04 травня 2026 року справа №320/1118/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командувач Сухопутних військ Збройних сил України, за участю третьої особи - Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №7 від 03.01.2024 в частині призначення ОСОБА_1 на нижчу посаду - начальником польового вузла зв'язку в/ч НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , ВОС-1210003 та поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді старшого помічника начальника навчального відділу Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає зазначене кадрове рішення неправомірним, таким, що не відповідає вимогам актів законодавства з питань проходження військової служби. Позивач зазначив, що документального підтвердження наявності підстав для призначення його на нижчі посади, передбачених у підпункті 3 пункту 82 Положення № 1153, і доведених до його відома, немає. Крім того, вказав на те, що не має спеціальних знань і досвіду для виконання функціональних обов'язків начальника польового вузла зв'язку.
Також, позивач вважає, що призначення на нижчу посаду порушує зобов'язання Міністерства оборони України згідно Контракту щодо призначення його на військові посади як відповідно до отриманої освіти та військової облікової спеціальності (фаховий критерій) просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей (правовий критерій).
Одночасно, з позовом позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення дії спірного наказу в частині пункту 5, а також заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Ухвалою суду від 12 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 12 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
18 січня 2024 року представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на переміщення будь-яких осіб на посаду старшого помічника начальника навчального відділу Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка; скорочення штатів або проведення організаційних заходів з метою внесення змін у існуючі ВОС та/або штатно-посадову категорію посади старшого помічника начальника навчального відділу Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Ухвалою суду від 18 січня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та вказав на правомірність призначення позивача начальником польового вузла зв'язку, з огляду на висновки атестування, здобуту ним первинну облікову спеціальність, досвід проходження військової служби та гострий дефіцит у кваліфікованих спеціалістах у військовій частині НОМЕР_1 .
Представник третьої особи подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач правомірно здійснив призначення позивача начальником польового вузла зв'язку, а викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні позову.
Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 18 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи проти позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу та перебуваю на посаді старшого помічника начальника навчального відділу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_3 .
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 03 січня 2024 року № 7, відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнено з займаної посади і призначено осіб офіцерського складу Сухопутних військ Збройних Сил України, зокрема, згідно з пунктом 5 - підполковника ОСОБА_1 , старшого помічника начальника навчального відділу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка начальником польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 . Призначається на нижчу посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад з шпк «підполковник» на «майор». Підстава: рішення тимчасово виконуючого обов'язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2023 № 34289.
Позивач, вважаючи наказ відповідача від 03 січня 2024 року № 7 в частині пункту 5 необґрунтованим, протиправним та таким, що не відповідає вимогам актів законодавства з питань проходження військової служби, порушує умови контракту, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 09.04.1992 №2262-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Указом Президента України №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і обороні України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, постановлено введення в Україні воєнного стану з 5 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє до сьогодні.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Спеціальними нормами, які регулюють проходження військової служби, є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Пунктом 12 Положення №1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Порядок видачі наказів по особовому складу регламентується Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 №280, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743 (далі - Інструкція №280).
Пунктом 1 розділу Х цієї Інструкції передбачено, що накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.
Відповідно до пункту 2 розділу X Інструкції №280 наказами по особовому складу оформлюються такі зміни в службовому становищі військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу, зокрема: призначення на посади (у тому числі у разі зміни назви посади, військово-облікової спеціальності (крім зміни грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема зміни розміру посадових окладів (тарифних розрядів) та зміни рівня військової освіти за посадою), штатно-посадової категорії) та звільнення з займаних посад, переміщення по службі, зарахування в розпорядження, продовження строків перебування на посадах.
Правила складання наказів по особовому складу визначені розділом ХІ Інструкції № 280.
Накази по особовому складу складаються державною мовою і підписуються посадовою особою, якій надано право призначати, переміщувати на посади, звільняти з посади, звільняти з військової служби, укладати і продовжувати строки контракту, виконувати інші дії, пов'язані з визначенням службового становища військовослужбовців. У разі відсутності зазначеної посадової особи право підпису надається особі, яка тимчасово її заміщує згідно з письмовим наказом (пункт 1 розділу ХІ).
Відповідно до пункту 11 цього розділу Інструкції № 280 пункти наказів по особовому складу складаються в наказовій формі. У них послідовно без будь-яких скорочень вказуються такі відомості: військові звання, прізвища, власні імена, по батькові військовослужбовців, посади, які вони займають на час видання наказів, дійсні найменування військових частин, відповідно до штату (штатного розпису), командувань, видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил, до яких вони входять, а на військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні,- у розпорядженні якої посадової особи вони перебувають, і остання посада, з якої їх зараховано у розпорядження. У наказах по особовому складу про призначення (переміщення), крім того, вказуються посади, на які військовослужбовці призначаються, номери військово-облікових спеціальностей за посадами, передбаченими штатами. Посади військовослужбовців, які вони займають на час видання наказу, не змінюються.
У силу вимог пункту 16 розділу ХІ цієї Інструкції примітки до пунктів наказів по особовому складу розташовуються під відповідними пунктами. У них, залежно від змісту пункту наказу по особовому складу, вказуються:
у наказах про призначення (переміщення) - рік народження, освіта, з якого часу військовослужбовець проходить військову службу (якщо були перерви, вказуються всі періоди проходження військової служби, у тому числі й проходження військової служби в інших військових формуваннях).
Абзацом 12 цього пункту визначено, що у примітках наказів по особовому складу про призначення (переміщення) військовослужбовців вказуються причини призначення (переміщення) відповідно до вимог, передбачених Положенням, передбачене штатом військове звання за посадою, з якої переміщується, і військове звання за посадою, на яку переміщується.
Як вбачається з матеріалів справи, командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) відповідно до пунктів 82, 257 Положення №1153/2008 видано наказ від 03.01.2024 № 7, згідно з пунктом 5 якого звільнено з займаної посади підполковника ОСОБА_1 , старшого помічника начальника навчального відділу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, і призначено начальником польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 .
У наказі зазначено, що ОСОБА_1 призначається на нижчу посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад з шпк «підполковник» на «майор».
Підставою для видачі наказу від 03.01.2024 № 7 вказано рішення тимчасово виконуючого обов'язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2023 № 34289.
Відповідно до підпункту 1 пункту 81 Положення №1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Пунктом 82 Положення №1153/2008 визначено види посад та вимоги при призначенні на посаду, згідно з яким призначення військовослужбовців на посади здійснюється: на вищі посади (п. 1); на рівнозначні (п. 2); на нижчі (п. 3); у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання (п. 4); у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді (п. 5); у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану (п. 6); у зв'язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу (п. 7); у зв'язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України (п. 8); у разі запровадження нового військового звання (п. 9).
За змістом підпункту 3 пункту 82 Положення №1153/2008 призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється:
- у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
- за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
- з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;
- за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;
- у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
- у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
- у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
- вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;
- за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду - на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад.
Пунктом 83 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Згідно з пунктом 93 Положення №1153/2008 призначення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на посади з категоріями, нижчими за їх військові звання, може здійснюватися у випадках, передбачених підпунктами 3, 5 - 8 пункту 82 цього Положення, а також у разі переміщення військовослужбовців для подальшого проходження військової служби в місцевостях з установленими строками військової служби або призначення на посади до підрозділів Збройних Сил України, які направляються до інших держав для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Відповідно до пункту 94 Положення № 1153/2008 переміщення військовослужбовців з вищих посад на нижчі здійснюється на підставах, передбачених, зокрема, абзацами другим - шостим підпункту 3 та останнім абзацом пункту 82 цього Положення, - прямими начальниками у межах наданих їм прав щодо призначення на посади.
Згідно з абзацом 7 пункту 110 Положення № 1153/2008 переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з'єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.
Пунктом 112 Положення №1153/2008 визначено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Як визначено у абзаці 2 пункту 257 Положення №1153/2008, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Аналіз зазначених норм Положення №1153/2008 свідчить про те, що в особливий період для доукомплектування Збройних сил України призначення військовослужбовця на рівнозначні чи нижчі посади здійснюється без його згоди. Водночас, призначення військовослужбовця на нижчу посаду повинно, у взаємозв'язку із зазначеною нормою пункту 257, відповідати вимогам, передбаченим підпунктом 3 пункту 82 вказаного Положення.
До того ж, вказаними нормами Положення №1153/2008 встановлено, що військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду проходження служби, рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. Натомість, у разі призначення військовослужбовця на посаду за новою спеціальністю, останній повинен пройти відповідну підготовку, а також має враховуватися досвід.
З відзиву відповідача встановлено, що підставою призначення позивача на нижчу посаду відбулося з підстав підпункту 6 пункту 82 Положення №1153/2008, а саме: у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.
Тобто, цієї нормою встановлено, що призначення військовослужбовців на посади за вказаною підставою здійснюється на всі види посад, а саме вищі, рівнозначні чи нижчі посади.
Зі змісту наказу від 03.01.2024 № 7 вбачається, що, у даному випадку, позивача призначено на нижчу посаду.
Разом з тим, відповідачем не доведено того, що посада начальника польового вузла зв'язку військової частини є спорідненою спеціальністю з посадою, яку обіймав позивач; чи достатньо у останнього необхідного досвіду, рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень для зайняття вказаної посади.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення № 1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Інструкція № 170).
Відповідно до пункту 1.6 Інструкції № 170 для забезпечення комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями з відповідними спеціальностями, досвідом служби, рівнем професійної компетенції, та визначення відповідності вимогам до посад у військових частинах оформлюються паспорти військових посад, в яких визначаються характеристики військових посад та перелік вимог до кандидатів на заміщення посад (додаток 5).
Відповідно до паспорта військової посади - начальника польового вузла зв'язку (ВОС 1210003), підписаного командиром військової частини НОМЕР_1 , до професійних вимог до кандидатів на вказану посаду належить:
- Кваліфікація і рівень освіти - вища, бакалавр;
- Спеціальність - Основна: профільна технічна освіта у сфері радіозв'язку/мережевих технологій;
- Рівень військової освіти (підготовки) - тактичний;
- Обов'язкова посада перед призначенням - командир роти зв'язку;
- Стан здоров'я - придатний до військової служби за контрактом;
- Професійні компетентності - досвід роботи з військовим обладнанням зв'язку та кіберзахисту. Високий рівень організаційних навичок;
- Індивідуальні спроможності кандидата - високий рівень теоретичних знань;
- Досвід участі у бойових діях (операціях) - бажано мати;
- Рівень фізичної підготовленості - не нижче «добре».
Отже, як вбачається із даного паспорта військової посади - начальника польового вузла зв'язку однією із вимог до кандидата є обов'язкове обіймання посада перед призначенням - командира роти зв'язку.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач перед звільненням займав посаду старшого помічника начальника навчального відділу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а перед цим - посаду помічника начальника цього відділу.
Пунктом 1.7 Інструкції № 170 встановлено, що для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються, зокрема:
7) Клопотання посадових осіб у вигляді службової характеристики (додаток 7), рапорту, телеграми, списку, донесення, якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи, визначені підпунктом 1 цього пункту,- на військовослужбовців, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження та звільнення з військової служби (крім громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, осіб, які призначені або призначаються на посади вищого офіцерського складу, та тих, призначення яких на посади здійснюється за погодженням з Президентом України).
З доданої до матеріалів справи копії службової характеристики ОСОБА_1 , старшого помічника начальника навчального відділу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, складеної безпосереднім начальником навчального відділу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка С.Пашковським за 2023 рік, останнім зазначено, зокрема, що за час виконання посадових обов'язків підполковник ОСОБА_1 зарекомендував себе посередньо. Потенційні можливості на займаній посаді не реалізував в повній мірі. Потребує додаткового контролю під час виконання поставлених завдань. Стан здоров'я добрий. Фізично підготовлений задовільно.
В той же час, паспортом військової посади - начальника польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 встановлено, що рівень фізичної підготовленості кандидата має бути не нижче «добре».
Також, кандидат на вказану посаду повинен мати високий рівень організаційних навичок, в той час, як зазначив сам позивач, про відсутність у нього належної компетенції виконання посадових обов'язків начальника польового вузла зв'язку.
Отже, з викладеного вище вбачається, що кандидатура позивача не відповідала усім вимогам, встановленим паспортом військової посади, для зайняття посади начальника польового вузла зв'язку.
Слід зазначити, що у службовій характеристиці ОСОБА_1 складено висновок та рекомендації, згідно з яким останній займаній посаді не відповідає, доцільно призначити на посаду начальника польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, якими саме критеріями керувався безпосередній начальник для надання такої рекомендації в ході судового розгляду не встановлено.
Враховуючи те, що такий висновок визначає можливість подальшої військової служби на певній посаді чи припинення військової служби, службова діяльність військовослужбовця повинна повно і всебічно досліджуватися для безпосереднього встановлення відповідності ділових і моральних якостей військовослужбовця.
У такий спосіб забезпечується принцип законності й обґрунтованості атестування і реалізації його результатів у формі рішення з кадрового питання.
Якщо зміни в подальшому виконанні військової служби базуються на негативній службовій характеристиці яка тягне за собою правові наслідки для військовослужбовця щодо подальшого проходження військової служби, таке рішення повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Як встановлено з матеріалів справи, при прийнятті спірного наказу про призначення позивача на нижчу посаду та про його звільнення відповідач керувався власне суб'єктивними міркуваннями, оскільки будь-яких передбачених чинним законодавством документів до суду не надано.
Відповідачем також не вказано причин та підстав неможливості призначення позивача на інші посади, у тому числі, рівнозначні, адже, як зазначено судом вище, призначення військовослужбовця на посаду з підстав, визначених підпунктом 6 пункту 82 Положення №1153/2008, дає можливість обрати різні посади, а не лише нижчі.
Крім того, приписами пункту 257 Положення №1153/2008, який вказано у Плані переміщення, що став підставою для видачі спірного наказу, також передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період призначення військовослужбовців здійснюється на рівнозначні та нижчі посади.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій справі відповідачем зроблено не було. Такі вимоги є гарантією дотримання прав особи, зокрема, щодо якої прийнято рішення про призначення її на нижчу посаду.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Суд зазначає, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень, суб'єктивізує акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.
Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність спірного наказу в частині пункту 5 критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, пункт 5 наказу відповідача від 03 січня 2024 року № 7 в частині звільнення позивача з посади старшого помічника начальника навчального відділу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка є протиправним.
З урахуванням викладеного, спірний наказ у відповідній частині підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на попередньому місці служби та на відповідній посаді з 04 січня 2024 року.
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.
У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення. Натомість, факт порушеного права позивача знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 3631,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19), за участю третьої особи - Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (03189, м. Київ, вул. Юлії Здановської, 81, код ЄДРПОУ 22994521) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.01.2024 року № 7.
3. Поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді старшого помічника начальника навчального відділу Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка з 04.01.2024 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 3631,60 грн (три тисячі шістсот тридцять одна гривня, 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19).
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.