Справа № 464/2838/24 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Провадження № 22-ц/811/2516/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
05 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Федчун Н. С.,
з участю - відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки - адвоката Столяр О. М., позивачки ОСОБА_2 , представника позивачки - адвоката Гаталяка М. Я., представника Сихівської РА ЛМР Синицького Б. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні онука,
в квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому, із врахуванням зміни позовних вимог, просила визначити їй час на спілкування з онуком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижня у суботу з 09:30 год до неділі 19:00 год за адресою свого проживання.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03 березня 2019 року її син ОСОБА_5 уклав шлюб зі ОСОБА_1 . В шлюбі у них народилося двоє дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони всією сім?єю проживали за адресою: АДРЕСА_1 , де вона часто навідувалася до них, допомагала доглядати за дітьми та у домашньому побуті, зі старшим онуком ОСОБА_8 часто ходила на прогулянки, в театр та й загалом брала участь у його вихованні. 3 молодшим онуком ОСОБА_9 зовсім не спілкувалась, бо ще до його народження мати з дітьми пішла проживати окремо. 25 лютого 2023 року сім?я її сина розпалася і відповідачка з дітьми почала проживати окремо, за адресою: АДРЕСА_2 . З того часу відповідач перешкоджає їй у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні. Зокрема, вона не відповідає на її телефонні виклики та повідомлення. Вона також не дозволяла її синові спілкуватися з його дітьми і з цього приводу орган опіки та піклування встановив графік часу зустрічей для батька з ОСОБА_10 у вівторок з 16:30 год до 20:00 год., у п'ятницю з 16:30 год до 20:00 год та в суботу з 9:30 год до 19:00 год. Молодшого онука ОСОБА_9 вона бачила лише кілька разів, а ОСОБА_8 вона може бачити лише коли відповідачка дозволяє батькові дитини його забирати відповідно до встановленого графіку. Проте, вона має право на участь у вихованні дитини, а тому просить визначити їй час для зустрічей із дитиною, у тому числі, із правом ночівлі дитини за місцем проживання позивачки, щоб у неї була можливість почитати йому книжку, розповісти казку, тощо. Просила позов задовольнити.
Відповідач позов не визнала, зазначала, що не чинить позивачці жодних перешкод у спілкуванні з онуками та її участі у їх вихованні. Позивачка зі старшим сином ОСОБА_8 проводить час кожної суботи по домовленістю з нею. До липня 2024 року позивачка також регулярно бачила онука та проводила з ним час по суботах, коли її син ОСОБА_5 забирав сина на цілий день відповідно до графіку, встановленого органом опіки та піклування. У липні ОСОБА_5 повідомив, що був мобілізований, і попросив, щоб його мама далі брала ОСОБА_8 до себе по суботах, на що вона не заперечувала. Поряд з цим зазначала, що протягом останніх років син позивачки, ОСОБА_5 вчиняв щодо неї та дітей домашнє насильство, а його мати (позивачка) ОСОБА_2 підтримувала його у цьому та сама вчиняла психологічне насильство щодо неї. ОСОБА_2 виправдовувала та захищала насильницьку поведінку ОСОБА_5 , незважаючи на те, що насильство ставило під загрозу емоційний стан та здоров?я її онуків. Саме через насильницьку поведінку чоловіка та загрозу для її здоров?я та її майбутньої дитини на той момент вона пішла від чоловіка на 8-му місяці вагітності з двохрічним сином ОСОБА_8 . Під час спільного проживання з колишнім чоловіком ОСОБА_2 час від часу приїжджала до них, однак їх методи виховання дітей кардинально різні і позивачка не хоче дотримується її вимог щодо методів виховання дитини. Зважаючи на те, що позивачка має право бачитись з онуком, просила визначити такі побачення з ОСОБА_6 у першу та третю суботу місяця з 10:00 год до 11:00 год за бажанням дитини, у присутності матері ОСОБА_1 під час прогулянки дітей у громадських місцях, а додаткові побачення у вихідні дні за бажанням дитини та попереднім погодженням з матір?ю.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2025 року позов задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином: систематичні зустрічі із ОСОБА_6 у першу та третю суботу місяця з 10:00 год до 13:00 год, а також у другу та четверту неділю місяця з 15:00 год до 18:00 год.
В решті позову відмовлено.
Судом вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подавши окремі апеляційні скарги.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що, на її думку суд, мав би зажадати висновок органу опіки та піклування, проте, такого не зробив, і наслідком цього порушення стало те, що суд прийняв рішення без професійної оцінки компетентним органом відповідності позовних вимог найкращим інтересам дитини, відповідно до вимог закону, що призвело до неповного з'ясування обставин справи. Вважає також, що суд безпідставно відмовив у клопотанні про обов'язкову участь позивачки у судовому засіданні, посилаючись на те, що вона скористалася правом на представництво. Однак, у даній справі особиста участь позивачки була необхідною для з'ясування низки ключових обставин справи. Позивачка є особою похилого віку з проблемами здоров'я, зокрема з хворобою ніг, що обмежує її мобільність, простий підйом і спуск по сходах дається їй зі складністю. Суд мав особисто переконатися у її фізичній спроможності забезпечити належний догляд та безпеку 5-річної активної дитини. Також необхідно було з'ясувати справжні мотиви позовних вимог, оскільки з матеріалів справи випливає штучність спору. Особиста участь позивачки дозволила б суду оцінити її особисті якості та її готовність забезпечити дитині належний догляд і безпеку під час побачень. П'ятирічна дитина потребує постійного активного нагляду, швидкого реагування на небезпечні ситуації, можливості негайно взяти дитину на руки у випадку потреби. Позивачка фізично не здатна забезпечити такий рівень догляду, що створює реальні ризики для безпеки дитини. Особливо це стосується умов воєнного стану, коли під час повітряних тривог необхідна швидка евакуація до укриття. Звертає увагу й на те, що повідомляла суд та надавала докази вчинення позивачкою домашнього насильства щодо дитини та у присутності дитини. Зокрема, подану заяву до поліції від 08 березня 2025 року про психологічне насильство з боку позивачки, постанови судів про адміністративні правопорушення за домашнє насильство. Особливо важливим є випадок, який мав місце 09 квітня 2025 року, коли позивачка без дозволу матері прийшла до дитячого садка, здійснювала фото- та відеозйомку дитини, висловлювалася негативно про матір у присутності дитини. Внаслідок цього п'ятирічний Данієль почав плакати та ховався в шафці для одягу, що свідчить про виражену стресову реакцію на присутність позивачки. Крім того, відповідачка повідомляла суд, що позивачка раніше штовхала її на 8-му місяці вагітності, здійснювала психологічний тиск, образи нецензурними словами, підтримувала насильницьку поведінку свого сина. Суд повністю проігнорував ці факти, що є грубим порушенням закону. Суд не врахував важливу медичну інформацію про те, що у дитини діагностована харчова алергія, і йому категорично заборонено вживати солодощі, оскільки це викликає алергічні реакції у вигляді висипу на шкірі. З матеріалів справи випливає, що позивачка систематично порушує ці медичні вимоги, не реагує на прохання матері дотримуватися дієтичних обмежень. Встановлення часу побачень протягом 3 годин поспіль, коли дитина ймовірно захоче їсти, ставить під загрозу здоров'я дитини, зважаючи на високу імовірність того, що позивачка дасть дитині неналежну їжу. Суд встановив час зустрічей позивачки з онуком у першу та третю суботу місяця з 10:00 год до 13:00 год, не врахувавши при цьому діючий графік зустрічей з батьком, встановлений розпорядженням Сихівської районної адміністрації № 243 від 04 липня 2023 року. Суд встановив лише час зустрічей, але не визначив де саме мають відбуватися ці зустрічі, хто має доставляти дитину до місця зустрічі та забирати її назад, як має відбуватися процедура передачі дитини, що робити у випадку хвороби дитини або інших непередбачених обставин. Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що п'ятирічний Данієль вже досяг віку, коли він здатний формувати та висловлювати свої бажання щодо спілкування з бабою. Відповідачка не заперечувала, що у сина з бабою нормальні стосунки, і він до недавнього часу хотів проводити у неї час. Однак, під час випадку насильства 09 квітня 2025 року дитина плакала та ховалася в шафці після агресивного спілкування баби, що є яскравим свідченням стресової реакції. Очевидно, що дитина може не завжди хотіти проводити час з бабою. Примусові відвідини всупереч бажанню дитини можуть призвести до психологічної травматизації, формування негативного ставлення до позивачки та порушення довіри до дорослих. Це прямо суперечить принципу найкращих інтересів дитини.
Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2025 року та прийняти нове рішення про встановлення ОСОБА_2 способу участі у вихованні онука шляхом зустрічей у другу суботу місяця з 10:00 год до 12:00 год за бажанням дитини у присутності матері під час прогулянок у громадських місцях.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що вона частково не погоджується з прийнятим рішенням, адже під час розгляду справи встановлено, що позивачка по справі прагне спілкуватися з онуком, любить його та протягом певного часу вона вчиняє активні дії, які направлені на вирішення спірного питання щодо своєї участі у спілкуванні та у вихованні онука. Факт приязних сімейних стосунків між позивачкою та онуком не заперечила і представник відповідача в судовому засіданні. При цьому суд упустив дві обставини, на яких вона наголошувала у своїй заяві від 31 січня 2025 року. Перша обставина - син позивачки - ОСОБА_5 був мобілізований до лав Збройних Сил України. Тому, вважає, що має моральне право просити більше часу на спілкування з онуком. Друга обставина - заявниця хоче відвідувати з ОСОБА_8 театри, кінотеатри, цирк, звіринець, церкву, хоче розповідати йому на ніч казки, і співати колискові пісні. Проте, реалізувати усе вищенаведене за 3 години, як це визначив суд неможливо. Суд першої інстанції не вмотивував, чому відкинув право заявниці та право дитини на культурні заходи разом із бабусею, право дитини на вечірню казку, на колискову пісню. У цьому зв'язку зазначає, що на це необхідно надати більше часу. Суд першої інстанції не надав оцінки відеодоказам, які позивачка подала 17 квітня 2025 року. Це домашні відеозаписи, які показують характер стосунків між онуком і бабою, зайнятість Даніеля розмаїтими дитячими справами, контакти з різними людьми. Також суд не дав оцінки, диплому Львівського державного медичного інституту, трудовій книжці позивачки, витягу з наказу командира військової частини № 210 від 28 липня 2024 року. Диплом та трудова книжка характеризують позивачку як професійного лікаря, яка все своє життя працювала як терапевт, дільничний та сімейний лікар. Виховала сина і доньку. Заявниця знає та вміє поводитися з малими дітьми. А витяг з наказу командира військової частини доводить суду факт мобілізації Даніелевого батька до лав Збройних Сил України, що суттєво змінює сімейну обстановку.
Просить змінити рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2025 року у частині визначеного часу на спілкування з онуком ОСОБА_6 , визначивши такий графік: щотижня у суботу з 09:30 год до неділі 19:00 год за адресою свого проживання.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_5 , який 23 березня 2019 року уклав шлюб із ОСОБА_1 .
У даному шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відтак, ці неповнолітні діти є онуками позивачки.
Крім того, судом вставлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на даний час одією сім'єю не проживають, а діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом із ОСОБА_1 , окремо від позивачки.
Зазначені обставини стронами та третьою особою ОСОБА_5 визнаються, у поданих апеляційних скаргах не оспорюється.
Спір у даній справі виник між ОСОБА_2 , яка є бабусею неповнолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , яка є його матір'ю щодо участі у вихованні позивачкою свого онука, оскільки згоди з цього питання між стронами у справі не досягнуто.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Тобто, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Згідно зі частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України (частин а третя, четверта стаття 291 ЦК України);
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Сімейний кодексу України (далі - СК України) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).
Частиною другою статті 2 СК України визначено, що цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
Згідно із частинами восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з частинами другою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Статтею 18 СК України гарантовано, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; 3) припинення правовідношення, а також визнання його недійсним, скасування; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).
Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Тлумачення статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 295/13297/18, від 12 січня 2023 року в справі № 607/1377/22 та від 05 листопада 2025 року в справі № 523/6347/24).
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 463/1323/16-ц, від 24 січня 2022 року в справі № 273/2621/20 від 24 січня 2024 року в справі № 686/13984/22).
При цьому, конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні (див. постанову Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року в справі № 742/1716/23).
За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
У справах зі спорів щодо участі баби у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (див. постанову Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в справі № 523/6347/24).
При цьому суду необхідно дотриматися розумного балансу інтересів між сторонами та внуком та врахувати насамперед інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням її віку, стану здоров'я, психоемоційного стану (див. постанову Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 295/13297/18).
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Положення статті 8 Конвенції, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108).
ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).
Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 12 квітня 2021 року в справі № 638/12278/15.
При цьому у вищевказаній постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено, у тому числі, й те, що для врахування балансу інтересів у цій справі суд звертається до положення статті 257 СК України, згідно з якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями ЄСПЛ дає підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом.
Вказані за змістом висновки викладено Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року в справі № 607/9336/20 , вирішуючи питання про права діда та баби на спілкування зі своєю онукою та на участь у її вихованні.
Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією. У прецедентній практиці ЄСПЛ людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв'язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Vermeire v. Belgium», пункт 51 рішення справі «Bronda v. Italy»).
Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року в справі № 742/1716/23).
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі №308/9575/18 вказано, що: «системний аналіз норм Сімейного Кодексу України дає підстави вважати, що баба має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Отже, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування баби з внуком обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та його участь у судовому засіданні».
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі №654/2895/19 вказано, що при розгляді позовних вимог про визначення способу участі бабусі у вихованні онука обов'язковим є наявність письмового висновку органу опіки та піклування, який підлягає врахуванню судом під час ухвалення судового рішення, крім випадків, якщо такий висновок є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі №635/2771/17 також вказано на те, що при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування діда з внуком обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні. Суд першої інстанції під час розгляду справи на вказані норми законодавства уваги не звернув та ухвалив судове рішення щодо визначення участі діда у вихованні дитини та визначення йому часу для спілкування, не отримавши письмового висновку органу опіки та піклування, який у цій категорії справ є обов'язковим, незважаючи на заяву позивача про необхідність витребувати висновок органу опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року в справі № 607/1377/22 зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судами та які визнавалися учасниками справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.
У постанові від 06 квітня 2023 року в справі № 466/3563/19 Верховний Суд зазначив, що неприязні відносини між позивачкою та відповідачами не є підставою для обмеження прав позивачки на спілкування з онукою.
У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року в справі №711/8611/20 враховано інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини справи, визначено порядок спілкування баби з онуками, оскільки це забезпечує якнайкращі інтереси дітей. Сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами не є доказом, що останні створюють перешкоди позивачу у питаннях, пов'язаних з вихованням дітей.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі №462/5189/20 зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини.
Порядок спілкування баби та/або діда з онуками повинен забезпечувати найкращі інтереси дітей, зокрема спілкування з онуками згідно з графіком має відбуватися з дотриманням режиму дітей та уникненням конфліктних ситуацій (див. постанову Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі №172/456/21).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року в справі № 742/1716/23 відступив від висновку щодо застосування положень статей 159, 257, 263 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц про те, що обов'язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з онуком, які чинять інші особи, з якими постійно проживає дитина.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 27 квітня 2022 року в справі № 243/4812/20 та від 16 лютого 2026 року в справі № 369/7558/21).
У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року в справі №495/2132/24 зазначено, що: «Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що правильне вирішення спору в цій справі з урахуванням найкращих інтересів дитини неможливе без комплексного дослідження всіх заявлених вимог щодо участі родичів по батьківській лінії у вихованні дитини, балансу між інтересами останньої та правами на їх участь у житті дитини.
Посилаючись на те, що мати дитини не повинна зловживати своїм правом на спілкування дитини з дідом лише в її присутності та за її місцем мешкання і давати можливість бачитися онуку з дідом за місцем проживання, перебування діда або в іншому місці, з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку та стану здоров'я дитини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не врахував вік дитини, якій на момент ухвалення судом рішення виповнився 1 рік і 9 місяців.
Колегія суддів звертає увагу, що у справах зі спорів щодо участі діда у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, кожна справа потребує детального вивчення ситуації із урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.
Так, одним із таких чинників у цій справі безсумнівно є вік дитини, який зумовлює такі особливості участі дорослих у житті дитини як забезпечення емоційного спокою, стабільності, уникнення стресових ситуацій, поступове налагодження контакту із дорослим, який проживає окремо.
При вирішенні спору у справах щодо встановлення способу участі дорослого у житті дитини суд оцінює поведінку обох дорослих, їх участь у вихованні, психологічний стан дитини, відстань між проживанням дорослих, умови їх проживання та можливість створити спокійне середовище для дитини.
Лише з врахуванням усієї сукупності вказаних чинників суд матиме змогу ухвалити рішення з врахуванням найкращих інтересів дитини та встановити такий графік спілкування із дорослим, який відповідатиме таким критеріям як поступовість (спочатку короткі зустрічі у присутності матері з подальшим розширенням часу спілкування), вікові особливості та психологічний комфорт дитини.
Разом із тим важливу роль у забезпеченні психологічного комфорту дитини відіграє також і місце проведення зустрічей із дорослим, яке сприятиме уникненню стресових ситуацій під час таких зустрічей та не зумовить психологічне травмування дитини у зв'язку із відсутністю звичних для неї умов, необхідних для формування у дитини відчуття безпеки під час звикання до появи в її оточенні нових людей».
Відповідно до частин четвертої - шостої статті 19 СК України у процесі розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право. Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів).
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 523/19706/19.
Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року в справі №559/1215/19-ц виснував, що висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.
За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З метою усунення допущених судом першої інстанції недоліків у розгляді даної справи, під час апеляційного розгляду витребувано від органу опіки та піклування висновок щодо розв'язання даного спору, згідно з яким цей орган вважає за доцільне визначити час зустрічей ОСОБА_2 з внуком ОСОБА_11 в присутності його батька ОСОБА_5 , в дні та години, встановлені йому розпорядження голови Сихівського районної адміністрації від 04 липня 2023 року № 243, а саме: субота з 09:30 год. до 19:00 год., вівторок та п'ятниця з 16:30 год. до 20:00 год.
Аналіх змісту цього висновку свідчить, що при його складенні органом опіки та піклування враховано, зокрема, такі документи: талон - повідомлення від 10 березня 2025 року про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, копію пояснень ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення № 464/5073/25, висновок невролога від 06 квітня 2024 року, висновок психолога від 26 лютого 2025 року, висновок про психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 28 квітня 2025 року, а також дошкільний вік та стан здоров'я дитини, зокрема, її поведінку, яка не завжди є контрольована мовленням дорослого, недостатню здатність діяти згідно загальноприйнятих соціальних правил, похилий вік баби, що може становити загрозу для безпеки та здоров'я дитни.
Допитана в суді апеляційної інстанції особа, відповідальна за оформлення висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 28 квітня 2025 року - ОСОБА_12 , такий підтримала, пояснила, що висновок складено за заявою матері ОСОБА_1 , та у її присутності та присутності малолітньої дитини.
З огляду на введення в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя (див. постанову Верховного Суду від 09 лютого 2023 року в справі № 753/572/20).
Також при вирішення таких спорів необхідно враховувати положення Міжнародної конвенції про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20 вересня 2006 року, та визнає потреби дітей контактувати не лише з обома батьками, а й з іншими особами, які мають сімейні зв'язки з дітьми, а також важливість для батьків й інших таких осіб зберігати контакт з дітьми з урахуванням найвищих інтересів дитини.
Контакт з дитиною - реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини (стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, взявши до уваги встановлені обставини справи про те, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивачку можливості вільно спілкуватися з внуком, тобто між сторонами існує спір з цього приводу, врахувавши право та бажання позивачки спілкуватися з малолітньою дитиною, дійшов в цілому правильного висновку про те, що позовні вимоги позивачки як баби, яка має законне право на спілкування із своїм внуком та на участь у його вихованні, підлягають частковому задоволенню.
Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого суду в частині встановлених позивачці способів участі у вихованні онука, а саме систематичні зустрічі із внуком у першу та третю суботу місяця з 10:00 год до 13:00 год, а також у другу та четверту неділю місяця з 15:00 год до 18:00 год., виходячи з такого.
Оскільки право батька та баби на спілкування та виховання сина (онука) є їхнім окремим та самостійним правом, гарантованим СК України, колегія суддів не убачає підстав для визначення позивачці днів та годин спілкування з онуком, у ті самі дні та години, які визначенні рішенням органу опіки та піклування батькові, а саме у суботу з 09:30 год до 19:00 год., адже це порушуватиме баланс інтересів родичів по батьківській лінії у вихованні дитини, суперечитиме балансу між інтересами позивачки та батька дитини, їх правам на участь у житті дитини кожного окремо.
З аналогічних підстав, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання даного спору, у спосіб визначення днів та годин спілкування позивачки з онуком, які повністю співпадають з графіком, визначеним батькові, а тим більше за його присутності. При цьому щодо останнього у висновку не враховано ту обставину, що ОСОБА_5 є мобілізованим та проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, що виходячи із запронованого органом опіки та піклування графіку, робить такий частково не виконуваним.
Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачкою того, що зустрічі баби та дитини повинні відбуватись лише у присутності матері, адже як установлено судами, наявні приязні сімейні стосунки між позивачкою та онуком, до виникнення спору ОСОБА_6 неодноразово залишався у позивачки, зустрічався із нею без матері, відвідували культурно-розважальні заходи, що визнається сторонами, а тому зустрічі із бабою без присутності матері будуть для нього звичними. У суду відсутні підстави для зміни цього усталеного порядку спілкування, який не порушує психоемоційний стан самої дитни. При цьому, колегія суддів враховує і вік дитини, якому на даний час виповнилось повних шість років.
Однак, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, з огляду на безпекове питання в країні, а також стан здоров'я дитини, саме батьки дитини мають супроводжувати (привозити) дитину до місця проживання (місця реєстрації) позивачки та передавати під її фізичну опіку, а після побчень -забирати дитину та передавати під фізичну опіку її матері та повертати до місця постійного проживання.
У цьому зв'язку, колегія суддів звертає увагу на те, що під час спілкування між внуком та позивачкою, їм надається можливість відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку та стану здоров'я дитини за попередньою домовленістю з матір'ю дитини та її інформуванням про вид заходу, місце його проведення, тривалість.
Щодо можливості ночівлі дитини за місцем проживання позивачки, колегія суддів враховує, що останньою забезпечено належні умови для цього, що підтверджено у висновку органу опіки та піклування, проте, з огляду на вік дитини та стан її здоров'я, на даний момент вважає таке передчасним. Проте роз'яснює сторонам, що така умова, в подальшому може бути змінена за рішенням суду, за наявності для цього фактичних та правових підстав.
Також колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги ОСОБА_13 щодо вчинення позивачкою домашнього насильства, адже такі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Зокрема, колегією суддів враховано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною другою статті 173-2 КУпАП.
Таким чином, враховуючи право баби спілкуватися та брати участь у вихованні онука, колегія суддів вважає, що таке право повинно бути забезпечено шляхом визначення їй такого графіка зустрічей: кожної I та ІІІ неділі місця з 09:30 год до 19:00 год; кожних І та ІІІ середи місяця і ІІ та IV четверга місяця з 15:00 год до 19:00 год., і такий не суперечитиме інтересам дитини, а якраз якнайкраще відповідатиме її інтересам та збалансує інтереси усіх зацікавлених осіб.
Відтак, доводи апеляційних скарг знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.
За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, оскаржене рішення пілягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задовлення позову, виходчи з мотивів даної постанови.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг, підстави для розподілу судових витрат, які пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, а також щодо судових витрат осіб, які подали апеляційні скарги, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні онука, задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім внуком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання їй можливості побачень з внуком у такі дні: кожної I та ІІІ неділі місця з 09:30 год. до 19:00 год.; кожних І та ІІІ середи місяця і ІІ та IV четверга місяця з 15:00 год. до 19:00 год.
Побачення повинні відбуватися за місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) або за місцем її реєстрації ( АДРЕСА_3 ).
Під час побачень між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 надати можливість ОСОБА_2 відвідування протягом визначеного часу побачень культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку і стану здоров'я дитини, за попереднього інформування матері дитини - ОСОБА_1 про вид заходу, місце його проведення та тривалість такого. Відвідування таких заходів повинно відбуватися у присутності батька дитини - ОСОБА_5 , а у разі перебування такого на військовій службі, у присутності матері - ОСОБА_1 .
Супровоження дитини до місця проведення побачення і передача її під фізичну опіку ОСОБА_2 та супровід після закінчення відповідного побачення і передача під фізичну опіку ОСОБА_1 та повернення дитини до місця постійного проживання проводиться батьком - ОСОБА_5 , а у разі перебування такого на військовій службі, матір'ю - ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич