Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
05 травня 2026 року Справа №200/8494/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
визнати протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати пенсії з 01.09.2014;
зобов'язати поновити з 01.09.2014 нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість з пенсії, яка утворилась з 01.09.2014.
Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно частини 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).
Позивач просить суд поновити пенсію з 01.09.2014, зазначає у позові, що саме з цієї відповідачем припинено її нарахування та виплату.
Відповідно до ст. 46 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ця норма в частині щодо виплати пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком застосовується тільки у випадку невиплати з вини держави пенсії, яка була нарахована.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, Верховний Суд в постанові від 29.11.2023 у справі № 620/978/21.
При цьому, пенсія відповідачем не нараховувалась.
Також відповідачем у листі від 14.08.2025 № 31106-30224/Ш02/8-0500/25 повідомлено, що нарахування пенсії позивачу здійснювалось по серпень 2014 року, а в жовтні 2014 року її пенсійну справу було закрито.
Відтак, в такому випадку не підлягає застосуванню норма ст. 46 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду, оскільки позов подано 27.10.2025, що вбачається з поштового штемпелю.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Необхідно чітко диференціювати передбачені ст. 122 КАС України поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись» про порушення своїх прав.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому особі відомо або могло бути відомо чи вона її отримала. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено припинення виплати пенсії та на підставі яких нормативно-правових актів тощо.
Отже, з дня неотримання пенсійної виплати щомісяця особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів у такому місяці щодо вказаної виплати.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після неотримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин невиплати звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Позивач додав до позову до позову лист відповідача від 14.08.2025 № 31106-30224/Ш02/8-0500/25 із відповіддю зі спірного питання на заяву позивача від 01.08.2025, водночас, початок перебігу строк звернення до суду не може обсисоюватися від дати отримання позивачем цього листа з огляду на те, що здійснення позивачем запиту від 01.08.2025 з цього питання не свідчить про його направлення у розумний строк з моменту, коли позивач мала дізнатись про порушення прав, що відбулось з 01.09.2014.
Також, з огляду на наведені судом вище висновки Верховного Суду, не можна вважати, що позивач дізналася про порушення прав при отриманні від пенсійного органу цієї відповіді, оскільки позивач не отримуючи пенсію як щомісячну виплату у кожен місяць періоду з 01.09.2014 по 27.05.2025 мала можливість без зайвих зволікань, в розумний строк після неотримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо підставв припинення її виплати звернутись до пенсійного органу із заявою про надання відповідної інформації.
Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про невиплату їй пенсії тощо.
Ухвалою від 10.11.2025 позов залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для подачі до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині вказаних позовних вимог та належних доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали позивачем подано заяву, де вказано, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, що триває до тепер. Вказаний факт має вплив на всіх громадян. З 14.09.2024 місце проживання позивача перебуває під окупацією, а після повномасштабного вторгнення питання отримання пенсії стало вторинним, оскільки головною метою стало виживання. Також позивач просила врахувати її вік та стан здоров'я.
Суд зазначає, що наведені позивачем у заяві підстави самі по собі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки до заяви не додано жодних доказів які б свідчили що у період із дати порушення прав позивача у вересні 2014 року по дату звернення до суду 27.10.2025 позивач не мала можливості звернутись до суду з огляду на вказані обставини.
Позивач не надала суду жодних документів щодо стану здоров'я, що підтверджували б неможливість звернення до відповідача у розумний строку для з'ясування спірного питання та до суду.
Верховний Суд в постанові від 18.10.2022 у справі № 280/10126/21 наголосив, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Позивач не навів обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та перешкоджали поданню цього позову в межах визначених законодавством строків, а також не подав доказів, що підтверджують ці обставини.
Верховний Суд неодноразово в своїх постановах акцентував на тому, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.
Аналогічного виноску дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 140/26462/23.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16, дійшов висновку, що позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Такі висновки підтримані також в постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 620/978/21, від 15.06.2023 у справі №460/2358/20.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
При цьому необхідно враховувати, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи “Стаббігс та інші проти Великобританії» рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
Так, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено інших доводів, що свідчили б про поважність пропуску строку звернення до суду, не повідомлено обставин, які б чинили перешкоди у такому зверненні, були б об'єктивно непереборними тощо.
З огляду на неповідомлення станам на тепер позивачем суду неповажних причин пропуску строку звернення до суду, наразі відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.09.2014 по 27.05.2025, а у задоволенні клопотання про його поновлення необхідно відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, заявлений позивачем позов слід залишити без розгляду у частині позовних вимог за період з 01.09.2014 по 27.05.2025.
Згідно з ч. 14 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу
Керуючись приписами ст.ст. 161, 171, 121-123, 240, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.09.2014 по 27.05.2025.
В іншій частині позовних вимог розгляд справи продовжити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в частині залишення позову без розгляду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.С. Михайлик