Справа № 595/325/26
Провадження № 1-кс/595/199/2026
06 травня 2026 року м. Бучач
Слідчий суддя Бучацького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у залі суду клопотання прокурора Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12026211130000065, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2026 року за ч. 4 ст. 185 КК України, про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Переволока Бучацького району Тернопільської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, раніше судимого вироком Бучацького районного суду від 17 грудня 2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -
06 травня 2026 року прокурор Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 звернулася із клопотанням, в якому просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 строком на шістдесят днів.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України. 13 березня 2026 року ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 год. 59 хв. 10 травня 2026 року. 05 травня 2026 року у даному кримінальному провадженні до Бучацького районного суду Тернопільської області скеровано обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_5 . Зазначила, що не перестали існувати встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу запобігти таким не зможе. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, а також з метою запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні та для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, просить клопотання задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, наведених у ньому, зазначила, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 05 травня 2026 року надійшов до суду. 06 травня 2026 року скеровано дане клопотання, оскільки строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 23 год. 59 хв. 10 травня 2026 року, а ризики, що стали підставою для застосування такого запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні відносно задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклався на думку суду.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив відносно задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК України).
Слідчим суддею у судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12026211130000065 від 12 березня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, одержано Бучацьким районним судом Тернопільської області 05 травня 2026 року.
12 березня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
13 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.
13 березня 2026 року ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.59 год. 10 травня 2026 року.
04 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, обвинувальний акт скеровано до суду в межах строку досудового розслідування.
06 травня 2026 року до Бучацького районного суду Тернопільської області надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, надійшов до суду, однак підготовче судове засідання не проведено, відтак клопотання про продовження строку тримання під вартою, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 199 КПК України, розглядається слідчим суддею.
Відповідно до вимог ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання, у ОСОБА_5 11 березня 2026 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, під час дії на території України правового режиму воєнного стану, який перебував у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що знаходилось у житловому господарстві за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за майнові злочини проти власності, на шлях виправлення не став, повторно вчинив корисливий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, вночі 12 березня 2026 року, орієнтовно в період часу з опівночі по 06 год. 00 хв., ОСОБА_5 прийшов до житлового господарства за адресою: АДРЕСА_2 .
Діючи умисно, підійшов до житлового будинку за вищевказаною адресою, переконався, що двері житлового будинку зачинені на замок, користувачі житла відсутні, усвідомлюючи, що порушує недоторканність чужого житла, не маючи нате відповідного письмового або усного дозволу володільця зазначеного житла, ОСОБА_6 , фізичною силою, під натиском тіла, виламав двері житлового будинку та зайшов всередину, таким чином незаконно проникнувши в житловий будинок ОСОБА_6 .
Після цього, із серванту, що стояв у коридорі житлового будинку, ОСОБА_5 взяв ключі до літної кухні цього ж домогосподарства, та, вийшовши із приміщення будинку, направився до літньої кухні, усвідомлюючи, що порушує недоторканність чужого житла, не маючи на те відповідного письмового або усного дозволу володільця зазначеного житла, відчинив ключами двері літньої кухні житлового господарства за адресою: АДРЕСА_2 , та зайшов всередину кухні, шукаючи майно, яке можна було б викрасти.
Вийшовши із літньої кухні житлового господарства за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 підійшов до підсобного приміщення цього ж господарства, де, як йому було відомо, знаходились електроінструменти, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, таємно, бажаючи заволодіти неналежними йому електроінструментами, для подальшого їх використання у власних цілях, тобто переслідуючи корисливі мотиви і мету, шляхом пошкодження дерев'яного вікна, залізши тулубом через вікно всередину, проник у підсобне приміщення, звідки таємно викрав саморобний зварювальний апарат без маркування, вартістю 3 900 грн., який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , та подовжувач білого кольору, без маркування, вартістю 520 грн., який належить ОСОБА_6 , які в подальшому спочатку в руках, а потім за допомогою своєї тачки, за якою повернувся додому, доставив до свого житлового господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , після чого отримав можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденими електроінструментами.
Даною крадіжкою ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4 420 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
Окрім цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у ОСОБА_5 , 11 березня 2026 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, під час дії на території України правового режиму воєнного стану, який перебував у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме електроінструментів, які знаходилися у гаражному приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за майнові злочини проти власності, на шлях виправлення не став, повторно вчинив корисливий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, вночі 12 березня 2026 року, орієнтовно в період часу з опівночі по 06 год. 00 хв., ОСОБА_5 прийшов до житлового господарства за адресою: АДРЕСА_1 , та усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, таємно, бажаючи заволодіти неналежними йому електроінструментами, для подальшого їх використання у власних цілях, тобто переслідуючи корисливі мотиви і мету, шляхом відтискання навісного замка, проник у гаражне приміщення через вхідні дерев'яні двері, звідки таємно викрав ручну електричну свердлильну акумуляторну машину, торгівельної марки «ИНТЕРСКОЛ», моделі «ДР-123Р-01» з комплектуючими (акумулятором та зарядним пристроєм) вартістю 520 грн 00 коп; шліфувальну кутову машинку торгівельної марки «Зенит Профи», модель «ЗУШ-125/900 М профи» із захисним кожухом та рукояткою, вартістю 738 грн. 18 коп.; зварювальний апарат торгівельної марки «КОНДОР Схід - Захід» моделі «ВХ6-300АС», для дугового зварювання (ARC WELDER), вартістю 3044 грн 33 коп, що належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які в подальшому в руках виніс з гаражу, і за допомогою тачки, яку заздалегідь привіз з дому, перевіз до свого житлового господарства, за адресою АДРЕСА_1 , після чого отримав можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденими електроінструментами.
Даною крадіжкою ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 4302 гривні 51 копійку.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
13 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
04 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
13 березня 2026 року ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Бучацького районного суду Тернопільської області застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у кримінальному провадженні до 23.59 год. 10 травня 2026 року.
Частиною 4 статті 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, вирішення питання судом щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 від 12 березня 2026 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 від 12 березня 2026 року; протоколом огляду місця події на території домогосподарства ОСОБА_8 від 12 березня 2026 року; протоколом огляду місця події на території домогосподарства ОСОБА_7 від 12 березня 2026 року; протоколом огляду місця події на території домогосподарства ОСОБА_5 від 12 березня 2026 року; протоколом огляду місця події на території домогосподарства ОСОБА_5 від 12 березня 2026 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 12 березня 2026 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 12 березня 2026 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12 березня 2026 року; протокол проведення слідчого експерименту з підозрюваним від 13 березня 2026 року.
Також, ОСОБА_5 раніше був засуджений згідно вироку Бучацького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
На переконання суду, наведені в клопотанні обставини, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Надані прокурором докази свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватись від суду, оскільки він не працює, розлучений, не має стійких соціальних зв'язків, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тому, усвідомлюючи міру покарання за вчинене, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. Також, ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відоме їх місце проживання, з метою зміни їх показів. Крім цього, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше судимий за корисливі злочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, характер вчинених злочинів, особу обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків останнього, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не зможе попередити наявні ризики, визначені ст. 177 КПК України, оскільки такі продовжують існувати та не зменшилися, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе таким запобігти, відтак клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу із тримання під ватрою на цілодобовий домашній арешт до задоволення не підлягає.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_5 та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та уникнути ризикам у провадженні, а відтак його продовження є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Даних, які б свідчили, що обвинувачений ОСОБА_5 не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору суду не надано.
За наведених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 підлягає до задоволення.
З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_5 , майнового і сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 184, 193, 194, 196, 199, 219 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12026211130000065, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2026 року за ч. 4 ст. 185 КК України, про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 04 липня 2026 року.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Роз'яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 23 год. 59 хв. 04 липня 2026 року, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити для відома та виконання Державній установі «Чортківська установа виконання покарань №26» за адресою: м. Чортків вул. Л.Українки, 3 Тернопільської області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 .
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали закінчується 04 липня 2026 року о 23 год. 59 хв.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1