Ухвала від 17.03.2026 по справі 173/993/25

УХВАЛА

17 березня 2026 року

м. Київ

справа № 173/993/25

провадження № 61-3297ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 березня 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення від сплати аліментів на неповнолітню дитину та заборгованості зі сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив звільнити його від сплати аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, які стягуються згідно з рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2010 року у справі № 2-508/2010, та від сплати заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2-508, виданим 26 квітня 2010 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області, виконавче провадження № НОМЕР_1.

Заочним рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на дитину ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, стягнених рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2010 року у цивільній справі № 2-508/2010.

Зменшено розмір заборгованості зі сплати аліментів, які стягуються

з ОСОБА_1 згідно з рішенням Верхньодніпровського районного суду

від 15 квітня 2010 року у цивільній справі № 2-508/2010, до 86 380,28 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 2 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Заочне рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року в оскаржуваній частині про зменшення заборгованості зі сплати аліментів залишено без змін.

10 березня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року у частині зменшення заборгованості зі сплати аліментів та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 березня 2026 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування, як і справи з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, та справа з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом

на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2026 року становить 3 328 грн.

Відповідно до пунктів 7, 10 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про припинення платежів або видач ціна позову визначається сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог.

Предметом позову у цій справі є вимога прозвільнення від сплати аліментів на неповнолітню дитину та заборгованості зі сплати аліментів.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень, вбачається, що загальна сума всіх позовних вимог ОСОБА_1 складає 314 254,28 грн.

Отже, зазначена справа є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(3 328 грн х 250 = 832 000 грн).

Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення

у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова

оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень,

а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених

пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Заявник в касаційній скарзі не зазначає випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, стаття 129 якої основними засадами судочинства, серед інших, визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення від сплати аліментів на неповнолітню дитину та заборгованості зі сплати аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська

Попередній документ
136281623
Наступний документ
136281625
Інформація про рішення:
№ рішення: 136281624
№ справи: 173/993/25
Дата рішення: 17.03.2026
Дата публікації: 07.05.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (17.03.2026)
Результат розгляду: Відмовлено у відкритті кас.провадження (справи з ціною позову, щ
Дата надходження: 16.03.2026
Предмет позову: про звільнення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини
Розклад засідань:
02.06.2025 11:00 Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
16.07.2025 13:00 Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
27.08.2025 13:00 Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
26.09.2025 15:00 Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
19.11.2025 09:10 Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
АГЄЄВ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
КОЖЕВНИК ОКСАНА АНАТОЛІЇВНА
СВИСТУНОВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА
суддя-доповідач:
АГЄЄВ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
КАРПЕНКО СВІТЛАНА ОЛЕКСІЇВНА
КОЖЕВНИК ОКСАНА АНАТОЛІЇВНА
СВИСТУНОВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА
відповідач:
Дубровська Анастасія Костянтинівна
позивач:
Дубровський Максим Вікторович
представник позивача:
Дубровський Роман Вікторович
суддя-учасник колегії:
ЄЛІЗАРЕНКО ІРМА АНАТОЛІЇВНА
КОСМАЧЕВСЬКА ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА
МАКАРОВ МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ
ПИЩИДА МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
ХАЛАДЖИ ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА
третя особа:
Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерствва юстиції (м.Одеса)
Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам’янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
член колегії:
СЕРДЮК ВАЛЕНТИН ВАСИЛЬОВИЧ
ФАЛОВСЬКА ІРИНА МИКОЛАЇВНА