вже мала такий статус, а також має докази на підтвердження проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення терміном понад два роки, а тому зазначені підстави відмови, що на думку відповідача взагалі позбавляють позивачку статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, - не належить до передбачених законом підстав відмови у наданні позивачці статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та видачі відповідного посвідчення.
При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, позовні вимоги про зобов'язання відповідача визнати довідку про фактичне місце проживання та евакуацію, на переконання суду, задоволенню не підлягають, оскільки прийняття таких рішень є дискреційними повноваженнями Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, а адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
Відтак, належним способом захисту встановлених порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача розглянути питання щодо поновлення та видачі ОСОБА_1 посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 із урахуванням довідки № 10693 від 18.08.1991, враховуючи висновки суду.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформленого витягом із протоколу № 214 засідання комісії від 27.09.2024 в частині щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію повторно розглянути питання щодо поновлення та видачі ОСОБА_1 посвідчення громадянина евакуйованого у 1986 році із зони відчуження категорії 2 серії Б. №062825
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.