Справа № 947/15108/26
Номер провадження № 2/521/5908/26
06 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Шевчук Н.О. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Ніколенка Романа Едуардовича (ДУ «Одеський слідчий ізолятор», РНОКПП: НОМЕР_1 ) до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий) про відшкодування моральної шкоди
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси із позовом до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни про відшкодування моральної шкоди, у якому просив суд позовну заяву задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 219300 грн.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15.04.2026 року справа за позовом ОСОБА_1 до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни про відшкодування моральної шкоди передана голові Київського районного суду міста Одеси для вирішення питання у порядку, встановленому ч.6 ст. 31 ЦПК України, про направлення справи до Одеського апеляційного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.04.2026 року підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни про відшкодування моральної шкоди визначена Хаджибейському районному суду міста Одеси та матеріали цивільної справи №947/15108/26 направлені Хаджибейському районному суду міста Одеси.
04.05.2026 року цивільна справа №947/15108/26 зареєстрована в Хаджибейському районному суді міста Одеса, цивільній справі присвоєно номер провадження №2/521/5908/26.
Після надходження заяви суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
05.06.2026 року цивільна справа №947/15108/26 надійшла у провадження судді Шевчук Н.О.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі, враховуючи таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках завдання шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст.1173, 1174 цього кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №757/43355/16-ц викладено висновок, що позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених ст.1176 ЦК України.
Як встановлено судом із матеріалів позову, звертаючись до суду із позовною заявою до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни про відшкодування моральної шкоди, позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь моральну шкоду у розмірі 219300 грн.
При цьому, обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на те, що 19.03.2026 року суддя Федулеєва Юлія Олександрівна незаконно застосувала відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, що внесено до ЄРДР 30.01.2026 року за №12026160000000140, та на його думку зазначене застосування запобіжного заходу відносно нього призвело до завдання йому моральної шкоди.
Згідно з ч.1, 11 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тобто, Законом встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (рішення від 12.03.2009 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України»).
Схожий висновок висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові ВСУ від 01.03.2017 у справі №6-3139цс16, в якій зазначено, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (ч.ч.1 та 3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
При цьому, суд зауважує, що оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, надання правової оцінки судовим рішенням (визнання їх правомірними/неправомірними) під час розгляду інших справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України), стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених ст.1176 ЦК України.
У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду(судді) шкоди з підстав, не передбачених ст.1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі №454/3208/16-ц.
У постанові від 18.12.2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 28) Велика Палата Верховного Суду зробила, зокрема, наступні правові висновки: 1) Суд не має повноважень представляти державу як відповідача у судовому процесі за позовом про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя; 2) Беручи до уваги принцип незалежності суду, i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) має бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов'язків навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення; 3) Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
За змістом §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine» від 21.12.2010).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити процесуальні рішення судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за такі рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.
Суд звертає увагу, що висновки у подібних правовідносинах щодо відповідальності судді чи суду викладені у постановах ВП ВС від 13.06.2018 у справі №454/143/17-ц, від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц, від 29.05.2019 у справі №489/5045/18, від 20.11.2019 у справі №454/3208/16-ц.
З огляду на підстави та зміст позову, викладені вище мотиви та висновки, позов ОСОБА_1 до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни про відшкодування моральної шкоди не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд виснує про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст. 186, 260, 353 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Відмовити у відкритті провадження у справі №947/15108/26 за позовною заявою Ніколенка Романа Едуардовича (ДУ «Одеський слідчий ізолятор», РНОКПП: НОМЕР_1 ) до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий) про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.
Суддя Н.О. Шевчук