441/818/26 2/441/827/2026
(заочне)
06.05.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - Ференц О.І.
за участю секретаря судових засідань - Пеленської Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 60238,06 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати. Свої вимоги мотивує наступним. 07.05.2019 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 49-902-855-2-19-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 49-902-855-2-19-Г від 07.05.2019. 27.12.2024 між ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного договору до ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №49-902-855-2-19-Г від 07.05.2019. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 60238,06 грн, з яких: заборгованість за кредитом 26394,71 грн, заборгованість по сплаті відсотків 9172,25грн.; заборгованість по сплаті комісії 24671,10 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у наданій суду заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує, проти постановлення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не подав, належно повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки не повідомив.
Суд, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.05.2019 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №49-902-855-2-19-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Згідно умов договору сторони погодили, що загальний розмір кредиту - 38780 грн., строк на який надається кредит - з 17.05.2019 до 16.05.2022, процентна ставка за користування кредиту (фіксована) - 10% річних.
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 49-902-855-2-19-Г від 17.05.2019.
27.12.2024 між ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного договору до ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №49-902-855-2-19-Г від 17.05.2019.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №49-902-855-2-19-Г від 17.05.2019 така складає 60238,06 грн, з яких: заборгованість за кредитом 26394,71 грн, заборгованість по сплаті відсотків 9172,25 грн.; заборгованість по сплаті комісії 24671,10 грн.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином відповідач зобов'язаний повернути борг позивачу, а останній вправі вимагати його стягнення.
Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору, не погасив заборгованість в добровільному порядку, а тому позов підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 24671 грн. 10 коп. суд виходить з наступного.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011 держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18.
У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що у пункті 2.8 Кредитного договору №49-902-855-2-19-Г від 17.05.2019, укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем, останні обумовили, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості становить 1.4 % від суми кредиту та сплачується щомісяця не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Однак встановлення в кредитному договорі сплати комісії за обслуговування кредиту поруч із відсотками, які також нараховуються у зв'язку з наданням кредиту, є незаконним, фактично позивач нараховував комісію за ту саму послугу, за яку відповідач повинен сплатити згідно з договором відсотки.
Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2019 справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02.10.2019 справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.
Зазначена умова договору порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Виходячи з викладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за обслуговування кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача комісії у розмірі 24671 грн. 10 коп. задоволенню не підлягають.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз'яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 року, вартість послуг від 01.07.2025 року, Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги, згідно яких розмір витрат на правничу допомогу становить 11200грн.
Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному позовному провадженні у відсутності представника позивача, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Керуючись ст.12, 81, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за договором позики № 49-902-855-2-19-Г від 17.05.2019 року в розмірі 35566 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 96 коп., 1571 (одну тисячу п'ятсот сімдесят одну) грн 99 коп. сплаченого судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», ЄДРПОУ: 40932411, місце знаходження: м.Дніпро, пров.Ушинського, буд.1, офіс 105.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуюча О.І. Ференц