27 квітня 2026 року
м. Київ
судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного СудуКалараша А. А.
до ухвали Верховного Суду від 27 квітня 2026 року
у справі № 754/5930/25 (провадження № 61-4386ск26),
ухвалену під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення оплати житлово-комунальних послуг,
1. У березні 2025 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідачів солідарно 151 224, 24 грн заборгованість з оплати житлово - комунальних послуг, втрати від інфляції, три відсотки річних та пеню.
2. Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 07 липня 2025 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого
2026 року позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 144 586, 47 грн оплати житлово
- комунальних послуг, втрати від інфляції, три відсотки річних та пені. Стягнув з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 1447, 55 грн судового збору. Стягнув з ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 1447, 55 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
3. 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від
24 лютого 2026 року, в якій просив скасувати вказані судові рішення в частині стягнення заборгованості за послугу централізованого постачання гарячої води, нарахованої без врахування показань повіреного лічильника; вимог за періоди, що підпадають під сплив позовної давності в розмірі 14 010, 58 грн до 01 березня
2019 року та 2 363, 05 грн до 01 травня 2018 року; нарахування пені та інфляційних нарахувань на заборгованість, що утворилась в період дії мораторію як такого, що суперечить постанові КМУ №206 від 05 березня 2022 року.
4. За результатами розгляду питання про відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з підстав, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з метою вирішення правової проблеми щодо нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги за нормативами споживання за умови наявності повіреного лічильника.
5. З таким висновком не погоджуюся з таких підстав.
6. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У Цивільному процесуальному кодексі (далі - ЦПК) України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
7. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
9. Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
10. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
11. Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
12. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
13. Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
14. Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 151 224, 24 грн.
15. Ціна позову в даній справі не перевищує суму вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 х 80 = 266 240 грн), з огляду на зазначене, справа є незначної складності, яку слід визнати малозначною.
16. Щодо посиланя заявника на те, що касаційна скарга стосується питання, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, вважаю, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення потрібно керуватись тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
17. Потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.
18. Вважаю, що у касаційній скарзі не вказано фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
19. З огляду на зазначене, висновок суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження у справі вважаю помилковим.
Суддя: А. А. Калараш