Справа № 460/4907/15-к
Провадження №1-кп/944/8/26
05.05.2026 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 у міжнародний розшук в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2015 року за № 12015140350001253, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України,
встановив:
В провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебуває вказане кримінальне провадження.
04 травня 2026 року прокурор Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням про оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 у міжнародний розшук.
Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою суду від 03 листопада 2022 року оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , а також суд неодноразово надавав дозвіл на його затримання з метою приводу до суду. Відповідно до інформації наданої Центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України на виїзд 18 лютого 2022 року. Також на запит Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області від 04 травня 2026 року головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надав відомості, що ОСОБА_4 на територію України після 18 лютого 2022 року не повертався.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав, наведених у ньому, просив клопотання задовольнити.
Заслухавши думку прокурора, оцінивши доводи клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Частиною 1 ст. 335 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Основним завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 6 ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочину на момент її зникнення ще не встановлено.
Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не регламентовано поняття «міжнародний розшук» та не розкрито змісту зазначеного терміну. При цьому поняття «міжнародний розшук» використовується в цьому кодексі як обов'язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia) (ч. 5 ст. 139, 297-1, 297-4, 323 Кримінального процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що ст. 297-1 Кримінального процесуального кодексу України визначений вичерпний перелік статей Кримінального кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia).
Разом з цим, Кримінальний процесуальний кодекс України вказує, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.
Проте, вказаний розділ не містить самого поняття «міжнародний розшук», як в цілому Кримінальний процесуальний кодекс України не містить чіткої дефініції цього слова, або його класифікації, тому суд в даному випадку користується положеннями ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до вимог якої, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
Разом з цим, суд вважає, що якщо чинний Кримінальний процесуальний кодекс України чітко не дає класифікацію видів розшуку, то в даному випадку слід звернутись до інших нормативно-правових актів.
Виходячи з результатів аналізу норм чинного Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні» та інших відомчих нормативно-правових актів, можемо дійти висновку, що вітчизняне законодавство передбачає три види розшуку: 1) внутрішньодержавний (національний) розшук; 2) міждержавний розшук; 3) міжнародний розшук.
Внутрішньодержавний (національний) розшук осіб направлений на розшук осіб, які вчинили кримінальне правопорушення на території України. Такий розшук може здійснюватися шляхом проведення уповноваженими суб'єктами відповідних ОРЗ, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у межах ОРС або кримінального провадження.
Міждержавний розшук осіб здійснюється на підставі багатосторонніх або двосторонніх угод.
Законодавче визначення міждержавного розшуку закріплене в ст. 1 Договору держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про міждержавний розшук осіб від 10.12.2010.
Зокрема, міждержавний розшук - це комплекс оперативно-розшукових, пошукових, інформаційно-аналітичних та інших заходів, спрямованих на: виявлення, затримання та взяття під варту з метою видачі або здійснення кримінального переслідування осіб, що переховуються від органів дізнання, слідства або суду та ухиляються від відбування кримінального покарання; встановлення місцезнаходження осіб, що ухиляються від виконання рішення судів за позовами; встановлення місцезнаходження осіб, зниклих безвісти, або тих, хто втратив зв'язок з родичами; встановлення особи людини, яка не здатна повідомити про себе установчі дані; встановлення особи людини за непізнаним трупом; надання інформації про всі категорії осіб, що розшукуються і встановлюються, які знаходяться за межами держави-ініціатора розшуку, але на територіях Сторін.
Виходячи із результатів аналізу положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, учасником яких є Україна, а також внутрішніх документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, можна дійти висновку, що законодавче поняття «міжнародний розшук» нормативно не визначено. Правильність визначення сутності цієї категорії залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв'язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.
Разом з цим, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України містить Главу 44 «Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)», відповідно до якого передбачено, що клопотання про видачу особи готує прокурор, слідчий, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок. Екстрадиція в розумінні Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року передбачає двосторонні відносини між запитуючою та запитуваною сторонами, згідно яких договірні сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою. Тобто, в даному випадку, екстрадиція як процедура міжнародного співробітництва відбувається вже після того, як особу оголосили в міжнародний розшук задля відшукання та затримання. Викладене дозволяє дійти висновку, що якщо видача особа (екстрадиція) згідно чинного законодавства розрізняє суб'єкта який готує клопотання про видачу в залежності від стадії провадження (досудове розслідування чи судовий розгляд), тоді аналогічно слід дійти висновку, що оголошення у міжнародний розшук на стадії, коли обвинувальний акт вже перебуває в суді - є безальтернативною функцією суду.
Очевидним є те, що встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду.
Розшук може відбуватися на території України, бути міждержавним та/або міжнародним. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу.
Аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Розшук особи в Україні та міжнародний розшук особи відрізняється як за територією, на якій здійснюється даний розшук, так і за суб'єктами, які його здійснюють.
Прийняття судом ухвали про оголошення особи у розшук шляхом задіяння міжнародного співробітництва є єдиним способом реалізації та виконання цього рішення суду та встановлення точного місцезнаходження обвинуваченого за кордоном в разі його виїзду з території України.
Суд встановив, що ухвалою від 03 листопада 2022 року оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 .
Також суд неодноразово надавав дозвіл на його затримання з метою приводу до суду, останній раз ухвалою від 17 лютого 2026 року, строк дії - до 17 серпня 2026 року.
Відповідно до інформації, наданої Центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України на виїзд 18 лютого 2022 року та станом на даний час до України не поверталася.
Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_4 можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.
У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.
Міжнародний розшук це регламентований нормами національного та міжнародного законодавства комплекс оперативно-розшукових, інформаційно-довідкових, адміністративно-перевірочних заходів, слідчих (розшукових) дій й негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, що здійснюються на території держав-членів Інтерполу з метою встановлення місця знаходження оголошених у розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді та суду й ухиляються від відбування кримінального покарання.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 відсутній за місцем проживання, до суду на виклики не з'являвся, оголошення його в розшук на території України дієвих результатів не дало, наявні відомості про перетин нею державного кордону, що дає підстави дійти висновку, що обвинувачений ухиляється від суду, а єдиним способом встановлення його місцезнаходження за кордоном є оголошення у міжнародний розшук, оскільки виконання іншим чином завдань кримінального провадження є неможливим.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 у міжнародний розшук.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 193-194 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Оголосити у міжнародний розшук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Новояворівськ Яворівського району Львівської області, місце реєстрації на території України: Львівська область, Яворівський район, село Вербляни, останнє відоме місце проживання на території України: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 263, частиною 4 статті 296, частиною 1 статті 121Кримінального кодексу України.
Організацію виконання ухвали доручити Яворівському районному відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Контроль за виконанням розшуку покласти на прокурора Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_5 .
Після розшуку та встановлення фактичного місця проживання обвинуваченого ОСОБА_4 доставити до Яворівського районного суду Львівської області для вручення повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання.
Судове провадження у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2015 року за № 12015140350001253, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 263, частиною 4 статті 296, частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, зупинити до розшуку обвинуваченого.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1