04 травня 2026 року
м. Київ
справа № 611/1057/24
провадження № 51-1649ск26
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
вивчила касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 березня 2026 року і
встановила:
до Касаційного кримінального суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 , в якій він викладає вимогу про перегляд указаного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пункту 4 ч. 2 цієї статті.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для їх скасування, які, на її думку, були допущені судами під час ухвалення судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Однак, наведених вимог кримінального процесуального закону засуджений не дотримався.
У касаційній скарзі засуджений фактично просить надати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку їм надали суди першої та апеляційної інстанцій, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК України не є предметом перевірки у касаційному порядку.
При цьому, посилаючись у скарзі як на підставу для скасування судових рішень на неповноту та однобічність судового розгляду, неправильне встановлення фактичних обставин кримінального провадження, одночасно порушує питання про їх скасування у зв'язку із суворістю призначеного покарання, чим допускає суперечності при обґрунтуванні своєї скарги, оскільки скасування чи зміна судових рішень через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та скасування чи зміна судових рішень через суворість призначеного покарання, є взаємовиключними обставинами, адже у своїх вимогах ОСОБА_4 просить переглянути висновок суду апеляційної інстанції та змінити кваліфікацію обвинувачення з ч. 1 ст. 162, ст. 395, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) на ч. 1 ст. 162 КК України, у зв'язку з чим направити справу на новий судовий розгляд.
З урахуванням викладеного, прохальна частина касаційної скарги засудженого не містить вимог, які б узгоджувалися з положеннями ст. 436 КПК України.
Попри те, що вирок суду переглядався в апеляційному порядку, в тому числі й за апеляційною засудженого, він не вказує, у чому конкретно полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно доводи апеляційної скарги сторони захисту, з огляду на правила ст. 404, 419 вказаного Кодексу, суд належним чином не дослідив, не перевірив не оцінив та на які з них не надав відповіді.
Наявність вказаних недоліків унеможливлює відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Також суд вважає за необхідне, згідно з приписом ст. 20 КПК України, роз'яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від
02 червня 2011 року № 3460-VI (далі - Закон № 3460-VI) право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою ст.13 цього Закону (в тому числі захист і складання документів процесуального характеру).
Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують Міжрегіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5).
Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначене відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу.
Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Ураховуючивикладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 березня 2026 року залишити без руху та надати йому строк для усунення вказаних недоліків упродовж п'ятнадцяти днів із дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга, залишена без руху, повертається, якщо особа не усунула її недоліків в установлений судом строк.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3