05 травня 2026 року
м. Київ
справа № 306/1401/24
провадження № 61-5496ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Митровка Ярослав Васильович, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Полянської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на право власності на землю, визнання недійним договору купівлі-продажу,
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Полянської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на право власності на землю, визнання недійним договору купівлі-продажу.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2025 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Новікової І. С. про призначення судової земельно-технічної експертизи задоволено. Призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Колчару В. Д. Витрати з проведення судової земельно-технічної експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2025 року провадження у справі № 306/1401/24 поновлено.
Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що судовим експертом Колчар В. Д. надіслано повідомлення про неможливість надання висновку експертизи.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2025 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Новікової І. С. про призначення судової земельно-технічної експертизи задоволено частково. Призначено комісійну судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Колчару В. Д. та експерту ТОВ «Арклайт»
Цоглі Б. В. Витрати з проведення судової земельно-технічної експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2025 року визначено головою комісії експертів у призначеній відповідно до ухвали цього ж суду від 21 листопада 2025 року комісійній судовій земельно-технічній експертизі судового експерта Колчара В. Д. Надано голові комісії для проведення призначеної експертизи матеріали справи № 306/1401/24 (провадження № 2/306/53/25).
У січні 2026 року експерти Колчар В. Д. та Цогла Б. В. подали до суду клопотання про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, а ОСОБА_2 подав клопотання про повернення йому коштів в сумі 18 497,11 грн сплачених за проведення експертизи.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2026 року задоволено клопотання судових експертів Колчара В. Д. та
Цогли Б. В. про надання додаткових матеріалів для проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи, а крім того задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про повернення коштів, сплачених за проведення експертизи. Зобов'язано судового експерта Колчара В. Д. повернути
ОСОБА_2 кошти в сумі 18 497,11 грн, сплачені за проведення експертизи.
18 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Митровка Я. В. подав апеляційну скаргу на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2026 року в частині повернення позивачу коштів, сплачених за проведення експертизи.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Митровка Я. В., на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2026 року повернуто особі, яка її подала, оскільки ухвала суду першої інстанції яка оскаржується в частині повернення позивачу коштів, сплачених за проведення експертизи, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
23 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Митровка Я. В. подав касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі № 306/1401/24, яку просить скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та розгляду апеляційної скарги по суті. Вважає, що ухвала суду першої інстанції, в оскарженій частині, є ухвалою про визначення розміру судових витрат, а тому може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув апеляційну скаргу на ухвалу про визначення розміру судових витрат.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Згідно з пунктом 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29 червня
2010 року № 17-рп/2010 принцип правової визначеності передбачає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження
№ 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з
пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого
1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 1909/3089/2012 (провадження № 61-11723сво20) вказано, що «тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23) вказано, що: «об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з урахуванням висновків Конституційного Суду України при застосуванні норм процесуального права щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції послідовно сформулювала підхід, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню. В основу підходу покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.
Суть цього підходу полягає в такому:
1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є самостійними об'єктами апеляційного оскарження;
2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга
статті 353 ЦПК України, статті 255 ГПК України);
3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи.
Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб)».
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України).
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2026 року, апеляційний суд керувався положеннями частини першої статті 353 ЦПК України, якими визначено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Висновки апеляційного суду є обґрунтованими, оскільки ухвала Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2026 року, якою було вирішене клопотання експертів про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи та клопотання позивача про повернення йому коштів, сплачених ним за судову експертизу, не є ухвалою про визначення розміру судових витрат та не належить до переліку ухвал, визначеного у частині першій статті 353 ЦПК України, а тому апеляційний суд правильно повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Свої заперечення проти ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2026 року ОСОБА_1 може включити до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України. В такому випадку апеляційний суд надасть оцінку цій ухвалі під час апеляційного перегляду справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність підстав для повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Митровка Ярослав Васильович, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 26 березня
2026 року у справі № 306/1401/24.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников