05 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/11618/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за листопад 2022 року, січень 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за листопад 2022 року, січень 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за листопад 2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за листопад 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем в порушення вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" протиправно не було нараховано додаткову винагороду у розмірі: 30 000 гривень в розрахунку на місяць за листопад 2022 року, січень 2023 року та 70 000 гривень в розрахунку на місяць за листопад 2022 року. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для видання наказів про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», оскільки він виконував завдання у складі свого підрозділу не перебуваючи безпосередньо у районах ведення бойових дій.
Дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 01.06.2022 по 09.04.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (у складі військової частини НОМЕР_1 ) до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 зарахований наказом від 01.06.2022 №2, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 09.04.2023 року 105, Позивач з "09" квітня 2023 року виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Як зазначив позивач, у період з 11.04.2022 по 11.06.2022 року безпосередньо брав (брала) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях. Забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 12.09.2022 № 610НП.
У зв'язку із проходженням військової служби, в період дії воєнного стану на території України, та у зв'язку з безпосередньою участю в бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач вважає, що набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі 30 000 грн, та у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за періоди з 11.04.2022 по 11.06.2022.
Однак, не в повній мірі нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода у розмірі, 30 000 грн та збільшеному до 100 000 грн, в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 у зв'язку із чим на адресу відповідача було направлено адвокатський запит, а у зв'язку із ненаданням відповідачем відповіді на адвокатський запит на адресу відповідача та Міністерства оборони України представником позивача направлялись відповідні адвокатські запити та скарги.
Листом від 18.10.2023 № 3540 відповідачем зазначено наступне: «…На запит адвоката Мандрика В.В. в інтересах військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 (у складі військової частини НОМЕР_3 ) солдата ОСОБА_1 , який надійшов до військової частини НОМЕР_1 від військової частини НОМЕР_4 (вхідн.№3921 від 13 жовтня 2023 року), повідомляю таке.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Солдатові ОСОБА_1 за вказаний у запиті період, а саме: з 01 листопада 2022 року до 31 березня 2023 року було виплачено грошове забезпечення у повному обсязі, що передбачений релевантними нормативно-правовими актами.
При цьому за листопад, грудень 2022 року, а також січень, березень, квітень 2023 року солдата ОСОБА_1 було позбавлено додаткової винагороди та премії, оскільки ним у вказані місяці було допущено вживання алкогольних напоїв під час виконання обов'язків військової служби.
У зв'язку із цим на військовослужбовця було складено адміністративні протоколи за частиною 3 статті 172-20 КУпАП. Підстави позбавлення грошових виплат наведені у постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», окремому дорученні Міністра оборони України 912/з/29 віл 23 червня 2022 року, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.
Наголошую, що незалежно від результатів розгляду судом протоколів про адміністративні правопорушення судом підстави для здійснення виплати додаткової винагороди та премії відсутні. …».
Додатком до листа відповідачем надано інформаційну довідка роз'яснення щодо проведених виплат, солдата ОСОБА_1 , який проходив службу з 01.06.2022 року по 09.04.2023 року в частині НОМЕР_2 , згідно наказу № 2 від 01.06.2022 року, з аналізу якої вбачається:
1. Ненарахування та невиплата додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за проходження військової служби в статусі військовослужбовця ЗСУ в період дії воєнного стану за листопад 2022 року, січень 2023 року.
2. Ненарахування та невиплата додаткової грошової винагороди у розмірі збільшеному до 100 000 грн, в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за безпосередню участь в у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України за листопад 2022 року.
Наведене вище стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частин 1-2 стаття 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно зі ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 14.03.2022 р. № 2119- ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 р. № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21.04.2022 р. № 2212-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України від 17.05.2022 р. № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 22.05.2022 р. № 2263- ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. № 2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб. Указом Президента України від 14 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб - до 20 травня 2023 року.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову № 168 про «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктами 1, 3 Постанови № 168 (в первісній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Крім того, пунктом 1 постанови передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносили зміни, зокрема ПКМУ від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 квітня 2022 року № 400, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, при цьому вказані зміни застосовуються з 24 лютого 2022 року, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 та 100000 грн до змін внесених ПКМУ від 07.07.2022 № 793, а після вказаних змін - до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, та до 100000 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, тобто по суті змінився лише підхід до визначення суми додаткової винагороди, а право на її отримання залишилось незмінним.
Також Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» п.2-1 Постанови № 168 доповнено та встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 730) (далі за текстом - «Положення»), Міністерство оборони України (далі за текстом - Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.
Міноборони є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації.
Відповідно до п. 8 Положення, Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Накази Міноборони, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази Міноборони, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності і громадянами.
Водночас, згідно з частиною 3 статті 117 Конституції України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, установленому законом.
Питання державної реєстрації регулюється Указом Президента України від 03.10.1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Набувають чинності такі акти через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлений Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 (далі - Положення), наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 р. за № 381/10661.
Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.1996 р. № 468. Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.
Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін'юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що, зокрема, зачіпають соціально- економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації.
При цьому, на момент спірних правовідносин не існувало жодного наказу Міноборони, який би одночасно:
- вважався регуляторним актом у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;
- зачіпав соціально-економічні права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, що проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, а саме визначав порядок та умови нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022;
- містив відомості про реєстрацію в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, а, відтак, вважався таким, що пройшов правову експертизу і набув чинності у порядку, встановленому законодавством;
- підлягав застосуванню підчас не включення позивача до наказу про виплату додаткової винагороду, передбаченої саме Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р.
Відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМУ № 168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил на період дії воєнного стану у розмірі 30 000 грн. необхідно встановити такі обставини, як:
- несення військової служби у період дії воєнного стану;
- несення військової служби у статусі військовослужбовця Збройних Сил.
Водночас, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил на період дії воєнного стану у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. (тобто, доплати у розмірі 70 000 грн.) необхідно встановити такі обставини, як:
- несення військової служби у період дії воєнного стану;
- несення військової служби у статусі військовослужбовця Збройних Сил.
- безпосередня участь в бойових діях/ забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відтак, позивач у період лютого-березня 2023 року:
1) був військовослужбовцем Збройних Сил;
2) проходив військову службу у період дії воєнного стану.
Водночас, у період вересня 2022 - січня 2023 року:
3) був військовослужбовцем Збройних Сил;
4) проходив військову службу у період дії воєнного стану;
5) приймав безпосередню участь в бойових діях/ забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260).
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Відповідно до статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Статтею 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець повинен утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Як вже зазначалося судом, відповідно до статті 1 Статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Абзацом 7 статті 4 Статуту встановлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
За змістом частини другої статті 45 Статуту за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За змістом статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 (в редакції на час спірних правовідносин) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно із пунктами 2-1, 3 Постанови № 168 установлено, що особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 доведено до відома Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України/керівникам структурних-підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються ті військовослужбовці, які (зокрема) перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
Аналогічні норми містяться і у Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/а/29.
Згідно з пунктом 15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.06.2022 №2, на підставі до директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.06.2022 року №Д-107/ДСК, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30 травня 2022 року №31-PC, солдата ОСОБА_1 з 01.06.2022 зараховано до списків особового складу частини на посаду номера обслуги 2 відділення гранатометного взводу, ВОС-102533А.
20.10.2022 відповідно до підпункту 1 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з утриманням у списках військової частини НОМЕР_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 24.11.2022 №186 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду номера обслуги 1 гранатометного відділення гранатометного взводу військової частини НОМЕР_2 , ВОС-101533А.
По січень 2023 року включно солдат ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у складі військової частини НОМЕР_1 на останній зазначеній посаді.
Зі змісту довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2025 №1172, слідує, що згідно журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 за №74 до номенклатури 2023 том І від 01.06.2022, ОСОБА_1 брав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України у періоди: з 01.06.2022 по 29.07.2022 з 10.08.2022 по 19.09.2022 з 21.09.2022 по 31.10.2022.
Поміж іншого, встановлено, що самостійною підставою для не включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди за листопад 2022 року та січень 2023 року слугувало вживання останнім алкогольних напоїв під час виконання обов'язків військової служби (справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП №535/2992/22 та №948/363/23).
Вказані обставини позивачем не заперечуються.
Встановлені судом у справі про адміністративні правопорушення фактичні обставини є преюдиційними частині встановлення наявності або відсутності події, та не підлягають доказуванню в рамках даної справи.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткової винагороди у розмірі: 30 000 гривень в розрахунку на місяць за листопад 2022 року, січень 2023 року та 70 000 гривень в розрахунку на місяць за листопад 2022 року.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 травня 2026 року.
Суддя Р.М.Шимонович