06 травня 2026 року Справа № 280/3582/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., перевіривши матеріали адміністративного позову
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 07 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та за період з 19 липня 2022 року по 04 квітня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 02 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та за період з 19 липня 2022 року по 04 квітня 2026 року не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки з урахуванням наведених норм права в зазначеній ухвалі суду та з огляду на те, що відповідач вперше провів розрахунок з позивачем після звільнення 12.06.2025 та здійснив нарахування сум грошового забезпечення у розмірі 144698,08 грн на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі № 280/943/23. Водночас встановлено, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 1 місяць, а з позовом про нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів - 6 місяців. З цим позовом звернувся до суду лише 18.04.2026, а тому суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо нарахованих відповідачем сум грошового забезпечення після звільнення 12.06.2025 у розмірі 144698,08 грн на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі № 280/943/23.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від позивача 05.05.2026 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. На обґрунтування своєї позиції зазначено, що відповідач лише 03.04.2026 здійснив повну виплату грошового забезпечення позивача на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі № 280/943/23, а тому початок строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів необхідно рахувати саме з цієї дати. Зазначено, що пропуск строку звернення до суду стався не з вини позивача, а через відсутність детального письмового розрахунку при частковій виплаті 12.06.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до положень п.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями ст.233 КЗпП України.
Верховним Судом неодноразово досліджувалося питання застосування приписів ст.122 КАС України у співвідношенні до положень КЗпП України і практика Верховного Суду у подібних спорах сформована так, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанова Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №280/6009/23).
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі № 240/532/20 висловлено правову позицію, відповідно до якої строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору в частині вимог, які стосуються несвоєчасного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, охоплюється спеціальною нормою ч.5 ст.122 КАС України та відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ст. 233 КЗпП України.
Вказану позицію Судової палати Верховного Суду підтримано Верховним Судом у постановах від 07.02.2023 у справі № 480/2878/22, від 09.03.2023 у справі № 380/493/21, від 16.03.2023 у справі № 160/20711/21, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 29.06.2023 у справі № 640/13028/21, від 07.09.2023 у справі № 160/914/23, від 28.09.2023 у справі № 420/5436/22, від 31.10.2023 у справі № 240/15141/22, від 23.11.2023 у справі № 420/10397/23 та від 09.01.2024 у справі № 620/3102/20.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у ст.122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України.
В свою чергу, порушення обов'язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення. При цьому поетапність здійснення виплат не змінює юридичної природи такого порушення, а лише фіксує моменти його часткового усунення. Кожна окрема виплата припиняє затримку у межах відповідної частини заборгованості, не нівелюючи загального порушення обов'язку роботодавця щодо повного та своєчасного розрахунку.
Таким чином, кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов'язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Відтак, строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 300/3142/20, від 07 вересня 2023 року у справі № 160/914/23, згідно з якою строки звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обраховуються окремо.
Верховний Суд у постанові від 19.05.2025 по справі № 380/1794/24 зазначив, що кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов'язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Вищезазначена правова позиція Верховного Суду є релевантною до даної справи, оскільки вона стосувалась питання щодо строків звернення до суду з позовом про нарахування середнього заробітку за невиплату з вини відповідача грошового забезпечення, в тому числі у випадку часткового проведення фактичного розрахунку.
Відтак, строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати.
Стосовно визначення строків звернення до суду за компенсацією частини доходів Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року, від 17 листопада 2021 року, від 27 липня 2022 року, від 11 травня 2023 року (справи № 240/186/20, № 460/4188/20, № 460/783/20, № 460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулював такі висновки, які, на переконання суду, є застосовними і у спорах щодо нарахування 3 відсотків річних як компенсаторної виплати:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Суд зазначає, що предметом позову є здійснення виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачем вперше проведено розрахунок з позивачем після звільнення 12.06.2025 та здійснено нарахування сум грошового забезпечення у розмірі 144698,08 грн на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі № 280/943/23.
Таким чином, перебіг місячного строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині нарахування сум грошового забезпечення у розмірі 144698,08 грн розпочався 12.06.2025 та закінчився 14.07.2026. В свою чергу, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовними вимогами стосовно нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів в частині здійснених 12.06.2025 відповідачем виплат у розмірі 144698,08 грн почався 01.07.2025 та закінчився 01.01.2026.
Позивач звернулась із цим позовом до суду засобами поштового зв'язку 18.04.2026, тобто із порушенням встановленого місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Позивач на момент здійснення вищезазначеної виплати мала можливість дізнатися про стан виконання судового рішення, а також звернутися із запитом про розмір грошового забезпечення, яке підлягає до виплати.
За таких обставин, незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині вимог позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів, на виплачені 12.06.2025 відповідачем суми грошового забезпечення у розмірі 144698,08 грн на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі № 280/943/23, а тому суд вважає їх такими, що підлягають поверненню.
Щодо позовних вимог, які стосуються здійсненої відповідачем 03.04.2026 виплати грошового забезпечення у розмірі 141055,71 грн на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі № 280/943/23, суд вважає, що пропуск строку в цій частині відсутній, а тому вважає за можливе здійснити розгляд справи.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 240, 241, 246, 248 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити ОСОБА_1 у поновленні такого строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу в частині заявлених позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів, на виплачені 12.06.2025 військовою частиною НОМЕР_2 Національної Гвардії України суми грошового забезпечення у розмірі 144698,08 грн на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі № 280/943/23.
Повернення позовної заяви в частині позовних не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі і підписано 06.05.2026.
Суддя М.С.Лазаренко