Справа №597/1236/25
Провадження №2/597/53/2026
"05" травня 2026 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: судді Шевчук В.М.
за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначила, що позивачка ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 17.09.2011 року. Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 25.03.2016 року їх шлюб розірвано. Від спільного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою і знаходиться на її повному матеріальному утриманні, саме позивачка займається його вихованням та піклується його станом здоров'я та розвитком, оскільки батько дитини ОСОБА_3 свідомо ухиляється від належної участі у вихованні та утриманні свого сина, не цікавиться і не піклується станом його здоров'я, фізичним, духовним та моральним розвитком, інтересами і захопленнями, не спілкується з сином, не відвідує його за місцем проживання, не надає матеріальної допомоги щодо його належного утримання. Таким чином відповідач грубо порушує вимоги ст.ст.150, 180 СК України. У діях відповідача наявна винна поведінка, яка виражається в тривалому ухиленні від виконання батьківських обов'язків по вихованню свого сина. Позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав є мірою сімейно-правової відповідальності, має на меті насамперед захист інтересів дитини, а тому просить суд позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується матеріалами справи, та не надав у встановлений судом строк відзиву до суду.
Представник органу опіки та піклування Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області у судове засідання не з'явився, однак міський голова подав до суду письмову заяву, в якій просить цивільну справу розглядати без його участі.
Суд, вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, керується загальними засадами цивільного судочинства та практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків. Прецендентною практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). У п.26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.
Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, неодноразово не з'являвся у судові засідання, а тому справу слід розглянути у порядку ст.280 ЦПК України за його відсутності з постановленням заочного рішення у справі.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 30.09.2025 року відкрито провадження у даній справі, визначено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 22.10.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті.
ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що сторони з 17 вересня 2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2016 року.
Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02.04.2013 року.
Встановлено, що на даний час ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою щодо відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №1070 від 29.04.2025 року, виданою Заліщицькою міською радою, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідача в складі сім'ї немає.
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї від 07.05.2025 року, що виданий Управлінням соціального захисту та надання соціальних послуг Заліщицької міської ради, діти проживають разом із матір'ю та вітчимом; вітчим ОСОБА_6 проживає разом із дружиною та дітьми, урівноважений, діти люблять та добре спілкуються з ним; мати ОСОБА_2 розлучена, разом із другим чоловіком (вітчимом дітей) виховують дітей. Здатна до самообслуговування та виконує батьківські обов'язки. Доглядає за житлом.
Відповідно до характеристики №01-19/103 від 07 травня 2025 року, виданої спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів ім.О.С.Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м.Заліщики, зазначено, що у період навчання ОСОБА_4 з вересня 2019 року по травень 2023 року мати - ОСОБА_2 завжди приділяла належну увагу вихованню сина. Постійно відвідувала батьківські збори та цікавилась успіхами дитини. Була присутня на всіх класних виступах, допомагала в організації позакласних заходів. Батько - ОСОБА_3 за час навчання ОСОБА_7 у початкових класах з сім'єю не проживав, не відвідував батьківські збори чи позакласні заходи. Не цікавився навчанням сина.
Відповідно до характеристики №01-19/101 від 12 травня 2025 року, виданої спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів ім.О.С.Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м.Заліщики, зазначено, що у період навчання ОСОБА_4 з вересня 2023 року по травень 2025 року мати ОСОБА_2 завжди приділяє належну увагу вихованню сина. Постійно відвідує батьківські збори та цікавиться успіхами дитини. Моніторить проведення ОСОБА_7 вільного часу та мережі Інтернет. Купує синові всі необхідні до навчання речі і предмети. Є авторитетом для свого сина. Батько ОСОБА_3 за час навчання ОСОБА_7 у 5 та 6 класах з сім'єю не проживав, не відвідував батьківські збори чи позакласні заходи. Не цікавився навчанням сина.
Згідно листа відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області №76612-2025 від 28.05.2025 року зазначено, що будь-яких викликів чи звернень від ОСОБА_3 у період з 26 березня 2016 року по даний час щодо здійснення перешкод у спілкуванні, вихованні та утриманні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його колишньою дружиною ОСОБА_2 до ВП №4 (м.Заліщики) не надходило. Вищезазначена інформація підтверджує те, що заборони щодо спілкування з сином зі сторони матері не було.
Згідно листа виконавчого комітету Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області №03-23/1239 від 29.05.2025 року зазначено, що ОСОБА_3 у період з лютого 2021 року (з часу створення служби у справах дітей) по даний час до служби у справах дітей виконавчого комітету Заліщицької міської ради не звертався.
Відповідно до довідки №545 від 04.08.2025 року, виданої виконавчим комітетом Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_1 . До адміністративної відповідальності адмінкомісією при виконавчому комітеті Заліщицької міської ради не притягувалася. Скарг та заяв на громадянку ОСОБА_2 до Заліщицької міської ради не надходило.
Згідно листа Комунального некомерційного підприємства "Заліщицька центральна міська лікарня" Заліщицької міської ради №01.5-03/1532 від 06.08.2025 року, зазначено, що 01.08.2023 року укладено Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу неповнолітнього пацієнта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Законний представник пацієнта - ОСОБА_2 . Звернення до лікаря-педіатра за медичною допомогою та медичні огляди дитини відбувалися у присутності матері ОСОБА_2 . Батько ОСОБА_3 не був присутній під час медичних оглядів сина. Відомості щодо звернення ОСОБА_3 до лікаря-педіатра за інформацією про стан здоров'я неповнолітнього сина ОСОБА_4 відсутні.
Відповідно до листа виконавчого комітету Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області №03-23/1796 від 08.08.2025 року зазначено, що у ході розгляду справи: "Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 " встановлено, що батько на даний час перебуває за кордоном. З ним проведено телефонну розмову, в ході якої він повідомив, що любить свого малолітнього сина, категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, готовий фінансово допомагати. Комісією встановлено факт ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов'язків щодо виховання малолітнього сина, проте на даний час постановка питання про позбавлення батьківських прав є передчасною, оскільки в діях батька є заінтересованість в збереженні родинних відносин зі своїм сином. У період з 18 червня 2025 року по даний час громадянин ОСОБА_3 до органу опіки та піклування Заліщицької міської ради не звертався.
Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини комісією з питань захисту прав дитини при Заліщицькій міській раді вирішено вважати недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки встановлено, що батько на даний час перебуває за кордоном, в ході телефонної розмови повідомив, що любить свого малолітнього сина, категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, готовий фінансово допомагати.
V. Оцінка суду
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частинами першою, другою статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Положеннями вказаної вище статті визначено основні принципи з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.
Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Батьківські права є в той же час і обов'язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов'язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.
Відповідно до ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Як роз'яснено у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).
Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
При розгляді справ суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України).
Так, ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Також, у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №461/7387/16-ц).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Звертаючись в суд з даним позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_4 , не спілкується з сином, не цікавиться його життям, розвитком та здоров'ям, не бере участі у матеріальному забезпеченні своєї дитини.
Суд зазначає, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому, жодні інші обставини, як-то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.
Умовою ухилення від обов'язків з виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
Судом встановлено, що позивачкою не доведено систематичне ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов'язків, а також того, що незважаючи на всі заходи попередження та впливу, останній продовжує не виконувати в подальшому свої батьківські обов'язки щодо свого сина.
При цьому систематично - це значить, що батьки неодноразово притягувалися до відповідальності (адміністративної, цивільної, громадської), але висновків не зробили.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, судом встановлено, що відсутні докази застосування до відповідача ОСОБА_3 будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, з приводу неналежного виконання батьківських обов'язків.
При цьому доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивачку.
Тому не заслуговують на увагу доводи позивачки про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач притягувався до відповідальності, виходячи із вимог статті 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей), або жорстоке поводження з дитиною, веде аморальний спосіб життя, що негативно впливає на інтереси дитини.
Окрім того, згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини комісією з питань захисту прав дитини при Заліщицькій міській раді вирішено вважати недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_4 .
Оцінюючи докази у їх сукупності та враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки для відповідача як батька дитини (ст.166 СК України), суд вважає, що позбавлення його батьківських прав можливе лише тоді, коли змінити його поведінку в кращу сторону неможливо.
Судом встановлено, що свідомого і грубого нехтування відповідачем батьківських обов'язків при розгляді даної справи не встановлено.
Вирішуючи даний спір, суд враховує і те, що до відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, а також він не притягувався до відповідальності за вчинення насильства в сім'ї чи за неналежне виконання батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, який можливий лише у виняткових випадках за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст.5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року).
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Суд враховує, що передчасне позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №344/1107/23.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Отже, аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та мають застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також усі обставини даної справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування крайнього заходу впливу до відповідача - позбавлення його батьківських прав, а тому в позові слід відмовити.
При цьому, з метою забезпечення справедливої рівноваги прав матері, з якою проживає дитина, прав батька дитини та для забезпечення прав дитини сторін, найкращі інтереси яких є предметом основного піклування їх батьків, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування Заліщицької міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача не сприятиме захисту інтересів дитини щодо його права на батьківське піклування, не відповідатиме інтересам дитини.
VІ. Щодо розподілу судових витрат
Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі вимог п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України витрати пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладається на позивача.
Оскільки питання щодо судових витрат не ставилось, то суд покладає їх на сторони, в межах понесених ними розмірах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 76, 81, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-284, 288-289, 354 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.19, 150, 151, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків.
Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу, яка подається Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, а відповідачем протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне рішення складено 05.05.2026 року.
Повне найменування сторін:
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, місцезнаходження: м.Заліщики вул.С.Бандери 15Б Чортківського району Тернопільської області, ЄДРПОУ 04058396.
Суддя В.М.ШЕВЧУК