Справа № 595/432/26
Провадження № 2-а/595/61/2026
06.05.2026 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Созанської Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., подав до суду позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 571 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП від 04 березня 2026 року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 571 від 04 березня 2026 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП в розмірі 17000 грн. Зазначену постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не містить належного і конкретного опису події адміністративного правопорушення, не містить посилання на належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення, не розкриває, на підставі яких саме документів у позивача нібито виник обов'язок пройти військово-лікарську комісію, не містить відомостей про належне вручення повістки або направлення на ВЛК, а також не дає можливості встановити, чи дотримано відповідачем строки притягнення до адміністративної відповідальності. У постанові прямо зазначено, що позивач є “порушником військового обліку 25 серпня 2025 року». При цьому, сама постанова винесена вже у 2026 році. Якщо відповідач вважає, що правопорушення було вчинене саме 25 серпня 2025 року, він повинен пояснити, як у такому разі дотримано строки накладення адміністративного стягнення. Якщо ж відповідач вважає це правопорушення триваючим або таким, що було виявлене значно пізніше, це також повинно бути чітко зазначено в постанові та підтверджено доказами. У наданій копії цього немає. Відтак, допущені при винесенні постанови порушення у сукупності свідчать про прийняття рішення не у спосіб, передбачений законом, без повного та об'єктивного з'ясування обставин, без належного встановлення події та складу правопорушення, а також з порушенням вимог до змісту постанови, що є підставою для її скасування та закриття провадження. Позивач не був обізнаний про існування постанови та не мав реальної можливості своєчасно оскаржити її, оскільки дізнався про накладення штрафу лише після отримання документів, пов'язаних із примусовим виконанням постанови.
Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд: поновити строк для оскарження постанови № 571 від 04 березня 2026 року; скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 571 від 04 березня 2026 року та закрити провадження у справі.
Ухвалою судді від 07 квітня 2026 року поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду на оскарження постанови. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
14 квітня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Відзив мотивованим тим, що військовозобов'язані повинні протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. До персональних даних, що підлягають уточненню належать, зокрема, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку. Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру призовників,
військовозобов'язаних та резервістів позивач не пройшов медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Зокрема, також і позивачем не надано відомостей про проходження медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військового обліку. Отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена на законних підставах.
Відповідно до ухвали суду від 24 квітня 2026 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у тому числі підтвердження отримання позивачем повістки про виклик для проходження огляду та вручення йому направлення на військово-лікарську комісію.
27 квітня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 на виконання ухвали суду від 24 квітня 2026 року надано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а саме: протоколу про адміністративне правопорушення № 84 від 22 лютого 2026 року; постанови № 571 від 04 березня 2026 року; направлення № 6678799 від 22 лютого 2026 року на проходження ВЛК ОСОБА_1 .
Представник позивача, адвокат Ковалівський Б.В. в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої просить провести розгляд справи за його та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримує.
Будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати без участі представника.
Зважаючи на встановлені законом строки розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом встановлено, що 22 лютого 2026 року начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 складено протокол № 84 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 16:00 год. 25 лютого 2026 року.
Як слідує з направлення № 6678799 від 22 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 22 лютого 2026 року направлявся для визначення придатності до служби в десантно-штурмових військах на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення на ВЛК у КНП «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги».
04 березня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 винесено постанову № 571 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.
Згідно вказаної постанови, 04 березня 2026 року о 14 год. громадянин ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 (Бучач) та у відповідності до законодавства України не пройшов військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби, є порушником військового обліку з 25 серпня 2025 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Перелік осіб, які підлягають взяттю на військовий облік, наведений у ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджені постановою Кабінету Міністрів України віл 30 грудня 2022 року № 1487.
Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма КУпАП є бланкетною, тому для того, щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.
Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Згідно з абзацом 4 частини 1 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, положеннями пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку). Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов'язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду (пункт 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560).
Таким чином, з наведеного вбачається, що процедурі проходження особою медичного огляду передує видача керівником ТЦК та СП направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 Порядку №560, а також, формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів дотримання ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідної процедури та етапності. Зокрема, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про необхідність прибуття на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження ВЛК, не надано доказів вручення направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відтак, відповідач не подав до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил військового обліку, вчиненого в особливий період, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення. При цьому суд керується положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № 571 від 04 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 571 від 04 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 532 (п'ятсот тридцять дві) грн 48 коп судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Л. І. Созанська