про прийняття до провадження та продовження строку на усунення недоліків
05 травня 2026 року № 240/7307/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник ОСОБА_1 звернувся у Житомирський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX станом на 01.01.2025 року, за період з 18.06.2025 року ро 13.09.2025 року, з урахуванням виплачених сум. ???
-Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX станом на 01.01.2025 року, за період з 18.06.2025 року ро 13.09.2025 року, з урахуванням виплачених сум. ???
-Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX станом на 01.01.2025 року, за період з 18.06.2025 року ро 13.09.2025 року, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки.
13.03.2026 до Житомирського окружного адміністративного суду скеровано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду постановлено передати адміністративну справу № 240/7307/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд Київському окружному адміністративному суду.
Супровідним листом Житомирського окружного адміністративного суду 17.04.2026 справу передано до Київського окружного адміністративного суду та отримано 28.04.2026.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Щодо прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до провадження.
Як вбачається з п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано її у строк, установлений законом. У разі пропущення такого строку - чи наявні підстави для визнання причин пропуску поважними.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, якщо інше не передбачено законом. Цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У даній справі суд встановив, що пропущений строк обґрунтовано такими обставинами.
ОСОБА_1 зазначає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин та підготовки позовної заяви перебував у стані, який об'єктивно ускладнював своєчасне звернення до суду. Позивач був звільнений з військової служби за наказом про звільнення у запас за станом здоров'я через хворобу. Це свідчить про наявність у нього тривалих проблем зі здоров'ям, які впливали на можливість належно та своєчасно реалізувати право на судовий захист. ОСОБА_1 вказує, що пропуск строку пов'язаний із правовою невизначеністю щодо строку звернення до суду у спорах про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) визнано неконституційним обмеження тримісячним строком права працівника на звернення до суду щодо стягнення заробітної плати та інших належних виплат. З дня ухвалення цього рішення відповідна частина статті 233 КЗпП України втратила чинність. Позивач вважає, що саме вказані вище обставини свідчать, що пропуск строку не був наслідком бездіяльності позивача, а мав об'єктивний і поважний характер.
В силу положень частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Верховний Суд в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 виснував, що до вимог щодо виплати грошового забезпечення після 19.07.2022 застосовні норми вже нині чинної редакції статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні.
У зв'язку із цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, судова палата Касаційного адміністративного суду зауважила, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду, дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є дії відповідача щодо обчислення грошового забезпечення позивача за період з 18.06.2025 по 13.09.2025. При цьому відповідно до витягу з наказу від 13.09.2025 № 209 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення саме з 13.09.2025.
З огляду на викладене, суд виходить з того, що саме на момент звільнення зі служби та отримання грошового атестату позивач був обізнаний або повинен був бути обізнаний про розмір, склад та порядок нарахування виплаченого йому грошового забезпечення. Відтак саме з цієї дати підлягає обчисленню тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України.
Разом з тим, із даним позовом позивач звернувся до суду лише 26.02.2026, тобто з пропуском встановленого законом строку.
Також, суд звертає увагу, що адвокатський запит про надання відомостей про розмір грошового забезпечення позивача скерований військовій частині НОМЕР_2 датований від 12.02.206, а довідка ок-5 сформована ще 04.11.2025.
Оцінюючи доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку, суд зазначає, що відповідно до усталеної судової практики підставою для поновлення процесуального строку можуть бути виключно обставини, які є об'єктивними, непереборними та не залежали від волі особи, і які унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Таким чином, ОСОБА_1 не обґрунтував, чому він не мав можливості звернутися до суду у визначений законом строк, а також не підтвердив належними доказами наявність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду.
Суд також звертає увагу, що незнання про порушення своїх прав унаслідок недбалого ставлення до їх реалізації або свідомого уникнення отримання відповідної інформації не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, у зв'язку з чим заява про поновлення строку задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України , то таку слід повторно залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали, шляхом:
-скерування заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів, що підтверджують обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Підсумовуючи, суд враховує, що ухвала Житомирського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху не була виконана у повній мірі, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі.
Однак, беручи до уваги необхідність забезпечення права позивача на судовий захист, суд вважає за доцільне продовжити процесуальний строк для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
ухвалив:
Прийняти до провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вісьтак М.Я.