Справа № 951/798/25Головуючий у 1-й інстанції Чапаєв Р.В.
Провадження № 22-ц/817/488/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
06 травня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу № 951/798/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2026 року, ухваленого суддею Чапаєвим Р.В., повний текст якого складено 30 січня 2026 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у листопаді 2025 року ТзОВ “Діджи Фінанс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 82160 грн за Договором № 102931434 від 09.04.2021 про споживчий кредит.
В обґрунтування позову посилається на те, що 09.04.2021 ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 102931434. Відповідно до договору відповідачу надано кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок у сумі 20000 грн на строк 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом. Договором передбачено також можливість збільшення (продовження) строку кредитування позичальником, у разі якщо позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного 30-денного строку кредитування. Надання кредитних коштів позичальнику відповідачеві ОСОБА_1 відбулося шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок. Визначений у вказаному договорі кінцевий термін повернення кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 09.05.2021. Разом з тим, відповідач скористалася передбаченим згаданим договором правом щодо пролонгації строку користування кредитними коштами, продовживши строк кредитування на 7, а потім ще на 60 днів із застосуванням відсоткової ставки стандартна в розмірі 5% на залишок непогашеного кредиту - до 15.07.2021. Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Відповідач як позичальник умови договору не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість.
29.07.2021 ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Діджи Фінанс» уклали договір відступлення права вимоги № 05Т, відповідно до умов якого, ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ «Діджи Фінанс» право вимоги від відповідача кредитних коштів та відсотків за користування кредитом за Договором № 102931434 від 09.04.2021 про споживчий кредит, право на одержання яких, належить ТзОВ «Мілоан», а ТзОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги грошових коштів за згаданим Договором № 102931434 від 09.04.2021 про споживчий кредит до відповідача ОСОБА_1 .
Порушивши умови кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, що складає 82160 грн, з яких: 19000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 63160 грн - заборгованість за відсотками.
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» 82160 грн боргу за кредитним договором.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначила, що матеріали справи не містять жодного доказу, що нібито укладення договору про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021 року відбулось в порядку визначеному чинним законодавством.
А тому, якщо позивач вважає, що відповідач отримував одноразовий ідентифікатор, використовував його для укладення кредитного договору, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, наприклад інформацією від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачеві, підтвердження направлення смс - повідомлення на цей номер, докази, що саме відповідач реєструвалась в ЕС “кредиторів» позивачем також надані не були, як і не повідомлено, як саме проводилася ідентифікація особи, та не надано доказів такої ідентифікації.
Також, згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Тож, однією із обставин, яку повинен з'ясувати суд під час розгляду справи, це обставини перерахування коштів, та встановити якими доказами такі обставини доводяться.
З наданого платіжного доручення, вбачається, що відмітки про дату отримання та виконання банком платіжного доручення ТОВ “Міолан» відсутні.
При цьому, якщо навіть уявити, що матеріали справи містять підтвердження того, що відповідач отримав кошти від ТОВ “Мілоан», це не може свідчити про наявність між сторонами кредитних правовідносин, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення кредитного договору.
Щодо нібито відступлення права вимоги, то подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні.
Належним та допустимим доказом отримання права вимоги є реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Представник ТзОВ “Діджи Фінанс» - Михайло Романенко подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначив, що відповідачем не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору їй не належить. Крім того, як було зазначено вище, при отриманні кредиту позичальник заповнює відповідну анкету, яка містить інформацію про позичальника. Проте ОСОБА_1 не спростовано відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.
Таким чином, відповідачем не доведено порушення її прав при укладенні договору про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021, що є її процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення вищевказаного кредитного договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на її рахунок.
Кредитний договір який міститься у матеріалах справи та може бути перевірений і порівняний зі скріншотом судом. PDF (Portable Document Format) є досить стійким до змін форматом файлу. Ступінь захищеності від змін залежить від конкретних обставин і параметрів, таких як рівень зашифрування, наявність паролів, обмежень дозволу на редагування та інші параметри безпеки, встановлені автором файлу.
За допомогою прав доступу обмежено функції, такі як редагування, друк, копіювання та вилучення вмісту з файлу PDF. Цифровий підпис забезпечує перевірку автентичності та цілісності документа. Він не дозволяє несанкціоновано змінювати вміст файлу без зміни його підпису. Отже, PDF формат файлу вважається одним з найбільш стійких та універсальних форматів файлів для обміну документами в Інтернеті.
У випадку незгоди відповідача з фактом укладення кредитного договору, а також за наявності сумнівів щодо обставин авторизації в особистому кабінеті, ідентифікації особи або застосування одноразового ідентифікатора (OTP), відповідач має повне право самостійно звернутися до первісного кредитора - ТОВ «Мілоан» - із відповідним запитом про надання технічних даних, які формуються та зберігаються виключно в його інформаційно-телекомунікаційній системі.
Щодо перерахування кредитних коштів, то відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «Мілоан» на виконання умов Кредитного договору №102931434 від 09.04.2021 перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 20000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 26611414 від 09.04.2021, яке знаходиться в матеріалах справи.
Платіжне доручення № 26611414 від 09.04.2021 відповідає вимогам чинного законодавства, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом перерахування кредитних коштів.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором №102931434 від 09.04.2021 виконав належним чином, надавши позичальнику у користування кредитні кошти, а позичальник в свою чергу порушила умови кредитного договору, допустила прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.
Щодо відступлення прав вимоги, то 29 липня 2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 05Т, відповідно до умов якого, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021 в розмірі 82160,00 грн, з яких: 19000 грн - сума заборгованості за тілом; 63160 грн - сума заборгованості за відсотками.
Враховуючи, що Додаток № 1 до Договору факторингу № 05Т від 29 липня 2021 р. містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), до позовної заяви позивачем був долучений саме витяг з Додатку до Договорів факторингу 05Т від 29 липня 2021 р., що не суперечить вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України та містить лише дані відповідача.
Варто зазначити, що відповідачем заборгованість ні новому, ні первісному кредитору за Кредитним договором № 102931434 від 09.04.2021 не сплачувалась, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі.
Також, відповідач не оспорює укладення кредитного договору, отже, у відповідності до положень частин 1, 2 статті 638 ЦК України слід виходити з того, що сторонами договору, якими був первісний кредитор та відповідач, станом на 09.04.2021 було досягнуто в належній формі згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі й щодо предмету договору (валюти договору, строку кредитування, повернення кредиту, сплати процентів за користування коштами, надання кредиту для особистих потреб позичальника, черговості погашення заборгованості, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів, тощо), умов забезпечення кредиту, прав та обов'язків ТОВ «Мілоан» та позичальника тощо.
Враховуючи викладене, позивач констатує, що відповідач мала час на роздуми або перевірку умов перед укладанням кредитного договору та є свідченням того, що ОСОБА_1 була належним чином проінформована, а умови були прозорими та зрозумілими, включаючи інформацію про процентну ставку, комісії, та інші фінансові аспекти.
Однак, ОСОБА_1 порушила умови Договору про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021, кредит вчасно не повернула, а тому за умовами п. 2.3.1.2. Кредитного договору, відбулася автопролонгація, яка не може перевищувати 60 днів.
Таким чином, у відповідності до вищезазначених пунктів кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами Кредитного договору строку, розраховувався за формулами: 1) у період із 10.04.2021 по 08.05.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 20000 (сума кредиту) * 0,01 * 29 (днів) = 5800 грн (п. 1.5.2 Договору про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021); 2) у період із 09.05.2021 до 16.05.2021 відбувалося погашення заборгованості, а тому проценти розраховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 (0,01) Кредитного договору від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: - 20000 (сума кредиту) - сплату тіла кредиту (1000 грн) * 0,01 * 8 (днів) = 1520 грн.; (п.п. 1.5.2, 2.3.1.1 Договору про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021 та розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, які додаються до даної відповіді на відзив в редакції, що була чинною на день укладення Кредитного договору); 3) у період з 17.05.2021 до 15.07.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що 19000,00 (сума кредиту)* 0,05 (5/100)* 60 (дні) = 57000 грн; (п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021).
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 09.04.2021 ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТзОВ «МІЛОАН» подала заявку на отримання кредиту № 102931434. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті URL: https://tengo.ua/. (а.с.9).
ТзОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору № 102931434 від 09.04.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://tengo.ua/.
Таким чином, 09.04.2021 ТзОВ «Мілоан» та відповідач уклали договір про споживчий кредит № 102931434, що вбачається з копії даного договору та додатків до нього (а.с. 21-26).
Відповідно до п.п. 1 Договору, кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 20000 грн. (п.п. 1.2 Договору).
Кредит надається строком на 30 днів з 09.04.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 09.05.2021 (п.п. 1.3 та 1.4 Договору).
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 6000 грн в грошовому виразі та 365.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, складає 26000 гривень (п.п. 1.5 Договору).
Комісія за надання кредиту становить 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1 Договору).
Проценти за користування кредитом: 6000 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.5.2 Договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п. 1.6 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.
Відповідно до п.п. 6.1 та 6.2 Договору, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).
Згідно з п. 7.1 Договору, Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору.
Відповідно до копії платіжного доручення 26611414 від 09.04.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_2 20000 грн, призначення платежу: Кошти згідно договору 102931434 (а.с.27).
Із наданого позивачем розрахунку, заборгованість за тілом кредиту становить 19000 грн; заборгованість за відсотками становить 63160 грн.
Як вбачається, із розрахунку заборгованості (відомість про щоденні нарахування та погашення) за кредитним договором № 102931434 від 09.04.2021, розмір відсотків за користування кредитом розраховувався таким чином:
1) у період із 10.04.2021 по 09.05.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 1 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 20 000,00 (сума кредиту) * 0,01 (1/100) * 29 (днів) = 5800 грн. (п. 1.5.2 Договору про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021;
2) 08.05.2021 відбувалося погашення заборгованості, а тому проценти розраховуються у період за 09.05.2021 за ставкою, визначеною п.1.5.2 (1%) Кредитного договору від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 19 000,00 (сума кредиту) * 0,01 (1/100) * 1 (день) = 190 грн. (п.п. 1.5.2 Договору про споживчий кредит № 103334929 від 21.06.2021);
3) у період із 10.05.2021 по 16.05.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 1 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 19 000,00 (сума кредиту)* 0,01 (1/100)*7 (днів) = 1330,00 грн (п.2.3.1.1., п.1.5.2. Договору про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021);
4) у період із 17.05.2021 по 15.07.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 19 000,00 (сума кредиту)* 0,05 (5/100)*60 (днів) = 57 000,00 грн (п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021).
29.07.2021 ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Діджи Фінанс» уклали договір відступлення права вимоги № 05Т. Відповідно до умов вказаного договору первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників за низкою кредитних договорів. Відповідно до вказаного договору ТзОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТзОВ «Мілоан», у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №102931434 від 09.04.2021 та копії Витягу з Додатку до договору відступлення права вимоги № 05Т від 29.07.2021, заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем становить 82160 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 19000 грн; заборгованість за відсотками 63160 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач отримала кредитні кошти, але свої зобов'язання з їх повернення та сплати відсотків належним чином не виконувала, а отже зобов'язана повернути позивачу, який набув право вимоги за Договором про споживчий кредит № 102931434 (індивідуальна частина) від 09.04.2021, борг в загальному розмірі у сумі 82160 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту становить 19000 грн, заборгованість за відсотками становить 63160 грн.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково, з огляду на таке.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У справі, що переглядається, встановлено, що відповідач на веб-сайті кредитодавця створила анкету-заяву на кредит на умовах, які вважала зручними для себе. У анкеті-заяві вона зазначив свої персональні дані, зокрема, паспортні дані, ідентифікаційний номер, дату народження, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації та проживання тощо. В подальшому, у зв'язку з погодженням анкети-заяви між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, зазначене свідчить про те, що алгоритм дій щодо укладення договору з ТОВ «Мілоан» виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 могла отримати кредитні кошти.
Не заслуговує на увагу посилання заявника на те, що нанесений текст із фразою, що даний документ було підписано в електронній формі, не може слугувати відповідним доказом такого підписання.
Так, з договору про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021, який завантажений апеляційним судом з «Електронного суду» та відкритий через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів, вбачається, що він підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Z63601. Час: 09.04.2021 10:25, про що зазначено у лівому верхньому куті першої сторінки договору. Вказане підтверджує доводи позивача щодо підписання договору відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Також, як вбачається із платіжного доручення 26611414 від 09.04.2021, ТОВ «Мілоан» перераховано кошти на рахунок ОСОБА_2 згідно договору № 102931434 (а.с. 27), що підтверджує виконання зобов'язань первісним кредитором. Перерахування коштів також підтверджується і довідкою АТ “Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260113/108784-БТ від 15.01.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та випискою АТ “Приват Банк» за договором № б/н за період 09.04.2021-16.04.2021 з якої вбачається, що 09.04.2021 року ОСОБА_2 було перераховано на платіжну картку № НОМЕР_2 20000 грн.
Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення 08.05.2021 було здійснено сплату комісії за пролонгацію, тіла кредиту та процентів по кредиту, що також підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що вона не укладала кредитний договір із ТзОВ “Мілоан» та те, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками.
Так, задовольняючи позовну вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції безпідставно проігнорував нарахування таких відсотків поза межами визначеного Кредитним договором строку кредитування.
У частинах 1 - 3 статті 1056 - 1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
У справі, що переглядається встановлено, що умовами договору про споживчий кредит передбачений строк кредитування, який складає 30 днів.
Сторонами договору про споживчий кредит погоджено, що проценти за користування кредитом у межах визначеного договором строку кредитування розраховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Таким чином, проценти за користування кредитом у сумі 20000 грн мали нараховуватись за період з 09 квітня 2021 року по 08 травня 2021 року (строк кредитування) за ставкою 1,00 % в день (200 грн) на підставі пп. 1.5.2 Кредитного договору та складають 6000 грн (200 грн х 30 днів = 6000 грн).
Подальше, поза строком кредитування, нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами за договором про споживчий кредит було необґрунтованим, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції.
За таких обставин у цій частині рішення суду необхідно змінити, зменшивши загальну суму стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.04.2021 № 10293143, а саме за відсотками з 63160 грн до 6000 грн.
З приводу сплати відповідачем комісії за пролонгацію, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У справі, яка переглядається, установлено, що умовами пункту 2.3.1.1 договору про споживчий кредит № 102931434 від 09 квітня 2021 року передбачена пролонгація на пільгових умовах, а саме позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору.
Отже, аналіз пункту 2.3.1.1 указаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням кредиту та за які кредитодавцем встановлена комісія. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що положення пункту 2.3.1.1 договору про споживчий кредит в частині щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за пролонгацію строку кредитування є нікчемними відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Також колегія суддів зауважує, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Оскільки пункт пункту 2.3.1.1 договору про споживчий кредит в частині, яким установлений обов'язок позичальника сплачувати комісію за пролонгацію строку кредитування є нікчемним, колегія суддів на підставі частини п'ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума боргу підлягає зменшенню на сплачену відповідачем суму комісії за пролонгацію строку кредитування у розмірі 1000 грн.
За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 24000 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 18000 (19000-1000) грн; заборгованості за відсотками - 6000 грн.
Щодо відступлення прав вимоги слід зазначити таке.
29.07.2021 ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Діджи Фінанс» уклали договір відступлення права вимоги №05Т. Відповідно до умов вказаного договору первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників за низкою кредитних договорів.
Згідно з п. 6.2.3. вказаного договору права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Як вбачається з копій платіжних інструкцій, ТОВ «Діджи фінанс» перерахувала грошові кошти ТзОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021 (а.с. 30-31).
Отже, згідно з вказаним договором ТзОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТзОВ «Мілоан».
Згідно із витягу з додатку до договору факторингу №05Т від 29 липня 2021 року залишок боргу ОСОБА_2 за кредитним договором № 102931434 від 09.04.2021 року на момент відступлення права вимоги, становить 82160 гривні (а.с.12).
Надані позивачем копія договору відступлення права вимоги, витяг з додатку до договору факторингу, а також платіжні інструкції, в сукупності із іншими доказами у справі, в тому числі документами, які засвідчують права, що передаються, та інформацією, яка є важливою для їх здійснення, є належними та достатніми доказами на підтвердження набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТзОВ «Діджи Фінанс» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТзОВ «Діджи Фінанс».
Тому не заслуговують на увагу доводи, що подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2026 року слід змінити, зменшити розмір заборгованості за договором про споживчий кредит № 102931434 від 09.04.2021 року із 82160 грн до 24 000грн.
Щодо розподілу судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, заявлені позовні вимоги задоволені частково - на 29,21%, наявні підстави для зміни розподілу судових витрат, який зробив суд першої інстанції, а саме його необхідно провести пропорційно задоволених позовних вимог, а також здійснити розподіл судових витрат, які понесла відповідачка в апеляційній інстанції.
Так, позивачу слід компенсувати 29,21 % сплаченого при поданні позовної заяви судового збору - 707 грн. 58 коп. 2422,4 грн х 29,21 %).
Також, відповідачка сплатила 4542 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, за наслідками розгляду якої сума стягнутої з неї заборгованості зменшена на 70,79 %, тому позивач має компенсувати ОСОБА_1 3215 грн. 28 коп. судового збору.
З урахуванням положень частин 10 статті 141 ЦПК України на користь відповідачки з позивача необхідно стягнути 2507 грн. 70 коп. (3215 грн. 28 коп. - 707 грн. 58 коп.) судового збору.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2026 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за договором про споживчий кредит №102931434 від 09.04.2021 року, укладеним між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 в розмірі 24000 грн, з яких: 18000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6000 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ТОВ «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ:42649746, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 2507,70 грн судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома