28 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/8889/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
позивач - не з'явився;
представник позивача - Якимець Ю.М.;
представник відповідача - Ярмлюк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 в особі представника Якименць Юлії Миколаївни звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
Визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) під час дії воєнного стану: військовослужбовець, який має дитину (дітей) віком до 18 років та самостійно виховує дитину;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) під час дії воєнного стану: військовослужбовець, який має дитину (дітей) віком до 18 років та самостійно виховує дитину.
Судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було подано рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) під час дії воєнного стану: військовослужбовець, який має дитину (дітей) віком до 18 років та самостійно виховує дитину. Згідно із Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/6318/24 від 14.07.2024 року шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25.02.2015 року - розірвано. Вказує, що після розірвання шлюбу визначено місце проживання дитини (сина) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує дитину. Вважає, що має підстави для звільнення з військової служби, оскільки самостійно виховує дитину.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та справу до судового розгляду.
02.12.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий відповідачем. Із поданого відзиву вбачається, що відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що 26.09.2024 року на адресу військової частини надійшов рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ через такі сімейні обставини: перебування на утриманні та вихованні дитини до 18 років. До рапорту долучено низку додатків, зокрема копію Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Зазначає, що 07.10.2024 року відповідачем надано відповідь позивачу щодо результатів розгляду рапорту. За результатами розгляду прийнято рішення про повернення матеріалів рапорту без реалізації, у зв'язку з тим, що в рапорті зазначена підстава для звільнення, яка не відповідає статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Окрім цього, належних документів, що за своїм змістом призначені засвідчувати факт самостійного виховання та утримання дитини до рапорту не додано. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2024 року у справі № 442/6318/24, що долучено до рапорту, визначено місце проживання ОСОБА_4 , 2014 р.н., з батьком за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Крім того, встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні здійснюється в порядку окремого провадження згідно до статті 315 ЦПК України за участі заінтересованих осіб, зокрема військової частини. У рішенні повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підстави яких суд установив цей факт. Також вказує, що 10.04.2025 року на адресу військової частини повторно надійшов рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 . 25.04.2025 року військовою частиною надано відповідь позивачу щодо результатів розгляду рапорту. Так, за результатами розгляду прийнято рішення про повернення матеріалів рапорту без реалізації, враховуючи, що позивачем не усунуті недоліки, які були вказані у листі від 07.10.2024 року, зокрема у частині, що стосується надання документів, які за своїм змістом призначені засвідчувати факт самостійного виховання та утримання дитини.
У судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги та просила суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову, як безпідставного.
Заслухавши учасників справи, розглянувши та дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Відповідач) на посаді водія автомобільної групи відділення матеріально-технічного забезпечення стрілецького взводу 3 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об'єктів).
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12, на звороті).
Згідно із Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/6318/24 від 14.07.2024 року шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25.02.2015 року - розірвано.
Після розірвання шлюбу визначено місце проживання дитини (сина) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує дитину (а.с. 13-15).
Відповідно до Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, а також витрати на утримання дитини, вказано, що батько взяв на себе обов'язок повного утримання дитини, оплату всіх витрат, пов'язаних із його навчанням, проживанням, харчуванням, лікуванням, а також додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами, тощо і є основним та єдиним утримувачем ОСОБА_3 , що підтверджується Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/6318/24 від 14.07.2024 року (а.с. 17, на звороті - 18).
Відповідно до Заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказано, що батько взяв на себе обов'язок повного утримання дитини, оплату всіх витрат, пов'язаних із його навчанням, проживанням, харчуванням, лікуванням, а також додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами, тощо і є основним та єдиним утримувачем ОСОБА_3 , що підтверджується Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/6318/24 від 14.07.2024 року (а.с. 16, на звороті).
Відповідно до Акту обстеження умов вказано, що ОСОБА_1 , самостійно утримує та виховує сина - ОСОБА_3 , оскільки, сім'я є не повною, мати з сім'єю не проживає, життям дитини не цікавиться. Станом на 04.06.2024 року батько з сином проживають разом (а.с. 15, на звороті - 16).
Позивач, 23.09.2024 року звернувся до командира стрілецького взводу (з охорони об'єкта №68) 3 стрілецького батальйону із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ через такі сімейні обставини: перебування на утриманні та вихованні дитини до 18 років. До рапорту долучено відповідні документи, зокрема копію Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області (а.с. 39).
07.10.2024 року відповідачем надано відповідь позивачу щодо результатів розгляду рапорту.
За результатами розгляду прийнято рішення про повернення матеріалів рапорту без реалізації, у зв'язку з тим, що в рапорті зазначена підстава для звільнення, яка не відповідає статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Окрім цього, належних документів, що за своїм змістом призначені засвідчувати факт самостійного виховання та утримання дитини до рапорту не додано. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2024 року у справі № 442/6318/24, що долучено до рапорту, визначено місце проживання ОСОБА_4 , 2014 р.н., з батьком за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Крім того, встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні здійснюється в порядку окремого провадження згідно до статті 315 ЦПК України за участі заінтересованих осіб, зокрема військової частини. У рішенні повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підстави яких суд установив цей факт (а.с. 40).
10.04. 2025 року позивач звернувся з рапортом до т.в.о. командира стрілецького взводу (з охорони об'єкта №258) 3 стрілецького батальйону про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ через такі сімейні обставини: перебування на утриманні та вихованні дитини до 18 років. До рапорту долучено відповідні документи, а саме: нотаріально засвідчену копію паспорта, РНОКПП, свідоцтва про народження, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, акту обстеження умов проживання, рішення суду про розірвання шлюбу, заяву про утримання сина, договору між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, а також витрати на утримання дитини (а.с. 41).
25.04.2025 року військовою частиною надано відповідь позивачу щодо результатів розгляду рапорту.
Так, за результатами розгляду прийнято рішення про повернення матеріалів рапорту без реалізації, враховуючи, що позивачем не усунуті недоліки, які були вказані у листі від 07.10.2024 року, зокрема у частині, що стосується надання документів, які за своїм змістом призначені засвідчувати факт самостійного виховання та утримання дитини (а.с. 42).
Отже, предметом розгляду даної адміністративної справи є правовідносини, що виникли з приводу поданого позивачем рапорту 07.04.2025 року.
Вирішуючи правомірність дій відповідача при розгляді рапорту позивача, поданого 07.10.2024 року про звільнення з військової служби, суд керується наступним.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та в подальшому продовжено, на момент розгляду справи не скасовано.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абзац восьмий підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону, який стосується спірних правовідносин); військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Пункти 210-215 Положення №1153/2008 регламентують звільнення військовослужбовців строкової військової служби на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", проте до спірних правовідносин не застосовуються, бо позивач проходить не строкову військову службу, а мобілізований під час дії воєнного стану.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_4 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;
у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;
у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;
у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.
Стосовно порядку звільнення, то пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно з пунктом 12.9 розділу XII цієї ж Інструкції документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:
«за підставами, передбаченими пунктами «г» - «е» частини третьої, підпунктами «а», «ґ», «д», «е» пункту 1, підпунктом «в» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «д», «е», «є», «и» - «о» пункту 1, підпунктами «д», «е», «є», «з» - «м» пункту 2, пунктом 3 частини п'ятої, підпунктами «д» - «і» пункту 1, підпунктами «ґ» - «з» пункту 2, пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
за підставами, передбаченими пунктами «б», «в» і «д» частини третьої, підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктами «а», «б», «в», «ґ» пунктів 1, 2 частини п'ятої, підпунктами «а», «б», «в», «ґ» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Згідно з пунктом 5 Переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19) при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" та визначено підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед іншого такі як військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем рапорт позивача від 07.04.2025 року з відповідними документами був поданий безпосередньому начальнику.
Суд вказує на те, що наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту, тоді як повідомлення про повернення до пункту постійної дислокації та подання рапорту встановленим порядком, оскільки є підстави для звільнення не може трактуватись судом як рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки таке чинним законодавством не передбачено.
Належні та допустимі докази того, що рапорт позивача розглянуто відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та за наслідками розгляду такого прийнято відповідне рішення в матеріалах справи відсутні.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Враховуючи встановлені у справі обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, а також те, що рапорт позивача від 07.04.2025 року відповідачем отриманий, однак відсутні належні докази прийняття відповідачем рішення за наслідками розгляду поданого позивачем рапорту (наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту), суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірній ситуації є зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення від 07.04.2025 року разом з додатками відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та прийняти рішення по суті.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби, то суд вказує на те, що таке не підлягає задоволенню, так як в даному випадку відповідачем рапорт позивача про звільнення його з військової служби не розглядався по суті.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.
На підставі наведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо нерозгляду у належний спосіб рапорту про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) про звільнення з військової служби від 07.04.2025 року разом з додатками відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та прийняти рішення по суті, з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.05.2026 року.
СуддяС.А. Гебеш