04 травня 2026 року Справа 215/2352/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про:
- встановлення наявності компетенції (повноважень) при отриманні заяви від 03.07.25р вх №23962/С-0400-25 створювати штучні перешкоди до вжиття заходів процедури з'ясування складу сім'ї, працездатності ОСОБА_1 і сплати за нього єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати вжити заходів для з'ясування працездатності ОСОБА_1 і сплати за нього єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026, справу передано на розгляду головуючому судді - Калугіній Н.Є.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Суд наголошує, що право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України.
Так, згідно із частиною першою цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частина п'ята статті 160 КАС України передбачає, що в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21 липня 2022 року у справі № 9901/17/22, від 13 лютого 2025 року у справі № 990/361/24 вказувала, що необхідність дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 160 КАС України спрямована на формування у суду та учасників справи стійкого уявлення про предмет і засоби доказування в адміністративній справі, зміст і особливості спірних адміністративно-правових відносин.
Змістом позовних вимог вважають запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2022 року у справі № 9901/517/21.
Із змісту поданого позивачем адміністративного позову слідує, що останній наводить доводи щодо потреби додаткового захисту, а саме призначення позивачу базової соціальної допомоги, відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2025 №371 "Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги", щодо подання заяви та відмови відповідача діяти у відповідності до ст. 120 Конституції України. Також вказано, що відповідач не забезпечує правовий режим розгляду заяви, відповідно до якого ненормативний правовий акт (індивідуального акту) виноситься тільки за результатами розгляду звернення. Також, як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд, зокрема, встановлення наявності компетенції (повноважень) при отриманні заяви від 03.07.25р вх №23962/С-0400-25 створювати штучні перешкоди до вжиття заходів процедури з'ясування складу сім'ї, працездатності ОСОБА_1 і сплати за нього єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати вжити заходів для з'ясування працездатності ОСОБА_1 і сплати за нього єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з цим, позивач не наводить доводів ані в тексті позовної заяви, ані у прохальній його частині, в обґрунтування того, які саме дії/бездіяльність відповідача вважає протиправними, в чому саме полягали "перешкоди", які позивач просить визнати протиправною бездіяльністю.
Наведення таких різнорідних доводів і обставин без конкретизації дійсної суті допущеного відповідачем порушення прав позивача (на його переконання) обґрунтовано не дає суду можливість визначити ані предмет спору, ані межі судового контролю, ані спосіб захисту, яким позивач просить захистити його права.
Позивачем не вказано, які конкретні рішення, дії та/або бездіяльність призвели до порушення його прав у правовідносинах, які охоплюються категорією справ, визначеною частиною першою статті 22 КАС України, а також не наведено належних обґрунтувань щодо можливих порушень таких прав, свобод чи інтересів.
Звернення до суду із узагальненими твердженнями без покликання на конкретні дії (бездіяльність) відповідача, допущені в безпосередніх правовідносинах сторін спору, з якими не погоджується позивач, а також дати їх виникнення, унеможливлює установлення неправомірності дій (бездіяльності) відповідача як суб'єкта владних повноважень в контексті наведених позивачем мотивів; визначити межі судового розгляду та предмет доказування у справі. Водночас формулювання вимог має відповідати повноваженням адміністративного суду.
Оскільки зі змісту позовної заяви неможливо встановити ані дійсний предмет спору, ані пов'язаність заявлених в позовній заяві вимог з діяльністю відповідача, суд вважає, що позивачеві слід подати уточнену позовну заяву, у якій уточнити предмет спору, зміст позовних вимог, їх відповідне правове обґрунтування, викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та навести докази, які ці обставини підтверджують (з наданням їх суду). Виклад обґрунтування має узгоджуватися з вимогами, стосуватися тих актів, дій чи бездіяльності відповідача, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких відповідач реалізує свої владні (управлінські) функції / повноваження.
Також, як вбачається з позовної заяви, позивачем не дотримано вимог п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, а саме: не визначено переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2026 року у справі № 990/595/25 Суд відхилив доводи апелянта про допущення судом першої інстанції надмірного формалізму при вирішенні питання про відкриття провадження у його справі. Так, хоча закон і не передбачає вимог щодо повноти, обсягу чи слушності доводів позивача, але, щонайменше, зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення тощо. Водночас позивач означених мінімальних вимог, що висуваються до змісту позовної заяви, не дотримався.
Водночас суд не наділений повноваженнями замість особи, яка звернулась за судовим захистом, визначити, які саме порушення були допущені суб'єктом владних повноважень та в чому вони проявились.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст. 169, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву - залишити без руху.
Надати позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- уточнену позовну заяву, у якій уточнити предмет спору, зміст позовних вимог, їх відповідне правове обґрунтування, викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та навести докази, які ці обставини підтверджують (з наданням їх суду) та приведену у відповідність до статті 160 КАС України.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Калугіна