05 травня 2026 року Справа № 280/7194/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
15 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 27.06. 2025 № 084050022138 в частині визначення розміру страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до страхового стажу позивача додатково періоди роботи з 30.07.1982 по 19.10.1982; з 11.02.1988 по 11.04.1988; з 09.09.1988 по 11.12.1989; з 11.01.1990 по 07.03.1990; з 20.01.1991 по 12.12.1994;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь позивача витрати на оплату судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не може перекладатися відповідальність за ведення трудової книжки, недоліки в ній безпосередньо на позивача, що безпосередньо впливає на страховий стаж та на призначення пенсії за віком. Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. На особу не може перекладатися тягар доведення правильності чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. При цьому, управлінням не здійснено жодних дій, спрямованих та отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити її страховий стаж. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання про призначення пенсії.
20.08.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що рішення Головного управління від 27.06.2025р. №084050022138 про відмову в призначенні Позивачу пенсії за віком за заявою від 19.06.2025р., є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства. Отже, вимога Позивача про визнання протиправним скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмові в призначенні Позивачу пенсії є безпідставною та задоволенню не підлягає. До загального страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 30.07.1982 по 04.10.1982 та з 09.09.1988 по 11.12.1989, оскільки записи про звільнення засвідчені печатками, по відтиску яких неможливо визначити назву підприємства, а саме, не мають чіткого зображення, не містять повного складу документу (печатки розмиті), з 11.02.1988 по 11.04.1988, оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу, не співпадає з назвою підприємства зазначеною на печатці у записі про звільнення. Інформація про реорганізацію/перейменування підприємства відсутня; з 11.01.1990 по 07.03.1990, оскільки відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162; з 20.01.1991 по 12.12.1994, оскільки в підставах внесення запису про звільнення наявне виправлення в даті наказу на звільнення. Відтак, рішення Головного управління від 27.06.2025р. №084050022138 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги позивача.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
27.06.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 084050022138.
За наслідками розгляду заяви Позивача про призначення пенсії від 19.06.2025р. та доданих до неї документів, до загального страхового стажу не враховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з:
- 30.07.1982 по 04.10.1982 та з 09.09.1988 по 11.12.1989, оскільки записи про звільнення засвідчені печатками, по відтиску яких неможливо визначити назву підприємства, а саме, не мають чіткого зображення, не містять повного складу документу (печатки розмиті);
- 11.02.1988 по 11.04.1988, оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу, не співпадає з назвою підприємства зазначеною на печатці у записі про звільнення. Інформація про реорганізацію/перейменування підприємства відсутня;
- 11.01.1990 по 07.03.1990, оскільки відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162;
- 20.01.1991 по 12.12.1994, оскільки в підставах внесення запису про звільнення наявне виправлення в даті наказу на звільнення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Пунктом 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Право на призначення пенсії за віком при автоматичному призначенні (без звернення особи) визначається на підставі даних персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік), наявних на дату досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону. У разі якщо даних про страховий стаж у системі персоніфікованого обліку (у тому числі за періоди до впровадження персоніфікованого обліку) недостатньо для призначення пенсії за віком, орган, що призначає пенсію, повідомляє особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на вебпорталі, про відсутність таких відомостей та порядок подання необхідних для призначення пенсії документів (за наявності). При надходженні документів про страховий стаж протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, пенсія призначається у строк, визначений абзацом другим пункту 1 частини першої статті 45 Закону. Якщо документи не будуть подані у зазначений строк, вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії, в тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, положення приписів Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Разом з тим, саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 25.02.2021 у справі № 683/3705/16-а.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 27.06.2025р. №084050022138 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки необхідний страховий стаж становить 17 років 03 місяці 16 днів, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, з 30.07.1982 по 04.10.1982 та з 09.09.1988 по 11.12.1989, оскільки записи про звільнення засвідчені печатками, по відтиску яких неможливо визначити назву підприємства, а саме, не мають чіткого зображення, не містять повного складу документу (печатки розмиті);
- 11.02.1988 по 11.04.1988, оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу, не співпадає з назвою підприємства зазначеною на печатці у записі про звільнення. Інформація про реорганізацію/перейменування підприємства відсутня;
- 11.01.1990 по 07.03.1990, оскільки відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162;
- 20.01.1991 по 12.12.1994, оскільки в підставах внесення запису про звільнення наявне виправлення в даті наказу на звільнення.
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.07.1982 року (щодо спірних періодів) позивач з 30.07.1982 прийнятий в м'ясо жировий цех бійцем скота 3р (наказ 198 від 29.07.1982).
19.10.1982 був звільнений у зв'язку з відходом до армії (наказ №203 від 19.10.1982).
11.02.1988 прийнятий вантажником в магазин №21 (наказ №29 від 09.02.1988).
11.04.1988 звільнений по ст. 36 п.2КЗоТ УССР по закінченню тимчасової роботи (наказ №70 від 11.04.1988).
09.09.1988 прийнятий вантажником в магазин №52 (наказ №175 від 09.09.1988).
11.12.1989 звільнений по ст. 36 п.1 КЗоТ УССР за згодою сторін (наказ №244-к від 12.12.1989).
11.01.1990 прийнятий вантажником посудної ділянки (наказ №2-к від 10.01.1990).
07.03.1990 звільнений у зв'язку з закінченням строкового договору (ст. 36 п. 2 КЗоТ УССР) (наказ №33-к від 06.03.1990).
20.01.1991 прийнятий в ТОВ «ВОТСС» (наказ №12 від 20.01.1991).
12.12.1994 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗоТ України (наказ №168 від 12.12.1994)
Записи про прийняття на роботу та звільнення з роботи за вказані періоди містять посилання на відповідні накази, із зазначенням номерів та дат, засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно п.2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.13 Інструкції № 162 у графі 3 розділу " Відомості про роботу " як заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу.
Згідно п. 2.3, 2.4, 2.6 Інструкції від 29.07.93 № 58 (в редакції, чинній на дату внесення записів) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції від 29.07.93 № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому, трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року по справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що записи в трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.07.1982 року, заведеної на ім'я позивача , щодо роботи в період з 30.07.1982 по 19.10.1982 та з 09.09.1988 по 11.12.1989року, 11.02.1988 по 11.04.1988, з 11.01.1990 по 07.03.1990 та в період з 20.01.1991 по 12.12.1994 року, були визнані недостовірними, відповідачем, суб'єктам владних повноважень, суду не надано.
Згідно ст. 101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Відповідно до ст. 44 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження звернення пенсійного органу щодо отримання документів щодо позивача відповідачем, суб'єктам владних повноважень, суду не надано.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.06.2025р. №084050022138 про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований, доведений дослідженими доказами частково, тому підлягає задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, яким порушено права позивача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ( 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЕДРПОУ 13844159) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 27.06.2025 № 084050022138 в частині визначення розміру страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до страхового стажу позивача додатково періоди роботи з 30.07.1982 по 19.10.1982; з 11.02.1988 по 11.04.1988; з 09.09.1988 по 11.12.1989; з 11.01.1990 по 07.03.1990; з 20.01.1991 по 12.12.1994.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 травня 2026 року.
Суддя Р.В. Сацький