04 травня 2026 року
м. Київ
справа № 621/3613/24
провадження № 51-1648 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 01 вересня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 січня 2026 року,
встановив:
У поданій скарзі захисник порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання вимог пунктів 4 ч. 2 цієї статті.
Так, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для їх скасування або зміни і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи обґрунтувавши їх.
Проте наведених положень процесуального закону захисником не дотримано.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскаржуючи законність судових рішень захисник вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, заперечує оцінку достовірності доказів здійснену судом, що, з огляду на положення ст. 433 КПК, не може бути предметом перевірки судом касаційної інстанції.
Посилаючись істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції, та вказуючи на необхідність скасування його рішення, захисник не наводить правового обґрунтування цій підставі з огляду на положення ст. 412 КПК.
Оскаржуваний вирок місцевого суду був предметом перевірки в порядку апеляційної процедури. Однак, заперечуючи законність ухвали апеляційного суду, захисник не зазначає, яких саме порушень припустився суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, з огляду на положення статей 94, 370, 404, 405, 412, 413, 414, 419 КПК, взагалі не вказує та не конкретизує, які доводи апеляційної скарги сторони захисту залишились поза увагою цього суду.
Крім того, касаційна скарга сторони захисту містить суперечності, оскільки в мотивувальній частині захисник вважає, що вина обвинуваченого не доведена поза розумним сумнівом, вказує на необхідність перекваліфікації дій його підзахисного з ч. 3 ст. 289 КК на ч. 2 ст. 289 КК, а в прохальній частині просить змінити оскаржувані судові рішення щодо засудженого ОСОБА_5 та застосувати до нього положення ст. 75 КК. При цьому з урахуванням положень цієї норми не наводить правового обґрунтування своєї позиції у цій частині.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити касаційну скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.
На усунення недоліків, захиснику слід подати нову касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 01 вересня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 січня 2026 року залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3