Справа №521/4475/26
Номер провадження 3/521/1928/26
29 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Громік Д.Д., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
До Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшли матеріали з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КпАП України.
14.03.2026 року, о 23 год. 47 хв. в м. Одесі, по вул. Космонавтів, 40, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом (електросамокатом) марки «JET 200446», в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки із застосуванням приладу «Alcotest Drager 7510» прилад 0413, тест 2179. Результат тесту 0,65 % (проміле), чим порушив п. 2.9а «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - Конюшко Д.Б., надали суду усні заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до яких вину ОСОБА_1 не визнали та зазначили, що ОСОБА_1 дійсно 14.03.2026 року, о 23 год. 47 хв. в м. Одесі, по вул. Космонавтів, 40 керував електросамокатом та був зупинений працівниками поліції, якими йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager», на що він погодився. Також зазначили, що медичний огляд у відповідному медичному закладі останньому запропонований працівниками поліції не був.
Також, зазначили, що органом поліції не доведено, що електросамокат, яким нібито керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом у розумінні ст. 130 КУпАП. Відсутні також будь-які нормативні або індивідуальні акти, які б прямо підтверджували таку кваліфікацію. Отже, відсутність чіткої законодавчої норми, яка б відносила електросамокат до транспортних засобів у контексті застосування ст. 130 КУпАП, у поєднанні з принципами законності та презумпції невинуватості, свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного вважають, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим просять провадження у справі закрити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, доходжу наступних висновків.
Суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №615157від 15.03.2026 року;
- результатом приладу «Alcotest Drager 7510» прилад 0413, тест 2179. Результат тесту 0,65 % (проміле);
- записом з портативного відеореєстратора № 471471, 471337;
- актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
З наданої УПП в Одеській області відеофіксації правопорушення, яка міститься на електронному носієві та долученою до матеріалів справи, зафіксовано, що 14.03.2026 року, о 23 год. 47 хв. в м. Одесі, по вул. Космонавтів, 40, співробітниками поліції було зупинено транспортний засіб (електросамокат) марки «JET 200446», під керуванням ОСОБА_1 , який пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки із застосуванням приладу «Alcotest Drager 7510» прилад 0413, тест 2179. Результат тесту 0,65 % (проміле). З оглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки із застосуванням приладу «Alcotest Drager 7510» добровільно і без примусу. Тиску з боку працівників поліції чи упередженого ставлення до нього не встановлено, права водію було роз'яснено. З зазначеним результатом приладу «Alcotest Drager 7510» останній погодився, що підтверджується його особистим підписом. З цього ж відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 своєї незгоди з результатом огляду за допомогою спеціального технічного засобу не висловлював, як і не висловлював зауважень щодо процедури проведення такого огляду поліцейським на місці зупинки транспортного засобу. Вимоги пройти такий огляд в медичному закладі не висловлював, про це він не зазначив також у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду. Також факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в судовому засіданні не оспорювався.
Згідно статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, в їх сукупності, судом були досліджені відеозаписи з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції
Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, є послідовним, зафіксований у хронологічній послідовності, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Вказані докази є належними, допустимим та достатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, на думку суду, в матеріалах провадження про адміністративне правопорушення зібрано достатньо доказів на підставі яких суд може прийняти рішення у справі.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, протокол було складено без свідків під відеофіксацію.
Даних щодо неправомірності дій поліцейських під час документування та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 судом встановлено не було.
Суд не приймає до уваги заперечення ОСОБА_1 та його представника - Конюшко Д.Б. про закриття провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.13. ПДР України, право на керування транспортними засобами особам може бути надано:
мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку.
У даному випадку суд звертає увагу на те, що ПДР України не містить поняття «електроскутер», однак містить поняття «велосипед» та «мопед».
Зокрема, у п. 1.10 ПДР України вказано, що:
велосипед транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;
мопед двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Транспортні засоби належать до таких категорій:
A1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
Таким чином, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , в залежності від того, в який спосіб він приводиться в рух можна класифікувати як велосипед, за умови приведення його в рух мускульною силою людини, або ж як мопед, за умови приведення його в рух електродвигуном потужністю до 4 кВт.
Як вбачається із переглянутого відеозапису із нагрудних камер працівників поліції, долучених до матеріалів справи, водій транспортного засобу «JET 200446» ОСОБА_1 , використовував свій транспортний засіб за відсутності педаль, останній приводився в рух за допомогою електродвигуна, що свідчить про необхідність класифікувати його в даному конкретному випадку, як «мопед» в розумінні ПДР України, що в свою чергу зобов'язує особу, яка керує таким транспортним засобом, мати право керування таким транспортним засобом категорії «А1».
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2023 (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.
Відтак, ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Крім того, у вищенаведеній постанові Верховного Суду вказано про те, що для кваліфікації діяльності, пов'язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
Інші доводи захисника також не приймаються до уваги, оскільки керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин вказаних у протоколі підтверджується вищевказаними доказами, в тому числі поясненнями самого ОСОБА_1 , що зафіксовано на відеозаписах.
Отже, на думку суду, в матеріалах провадження про адміністративне правопорушення зібрано достатньо доказів на підставі яких суд може прийняти рішення у справі.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А тому суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена у судовому засіданні у повному обсязі.
Проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. п. 2.9а «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення з ОСОБА_1 , суддя враховує характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, а тому суд приходить до висновку про необхідність притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що матеріали справи в повному обсязі підтверджують факт вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Приймаючи до уваги характер скоєного правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступінь його вини, суд вважає необхідним застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір в провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності сплачує судовий збір за ставкою 0,2 від розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Керуючись ст. ст.130, 24, 283, 284 КУпАП, ст.4 ЗУ «Про судовий збір» -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк - 1 (один) рік.
(Реквізити для оплати штрафу: Отримувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300 Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37607526, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку(МФО): 899998, Номер рахунку: UA848999980313080149000015001 Код класифікації доходів бюджету: 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.
(Реквізити для оплати судового збору: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку (МФО): 899998 Номер рахунку: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.307 КУпАП (штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу).
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення постанови до виконання в частині стягнення штрафу та судового збору штрафу 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Одеського апеляційного суду, протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя: Д.Д. Громік