01 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/33416/25
Провадження № 33/820/251/26
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретарів судового засідання Плюти В.С., Яхієвої М.А., особи, стосовно якої адміністративне провадження закрито - ОСОБА_1 , представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Цапіва І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Цапіва І.М., на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2026 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,
Цією постановою провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , студента Херсонського національного технічного університету,
закрито за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Суд мотивував своє рішення тим, що проаналізувавши схему місця ДТП, фотозображення та відеозапис, дійшов висновку, що відстань від стоп лінії, що перед світлофором по вул.Пілотській, що є місцем початку руху транспортних засобів, до місця зіткнення є незначною, а тому пояснення потерпілого, в частині його початку руху для виконання лівого повороту з лівої смуги, а потім виїзду з неї для здійснення об'їзду автомобілів, є неспроможними, відтак порушення ОСОБА_1 п.10.1 ПДР в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали, у вигляді пошкодження транспортних засобів, не перебувають, оскільки не є первинним порушенням вимог ПДР в ситуації, що склалася, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд.
Не погоджуючись з постановою місцевого суду представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Цапів І.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду та скасувати її, прийнявши нову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Посилається на те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови потерпілим ОСОБА_2 отримано лише 16.02.2026, що підтверджується її копією. Стверджує, що у даному випадку протокол про адміністративну відповідальність було складено працівниками поліції щодо вчинення адміністративного правопорушення зі сторони ОСОБА_1 , при виконанні маневру «зміна напрямку руху», чим порушено п. 10.1. ПДР України. Посилання суду першої інстанції на порушення потерпілим ОСОБА_3 вимог знаку перед «стоп-лінією, з вулиці Пілотської, при здійснення лівого повороту, не має відношення до моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди, оскільки судом не розглядалась відповідальність особи за вчинення адміністративного правопорушення щодо невиконання вимог дорожнього знаку 5.16 "напрямок руху по смугах". Вказує, що суд першої інстанції, в даному провадженні, не розглядав наслідки ДТП, а розглядав момент порушення ПДР зі сторони водія ОСОБА_1 . На місці зіткнення автомобілів дорожня розмітка відсутня, тому водії при здійсненні маневру "зміна напрямку руху" зобов'язані дотримуватись як вимог дорожнього знаку 5.15, так і п.10.1 ПДР, де вказано, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Також, п. 10.3 ПДР визначено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку, по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. На переконання апелянта, суд першої інстанції, визнавши порушення ОСОБА_1 п 10.1 ПДР, безпідставно звільнив, останнього, від адміністративної відповідальності. Крім того, судом не враховано невиконання ОСОБА_1 вимог п. 10.3 ПДР України.
Заслухавши пояснення представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Цапіва І.М., який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ОСОБА_1 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, уважаючи постанову місцевого суду законною та обґрунтованою, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення і перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню підлягає, а апеляційну скаргу слід відхилити, з наступних підстав.
У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подана, після закінчення цього строку повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявила клопотання про поновлення цього строку, а також у поновлені строку відмовлено.
Оскільки копію оскаржуваної постанови потерпілим ОСОБА_2 отримано лише 16.02.2026, і він не мав можливості за короткий термін, який залишився до закінчення строку на апеляційне оскарження, подати апеляційну скаргу, доручення про надання правової допомоги захисник одержав лише 18.02.2026, тому апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин і він підлягає поновленню.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
За змістом п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 , за ст. 124 КУпАП, цих вимог закону дотримано належним чином.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення стосовно конкретної особи.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №511190 від 12.11.2025 року, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він, 12.11.2025 року, о 17 год. 40 хв., керуючи автомобілем «Scoda Kamiq», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Мазепи - Пілотська, в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху, при зміні напрямку руху, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом «KIA» номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
В суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечив та пояснив, що здійснюючи поворот ліворуч, у вказаному місці, з лівої смуги для руху, згідно з вимогами дорожнього знаку «Напрямок руху по смугах», хотів перестроїтися у праву смугу руху, щоб не створювати перешкоди транспортним засобам, що рухались по вул.Мазепи, які мали розпочати рух на зелений сигнал світлофора. Переконавшись у безпечності виконання маневру (подивився у дзеркало), він розпочав змінювати напрямок руху вправо, й у цей момент, в його автомобіль відразу в'їхав автомобіль «KIA» номерний знак НОМЕР_2 , який, на його думку, здійснив поворот ліворуч з правої смуги руху, з якої, згідно з вимогами дорожнього знаку, можна було здійснити рух тільки прямо або праворуч.
Потерпілий ОСОБА_2 , в суді першої інстанції, пояснив, що у зазначений день та час він рухався по вул.Пілотській, в крайній лівій смузі та почав повертати ліворуч на вул.І.Мазепи. Щоб не створювати перешкоди на перехресті для транспортних засобів, так як мало загорітися вже зелене світло для автомобілів, що рухались по вул.Мазепи, він виїхав зі смуги та почав виконувати об'їзд ряду автомобілів, однак, автомобіль «Scoda Kamiq» здійснив виїзд зі своєї смуги руху та допустив з ним зіткнення.
Про зіткнення транспортних засобів та наявність у них механічних пошкоджень, у вказаний час та місці, підтвердив у судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_5 , який також зазначив, що автомобіль «KIA» здійснив поворот ліворуч з правої смуги руху.
Місце розташування транспортних засобів один відносно одного, після зіткнення, їх відстань від краю проїзної частини та наявність у них механічних пошкоджень зафіксовано у схемі місця ДТП. (Розташування транспортних засобів на перехресті схематично відображено не вірно, тому в цій частині схема є неінформативною).
Схема ДТП містить відображення смуг руху, зокрема, частину вул.Пілотської, перед перехрестям, де дві смуги руху в одному напрямку, перед світлофором, розділені суцільною лінією дорожньої розмітки, яку перетинати заборонено, а також дорожній знак 5,16 «Напрямок руху по смугах» зі схематичним позначенням: - з правої смуги дозволено рух прямо та праворуч, а з лівої смуги руху - лише ліворуч, що також вбачається з фотозображень.
З відеозапису веб-камери вуличного відеоспостереження Glazo, дослідженого судом першої та апеляційної інстанції вбачається, як з вул.Пілотської ряд автомобілів повільно рухається один за одним, виконуючи поворот ліворуч, на вул.Мазепи, й, у цей час, автомобіль «КІА», об'їжджаючи автомобілі з правої сторони, рухаючись по правій смузі руху, з якої, згідно з вимогами встановленого дорожнього знаку рух можна здійснити прямо або праворуч, також повертає ліворуч та допускає зіткнення з автомобілем «Scoda Kamiq», який в незначній мірі прийняв вправо.
З огляду на досліджені докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те водій ОСОБА_1 , керуючи зазначеним транспортним засобом, у вказаному місці, рухався у лівій смузі та мав намір здійснити маневр перестроювання. У цей час, інший учасник ДТП-водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «KIA» номерний знак НОМЕР_2 , і рухаючись у правій смузі, з якої, за вимогами дорожніх знаків дозволено рух лише прямо, або праворуч, здійснив поворот ліворуч, намагаючись зайняти праву смугу на перехресті. За таких обставин дії водія ОСОБА_1 не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП.
Диспозиція п.10.1 ПДР зобов'язує водія переконатися, що маневр буде безпечним. Проте, згідно з п.1.4 ПДР , кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно, водій ОСОБА_1 не міг та не зобов'язаний був передбачати, що інший водій здійснюватиме поворот ліворуч зі смуги, яка для цього не призначена. Поява автомобіля ОСОБА_2 на траєкторії руху автомобіля ОСОБА_1 була раптовою та непередбачуваною.
З огляду на викладені обставини, дії водія ОСОБА_1 не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП, оскільки першопричиною зіткнення стали неправомірні другого водія, що виключило об'єктивну можливість для ОСОБА_1 уникнути зіткнення.
Докази, які є в матеріалах справи спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення і підтверджують його невинуватість.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, встановлено, що висновок суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.
Крім того про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення вказує характер і місце зіткнення автомобілів.
Таким чином матеріали справи не містять доказів, які б могли підтвердити обставини, наведені в протоколі, не долучено належних доказів, на підставі яких, у визначеному законом порядку можливо встановити наявність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні.
З'ясувавши фактичні обставини справи, доходжу висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б доводили порушення ОСОБА_1 п. 10.1 ПДР України, які б були у причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП.
Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП..
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції та визнання ОСОБА_1 винним у порушенні ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, за результатами апеляційного розгляду, на що є посилання в апеляційній скарзі захисника, не встановлено.
За таких обставин, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Клопотання представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Цапіва І.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2026 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Цапіва І.М. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Л.М. Кулеша