Справа №521/2296/23
Провадження № 1-кп/521/510/26
05 травня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62023080030000016 від 16.01.2023 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України уродженця м. Херсон, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України,
ОСОБА_5 , являючись громадянином України, достовірно знаючи про збройну агресією РФ проти України як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення міста Херсона збройними формуваннями РФ, у період часу з 28.05.2022 по 20.09.2022, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію РФ на території України, добровільно зайняв посаду різноробочого у так званій «Северной исправительной колонии N?90», яка розташована у м. Херсоні по вул. Некрасова, 234, та знаходиться в підпорядкованому окупаційній адміністрації РФ незаконно створеному правоохоронному органі - «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», тобто посаду у незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території Херсонської області правоохоронному органі.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні вину не визнав та розповів суду, що до повномасштабного вторгнення рф на територію України, дванадцять років працював водієм на міському транспорті. В ніч з 24 на 25 лютого 2022 року разом з дружино, її донькою та молодшим братом, який є інвалідом дитинства третьої групи, ночували в підвалі школи, а вранці всі разом поїхали до тещі, яка проживає в Миколаївській області. Тещин дім знаходиться у сірій зоні, і там постійно велися бойові дії. Через три місяці закінчились продукти харчування та ліки. Тоді разом зі дружиною вирішили повернутися в місто Херсон, проїхали сім блок постів. Від знайомих дізнався, що є можливість піти працювати водієм, пішов влаштовуватися на роботу, але йому відмовили, оскільки не було банківської карти для виплати заробітної плати, а зробити банківську катку не було можливості, оскільки треба було виїжджати на підконтрольну територію. 27.05.2022 пішов в Херсонський міський центр зайнятості, де йому запропонували роботу в ДУ «Виправна колонія №90», яка розташована у м. Херсоні по вул. Некрасова, 234. Коли приїхав туди, на прохідну вийшла людина, та завела в кадри, там показав свої документи, трудову книжку, що працював водієм 1 класу та може працювати на всіх видах транспорту. Він знав що у місті діє окупаційна влада рф, однак пішов шукати роботу, тому що треба було якось жити. Прийшов до колонії №90, там вже діяла вже окупаційна влада рф і він це знав, написав заяву на ім'я ОСОБА_6 на українській мові. До нього викликали майора ОСОБА_7 , та сказали, що треба йти в його підпорядкування, як з'явиться посада водія, то повідомлять. Графік роботи був доба через дві доби. ОСОБА_8 ставив задачі по господарській частини, а саме: покосити траву, побілити бордюри, тобто виконувати роботу по господарчій частині. Заробітну плату отримував готівкою в рублях. Зазначив, що до червня місяця на адміністративній будівлі ДУ «Виправна колонія №90» висів прапор України, а після червня 2022 повісили прапор рф. Обвинувачений підтвердив, що працював в ДУ «Виправна колонія №90» три місяці, остання зміна була 02 вересня 2022 року, кожен день виконував різну роботу, але це була робота по господарству. Після чого ОСОБА_8 повідомив, що треба отримати паспорт громадянина рф. Вдома порадився з дружиною, паспорт рф отримувати не хтів, тому вирішив звільнитися з ДУ «Виправна колонія №90». Подзвонив ОСОБА_9 і повідомив що йде на лікарняний, а після лікарняного на роботу не вийде. 20 вересня 2022 приїхав забрати трудову книжку, її видали на прохідній. Згодом влаштувався в автопарк на міський маршрут. Зауважив, що він, як і інші мешканці міста Херсона, став заручником ситуації, через скрутне матеріальне становище, хворих близьких родичів. Обвинувачений наполягав, що був вимушений працювати в окупантів, щоб якось прогодувати сім'ю.
Незважаючи на повне невизнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_5 , суд вважає, що його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину, передбачено ст. 111-1 ч. 7 КК України в повному обсязі доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.
Свідок ОСОБА_10 будучи попередженим про кримінальну відповідальність та приведеним до присяги пояснив суду, що проходить службу в Державному бюро розслідування. Після деокупації міста Херсона правоохоронними органами проводилися фільтраційні та слідчі заходи, спрямовані на виявлення осіб, які співпрацювали з окупаційною владою або працювали у незаконно створених окупаційних органах. В ході слідчих заходів було отримано інформацію щодо громадянина ОСОБА_5 , яка в подальшому була перевірена та знайшла своє підтвердження. Сам ОСОБА_5 також підтвердив відповідні обставини. Свідок підтвердив, що приймав участь у затриманні ОСОБА_5 та його сусіда, які співпрацювали з окупантами. Під час затримання обвинувачений повідомив, що в період окупації працював в «Северной исправительной колонии №90», де виконував завдання, які йому доручали та отримував заробітну плату в російській валюті. Працевлаштовувався в цей орган добровільно без будь-якого тиску з боку представників окупаційної влади, сам прийшов до виправної колонії ДУ'ПВК 90» та попросився на роботу, його ніхто не примушував.
Свідок ОСОБА_11 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність та приведеною до присяги пояснила суду, що з 1989 року працювала в ДУ «ПВК №90» сторожем до вересня 2022 року, після цього вийшла на пенсію. У ДУ «Північна виправна колонія № 90» в червні 2022 року стала працювати під окупаційною владою рф. Було знято українську символіку, документації вели на російській мові, заробітну плату почали видавати в рублях. Свідок повідомила, що в її обов'язки входило записувати в журнал усіх осіб, які заходили на територію установи. ОСОБА_5 знає як мешканця міста, який прийшов влаштовуватися на роботу, коли установа фактично вже була захоплена окупаційною владою. До повномасштабного вторгнення рф на територію України, ОСОБА_5 не працював у ДУ «Північна виправна колонія №90». Обвинувачений працевлаштувався приблизно у червні 2022 року, попрацював до вересня 2022 року. В той період в колонії були вакантні місця охоронців, які спостерігали за засудженими або молодших інспекторів, тому ОСОБА_5 міг займати таку посаду, але свідку точно не відомо, яку саме посаду займав обвинувачений та яку роботу виконував. Свідок ОСОБА_11 також зазначила, що коли колонія перейшла працювати під окупаційною владою, їй, як особі яка здійснювала пропуск працівників на територію ДУ «ПВК-90» відділом кадрів надавався список нових співробітників, а на прохідній новим співробітникам колонії необхідно було надати свій паспорт, щоб перевірити особу та підстави її допуску на територію. В зазначеному списку був ОСОБА_5 , але спеціальних пропусків у нових співробітників не було. ОСОБА_5 приходив на роботу і уходив з роботи в цивільному одязі, ніякої спеціальної форми в нього не було.
Свідок ОСОБА_12 будучи попередженим про кримінальну відповідальність та приведеним до присяги пояснив суду, що з дитинства має третю групу інвалідності, неодружений та дітей не має. Обвинувачений ОСОБА_5 є його рідним братом. Все життя брат йому допомагав матеріально, оскільки важко було знайти роботу. На утриманні у обвинуваченого була ще цивільна дружина, її донька та її хвора мати. Щодо працевлаштування його брата ОСОБА_5 ДУ «ПВК-90» йому нічого невідомо.
В порядку ч. 11 ст. 615 КПК України, судом було відтворено відеозапис допиту свідка ОСОБА_13 , який допитувався на досудовому розслідуванні та надав покази, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , також у цьому під'їзді на 5 поверсі проживав ОСОБА_14 . Від сусідки з того ж під'їзду на ім'я ОСОБА_15 стало відомо, що ОСОБА_16 пропонував її сину йти працювати до окупантів у колонію оскільки там добра зарплата, крім того ОСОБА_16 часто вживав спиртні напої. Ким саме ОСОБА_5 працював в колонії, свідок точно не знає, начебто був сторожем або охоронцем.
Таком, в порядку ч. 11 ст. 615 КПК України, судом відтворено відеозапис допиту свідка ОСОБА_17 , який допитаний в ході досудового розслідування, а також відтворено відеозапис допиту свідка ОСОБА_17 , який допитувався в судому засіданні під час розгляду даного кримінального провадження 30 жовтня 2023 року. Як в ході допиту слідчим та і при допиті в суді свідок розповідав, що з 22 березня 2021 року був офіційно працевлаштований на посаді апаратника хімводоочищення котельні ДУ «Північна виправна колонія №90». Станом на 24.02.2022 року працював в установі. На початку червня 2022 року дізнався про те, що установа перейшла під керівництво окупаційної влади,очолював ДУ «Північна виправна колонія №90» майор ОСОБА_18 . Той факт, що ДУ «Північна виправна колонія №90» перейшла працювати за російським законодавством, зрозумів після того, як в установі зняли всю українську символіку, і причепили символіку росії. В середині літа 2022 року в ДУ «ПВК №90» прийшов працювати ОСОБА_5 , якого він періодично бачив на території установи, однак достеменно не знав, яку саме посаду той обіймав. Водночас йому було відомо, що обвинувачений виконував різну роботу, у томі числі і по господарству. Напередодні деокупації м. Херсона ОСОБА_5 було звільнено з роботи у зв'язку із вживанням спиртних напоїв, після цього він його більше не бачив, а подальша доля останнього йому невідома.
Також вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні, доказами:
- Витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 16.01.2023 за № 62023080030000016 зареєстровано кримінальне провадження з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наступного змісту «09.12.2022 року, до Третього СВ (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі надійшов рапорт оперуповноваженого першого оперативного відділу ТУ ДБР у м. Мелітополі відповідно до якого під час проведення стабілізаційних заходів на де окупованій території Херсонської області, встановлено гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які будучи діючими працівниками Північної виправної колонії №90 м. Херсон, 24.02.2022 перейшли на бік ворога в період збройного конфлікту, активно співпрацювали з представниками силових структур рф та виконували свої функціональні обов'язки і інтересах рф.».
(т.2 а.с. 1)
- Протоколом огляду предмету від 09.12.2022, відповідно до якого предметом огляду є: трудова книжка АВ №784615 на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видана у відповідь на запит слідчого. Трудова книжка прямокутної форми, синього кольору з позначкою у верхньому правому куті на обкладинці « ОСОБА_5 », загальна кількість аркушів 64 (пронумеровані друкованими цифрами), на першій сторінці вказані анкетні данні особи - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підпис власника книжки та підпис особи відповідальної за видачу трудових книжок. Також міститься відтиск печатки «УМВС України в Херсонській області Управління роботи з персоналом». На сторінках № 2-13 містяться відомості щодо трудової діяльності у період з 1996 по 2021 рік. На сторінках №14-15 міститься текст на російській мові - «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области. Служил непрерывно в УСИН по Херсонской области 00 (ноль) лет 03 (три) месяца 22 (двадцать два) дня. Начальник ОК (подпись) ОСОБА_20 ). Відповідно до позначень на вказаних аркушах особа призначена на посаду 28.05.2022 - «Приказ УСИН от 27.05.2022 №9-лс». Відповідно до позначень на вказаних аркушах особа звільнена з посади 20.09.2022 - «Приказ УСИН от 20.09.2022 №82-лс». На сторінках №16-17 містяться відомості щодо призначення на посаду водія автотранспортних засобів 3 кл. КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради - наказ №323-к від 12.10.2022. В ході огляду інших сторінок трудової книжки відомостей що мають значення для досудового розслідування не виявлено.
Після проведення огляду трудову книжку запаковано до спеціального пакету S 1025726.
Речовий доказ був оглянутий у судовому засіданні.
(т.2 а.с. 10-12)
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчий без участі понятих, у зв'язку з проведенням безперервної відео фіксації на камеру Panasonic HC-V260, після проведення слідчої дії відеозапис на оптичному носію DVD-R долучено до протоколу, провів пред'явлення свідку ОСОБА_11 , якій роз'яснено права передбачені ст. 65 КПК України та обов'язки передбачені ст. 66 КПК України, для впізнання фотознімків громадян. Перед пред'явленням особи для впізнання у свідка попередньо з'ясовано чи може він впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких він бачив цю особу. На запитання слідчого свідок відповів: можу впізнати ОСОБА_21 , який раніше працював у ДУ «Північна виправна колонія №90». Свідок попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України та за відмову свідка від давання показань ст. 385 КК України. На запитання, чи впізнає він (вона) когось з осіб зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_11 заявив (ла), що впізнає особу на фотознімку №1 - це ОСОБА_14 якого вона знає як працівника ДУ «Північна виправна колонія №90» що працював приблизно з червня-липня 2022 року до моменту вересня та якого було звільнено за пияцтво. Ознаки (чи їх сукупність), за якими особа впізнала особу: формою обличчя, формою підборіддя. З протоколом ознайомлені: протокол надано для ознайомлення, після ознайомлення зауважень та доповнень не надходило.
(т.2 а.с. 14-17)
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчий без участі понятих, у зв'язку з проведенням безперервної відео фіксації на камеру Panasonic HC-V260, після проведення слідчої дії відеозапис на оптичному носію DVD-R буде долучено до протоколу, провів пред'явлення свідку ОСОБА_17 , якому роз'яснено права передбачені ст. 65 КПК України та обов'язки передбачені ст. 66 КПК України, для впізнання фотознімків громадян. Перед пред'явленням особи для впізнання у свідка попередньо з'ясовано чи може він впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких він бачив цю особу.
На запитання слідчого свідок відповів: можу впізнати ОСОБА_21 , який працював у ДУ «Північна виправна колонія №90». Свідок попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань за ст. 384 КК України та за відмову свідка від давання показань ст. 385 КК України. На запитання, чи впізнає він (вона) когось з осіб зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_22 заявив (ла), що впізнає особу на фотознімку №4 - це ОСОБА_14 , якого він знає як працівника ДУ «Північна виправна колонія №90» що працював у колонії з літа 2022 року до осені 2022 року, та якого було звільнено за пияцтво. Ознаки (чи їх сукупність), за якими особа впізнала особу: формою обличчя, залисина на голові. З протоколом ознайомлені: протокол надано для ознайомлення, після ознайомлення зауважень та доповнень не надходило.
(т.2 а.с. 18-21)
Судом, під час судового розгляду кримінального провадження, не встановлена недопустимість досліджених у судовому засіданні доказів, а також процесуальних порушень приписів КПК України.
Таким чином, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного протиправного діяння, в повній мірі встановлена аналізом вище приведених доказів, у об'єктивності, правдивості та відвертості яких у суду відсутні підстави для сумнівів.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази кожний окремо та в їх сукупності, з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, доведена поза розумним сумнівом.
Судом установлено, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, достовірно знаючи про збройну агресію Російської Федерації проти України, а також про фактичну окупацію міста Херсона збройними формуваннями РФ, у період з 28.05.2022 по 20.09.2022 добровільно зайняв посаду у структурі незаконно створеного на тимчасово окупованій території Херсонської області правоохоронного органу - «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области».
Із досліджених доказів убачається, що обвинувачений систематично прибував до місця виконання роботи, виконував роботи та функції в інтересах зазначеного органу, у тому числі обов'язки різноробочого, та своєю діяльністю забезпечував функціонування незаконно створеного правоохоронного органу на тимчасово окупованій території.
Разом з тим, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_5 добровільно зайняв посаду так званого « младшего инспектора Северной исправительной колонии N?90», яка розташована у м. Херсоні по вул. Некрасова, 234, та знаходиться в підпорядкованому окупаційній адміністрації РФ незаконно створеному правоохоронному органі - «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», оскільки стороною обвинувачення суду не надано наказу про призначення ОСОБА_5 на цю посаду. Запис у трудовій книжці, яка досліджена судом в ході розгляду провадження також не підтверджує прийняття ОСОБА_5 на посаду так званого « младшего инспектора Северной исправительной колонии N?90». Інші докази сторони обвинувачення, зокрема допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 також не підтвердили факту зайняття обвинуваченим цієї посади, стверджуючи, що ОСОБА_5 виконував різну роботу, яку йому доручали представники влади рф, і переважно, це була робота різноробочого або сторожа.
Для правової оцінки дій обвинуваченого за ч. 7 ст. 111-1 КК України визначальним є встановлення добровільного зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а також виконання ним роботи у структурі такого органу. При цьому не є вирішальним те, чи мала конкретна робота обвинуваченого вузько правоохоронний або правозастосовний характер, якщо встановлено, що він добровільно перебував на посаді у структурі саме незаконного правоохоронного органу та виконував роботу, спрямовану на забезпечення його діяльності.
Суд бере до уваги характер і функціональне призначення органу, у структурі якого працював обвинувачений. «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» діяло як незаконно створений на тимчасово окупованій території орган, підпорядкований окупаційній адміністрації РФ, і було пов'язане із забезпеченням функціонування окупаційної системи виконання покарань. З огляду на це суд кваліфікує його як незаконний правоохоронний орган у розумінні ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відсутність окремого документа, який містив би повне штатне найменування посади ОСОБА_5 , сама по собі не спростовує висновку суду про добровільне зайняття ним посади у структурі зазначеного органу. Відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а суд оцінює не ізольовано один кадровий чи обліковий документ, а всю сукупність доказів, досліджених у судовому засіданні.
У цьому кримінальному провадженні факт перебування ОСОБА_5 у структурі незаконно створеного правоохоронного органу підтверджується відомостями, відображеними у його трудовій книжці, поясненнями самого обвинуваченого про виконання ним у зазначений період обов'язків різноробочого, показаннями свідків щодо його систематичного прибуття до місця виконання роботи та виконання робіт в інтересах цього органу, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Пояснення обвинуваченого про те, що він виконував обов'язки різноробочого, суд оцінює не як обставину, що спростовує обвинувачення, а як підтвердження фактичного виконання ним роботи у структурі незаконно створеного правоохоронного органу. Така робота, незалежно від її допоміжного чи господарського характеру, була спрямована на забезпечення функціонування відповідного органу на тимчасово окупованій території.
Показання свідків суд оцінює у взаємозв'язку з відомостями трудової книжки, поясненнями обвинуваченого та іншими дослідженими доказами. У своїй сукупності ці докази підтверджують не випадкове або епізодичне перебування ОСОБА_5 у приміщенні відповідного органу, а його систематичну включеність у діяльність незаконно створеного правоохоронного органу, виконання ним робіт в інтересах цього органу та забезпечення його функціонування.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2024 у справі № 953/406/23. Верховний Суд зазначив, що у нормативній конструкції ч. 7 ст. 111-1 КК України не використовується поняття «працівник правоохоронного органу», а тому для кваліфікації за цією нормою не є вирішальним встановлення того, чи виконувала особа функції, притаманні працівникові правоохоронного органу у розумінні національного законодавства України.
У зазначеній постанові Верховний Суд визнав правильною кваліфікацію за ч. 7 ст. 111-1 КК України дій особи, яка обіймала посаду водія в незаконно створеному на окупованій території правоохоронному органі та забезпечувала його функціонування. Отже, визначальне значення має не вузька правоохоронна спеціалізація посади, а добровільне зайняття громадянином України посади саме в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, і виконання роботи в інтересах такого органу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, у період з 28.05.2022 по 20.09.2022 умисно та добровільно зайняв посаду у структурі підпорядкованого окупаційній адміністрації РФ незаконно створеного правоохоронного органу - «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», систематично прибував до місця виконання роботи, виконував функції в інтересах цього органу, у тому числі обов'язки різноробочого, та забезпечував його функціонування на тимчасово окупованій території Херсонської області.
Висновки суду викладені вище у мотивувальний частині вироку, спростовують позицію сторони захисту що зайняття посади різноробочого у структурі підпорядкованого окупаційній адміністрації РФ незаконно створеного правоохоронного органу - «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», не утворює складу злочину за ч.7 ст.111-1 КК України.
Щодо позиції сторони захисту в частині визнання недопустимим доказом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 грудня 2022 року, відповідно до якого обвинуваченого ОСОБА_5 за пред'явленими фотознімками впізнав свідок ОСОБА_17 , суд дійшов наступних висновків.
Адвокат наполягає, що на пред'явлених на впізнання свідку ОСОБА_17 фотознімках зображені особи, які перебуваються в різному емоційному стані, а саме усі чоловіки переважно усміхнені, однак ОСОБА_5 на фотознімку зображений сумним. Окрім цього, відповідно до позиції адвоката, свідок ОСОБА_17 в залі суду пояснював, що фото ОСОБА_5 слідчий йому показував, що до початку слідчої дії.
Не догоджуючись з адвокатом, суд констатує, що протокол впізнання особи свідком визнається недопустимим доказом, якщо порушено вимоги ст.228 КПК України: попереднє знання свідком місця розташування особи, відсутність опису зовнішності учасників ( статистів ), або проведення впізнання по фото, коли можна пред'явити «вживу». Основною підставою для визнання протоколу впізнання недопустимим( порушення щодо впізнання по фото), це проведення фото впізнання без необхідності ( можливості пред'явити «вживу») або за участю лише одного фото. Оскільки таких порушень в ході пред'явлення особи для впізнання за фотознімками допущено не було, клопотання захисника суд залишає без уваги.
Приймаючи до уваги протокол впізнання особи від 20.12.2022 року як допустимий доказ, суд враховує, що в ході допиту свідка ОСОБА_17 в залі суду, свідок не стверджував категорично, що фото обвинуваченого бачив до впізнання. Окрім цього свідок ОСОБА_17 в суді давав покази що працював з ОСОБА_5 в колонії, але на різних посадах, тому впізнав обвинуваченого по фото без вагань.
Щодо доводів сторони захисту про порушення правил предметної підслідності у вказаному кримінальному провадженні та, як наслідок, недопустимість доказів, здобутих під час досудового розслідування, суд зазначає наступне.
Обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується добровільне зайняття посади так званого «младшего инспектора Северной исправительной колонии N?90», яка розташована у м. Херсоні по вул. Некрасова, 234, та знаходиться в підпорядкуванні окупаційної адміністрації РФ як незаконно створений правоохоронний орган - «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области».
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 20 грудня 2022 року вмотивованою постановою Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_24 подальше здійснення досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення було доручено третьому слідчому відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, у зв'язку з неефективністю досудового розслідування, яке проводилося СВ УСБУ в Херсонській області.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 36 КПК України, Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.
Враховуючи викладене, досудове розслідування здійснювалося слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі за наявності законних підстав та з дотриманням процедури, визначеної кримінальним процесуальним законодавством. З цих підстав позиція захисника щодо порушення правил підслідності, що нібито впливає на допустимість здобутих доказів, є необґрунтованою та не ґрунтується на законі.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 7 ст. 111-1 КК України як колабораційну діяльність, що виразилася у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
При визначенні виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення-злочину, данні про особу підсудного, який раніше судимим не був та до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, міцні соціальні та сімейні зв'язки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Таким чином, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.
Враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, суд вважає, що визначення такого покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
При призначенні покарання, у відповідності до санкцій ч. 7 ст. 111-1 КК України, передбачено застосування обов'язкового додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на відповідний строк, а також альтернатива застосування додаткового покарання у вигляді конфіскацією майна.
Суд вважає необхідним у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 застосувати додаткові покарання, а саме: у виді позбавленням права, на відповідний строк, обіймати посади, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, а також у виді конфіскації всього належного обвинуваченому ОСОБА_5 майна.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 тримається під вартою з 22 грудня 2022 року, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне рахувати строк відбуття покарання підсудному ОСОБА_5 з вказаної дати.
Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Арешт, накладений ухвалами слідчих суддів слід скасувати.
Питання про речові докази, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_5 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Зарахувати у строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а саме з 22.12.2022 року по день набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою вважати продовженим до набрання вироком законної сили.
Речовий доказ: трудову книжку на ім'я ОСОБА_5 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, з особливостями визначеними ч. 4 ст. 394 КПК України може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1