про залишення позовної заяви без руху
06 травня 2026 року м. Київ № 320/13999/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши позовну заяву гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 до Національної соціальної сервісної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулись гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_2 з позовом, в якому просять:
- визнати протиправною бездіяльність Національної соціальної сервісної служби України щодо невжиття заходів міжнародно-правового та консульського захисту малолітніх громадян України ( ОСОБА_4 , 2009 р.н., ОСОБА_5 , 2012 р.н., ОСОБА_6 , 2015 р.н., та ОСОБА_7 , 2015 р.н.), яка виразилася у відмові ініціювати передачу юрисдикції та організувати репатріацію дітей;
- зобов'язати Національну соціальну сервісну службу України як Центральний орган України офіційно підготувати та направити до компетентного органу Королівства Норвегія (BUFDIR) запит про дозвіл здійснити юрисдикцію щодо дітей сім'ї ОСОБА_8 відповідно до статей 8 та 9 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.1996 року;
- зобов'язати Національну соціальну сервісну службу України прийняти офіційне рішення про повернення переміщених (евакуйованих) дітей-громадян України сім'ї Рой на територію України відповідно до абзацу другого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 794 та організувати їх повернення відповідно до механізму Постанови КМУ від 23.04.2003 № 569.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (зі змінами та доповненнями):
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги;
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Згідно із п. 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 2 березня 2016 року (які діяли до 14 березня 2022 року, відомості про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання / перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Пунктом 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 (діє з 14 березня 2022 року), визначено, що декларування / реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), […] здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Відповідно до п. 5 цього Порядку громадянин України, який проживає на території України, […] зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого / зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати / зареєструвати його.
Згідно з п. 47 зазначеного Порядку посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) […]: приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) […]; вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади […]; формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру […]; за зверненням особи, що декларує / реєструє / знімає задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування), або її законного представника (представника) видає витяг з реєстру територіальної громади.
Отже, документами, які підтверджують зареєстроване місце проживання особи, зареєстрованої до 1 грудня 2021 року, - є паспорт громадянина України у формі книжечки, після 1 грудня 2021 року - витяг з реєстру територіальної громади або з Єдиного державного демографічного реєстру.
Як встановлено судом, позивачами у позові зазначено адресу місця проживання: « АДРЕСА_1 » , але документів, які б підтверджували зазначене позивачами місце проживання, зокрема, витягу з реєстру територіальної громади або з Єдиного державного демографічного реєстру, останніми до суду не надано.
Крім того, суд зазначає, що у вступній частині позовної заяви гр. ОСОБА_9 та гр. ОСОБА_2 зазначено власні РНОКПП - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно. При цьому, як слідує з копій ID-паспортів громадян України, в графі «РНОКПП» зазначено «Відмова».
У зв'язку з цим позивачам необхідно надати докази підтвердження зазначеного у позовній заяві місця проживання, зокрема, витяг з реєстру територіальної громади або з Єдиного державного демографічного реєстру та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Згідно з ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 9 ст. 18 КАС України суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 113 розділу V "Перехідні положення" Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до забезпечення початку функціонування ВСІХ підсистем (модулів) ЄСІТС справи розглядаються (формуються та зберігаються) в паперовій формі, а документи, що надійшли до суду в електронній формі роздруковуються за наявності такої можливості у судді.
У зв'язку з відсутністю такої можливості, що є загальновідомим внаслідок неналежного фінансування судів, документи, відповідно, подаються до суду у паперовій формі.
Відповідно до п. 15.1, п. 15.3. пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі; розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.
Суд звертає увагу, що рішенням Ради Судів України від 05.08.2022 №26 було зазначено, що пунктом 113 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (зі змінами), визначено, що до забезпечення початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи розглядаються (формуються та зберігаються) в паперовій формі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, роздруковуються за наявності такої можливості в суді та приєднуються до матеріалів паперової справи.
За таких умов Рада суддів України закликала усіх учасників судових проваджень при подачі значного обсягу документів до суду в електронній формі додатково подавати їх суду в паперовій формі.
Суд зауважує, що поданий позивачами через електронний суд адміністративний позов містить велику кількість додатків, що унеможливлює для суду його роздрукування та приєднання до матеріалів справи.
Відтак, позивачами необхідно подати позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, частиною 2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Законом України "Про судовий збір".
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу, частиною 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Таким чином, загальна сума судового збору у даній адміністративній справі складає 2662,40 грн.
Разом з тим, в супереч ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» позивачами не надано окремих платіжних доручень на підтвердження сплати кожним позивачем судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Позивачем надано докази сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн (квитанція від 26.03.2026), при цьому доказів сплати судового збору в повному розмірі, а саме 2662,40 грн, не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як слідує з матеріалів позовної заяви, відповідачем листом від 16.03.2026 №0000-03.1-6/10-2026/3297 надано відповідь на звернення, при цьому копії зазначеного листа до позовної заяви не додано.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування.
Зі змісту ч. 5 ст. 160 КАС України слідує, що у позовній заяві зазначається у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до пункту 1 Положення про Національну соціальну сервісну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 783 (далі - Положення) Національна соціальна сервісна служба України (Нацсоцслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, сім'ї та єдності і який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки та за дотриманням прав дітей.
Так, пунктом 3 Положення закріплено, що основними завданнями Нацсоцслужби є:
1) здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства щодо реалізації права на соціальні послуги, забезпечення якості їх надання, соціальної підтримки (різні види державної допомоги, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету) та за дотриманням прав дітей;
2) здійснення координації діяльності структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з питань соціального захисту населення щодо організації роботи з надання соціальної підтримки;
3) методичний супровід діяльності структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з питань соціального захисту населення щодо правильності надання соціальної підтримки;
4) координація діяльності надавачів соціальних послуг;
5) планування, організація та координація діяльності територіальних органів Нацсоцслужби;
6) реалізація державної політики з питань: проведення соціальної роботи та надання соціальних послуг особам у складних життєвих обставинах, а також особам, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок військової агресії проти України, ветеранам війни, військовослужбовцям та членам їх сімей; соціального захисту осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб; запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; соціального захисту бездомних осіб, соціальної адаптації осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також осіб, звільнених від подальшого відбування зазначених видів покарань (далі - звільнені особи); волонтерської діяльності; активного та здорового довголіття, подолання негативних наслідків старіння; гуманітарної допомоги.
Як слідує з матеріалів позовної заяви, предметом позову є, зокрема, визнання протиправною бездіяльності Національної соціальної сервісної служби України щодо невжиття заходів міжнародно-правового та консульського захисту малолітніх громадян України ( ОСОБА_4 , 2009 р.н., ОСОБА_5 , 2012 р.н., ОСОБА_6 , 2015 р.н., та ОСОБА_7 , 2015 р.н.), яка виразилася у відмові ініціювати передачу юрисдикції та організувати репатріацію дітей.
Водночас, викладені у позовній заяві обставини, на яких позивачі ґрунтують свої вимоги, не дають суду можливості чітко встановити, у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача.
Таким чином, позивачам слід надати належне обґрунтування щодо суті протиправної бездіяльності відповідача, з урахуванням його повноважень, завдань і обов'язків, визначених Положенням про Національну соціальну сервісну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 783.
Вказані обставини свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачам часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені у десятиденний строк з дня отримання позивачами копії даної ухвали шляхом подання до суду позовної заяви з дотриманням вимог ст. 161 КАС України.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд,
Позовну заяву гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 до Національної соціальної сервісної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачам десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення копії даної ухвали.
Копію ухвали надіслати позивачам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лапій С.М.