Справа №461/2994/26
Провадження №3/461/1238/26
05 травня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участі особи відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
19.03.2026 року близько 15 години 20 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуваючи на території Початкової школи №4 Львівської міської ради облив газованим напоєм речі, які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала, просила суворо її не карати та зазначила, що провела виховні та профілактичні заходи з сином. Додатково вказала, що готова відшкодувати будь-які збитки спричинені її сином, шкодує про такі його дії та зробить усе щоб такої поведінки більше не повторювалось.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Відповідно до вимог ст. 150 Сімейного кодексу, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону. Батьки або інші законні представники дитини мають право отримувати інформацію щодо порядку та умов проходження їхньою дитиною, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження, стала свідком насильства або жорстокого поводження, відповідних програм для таких осіб.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що у діях ОСОБА_3 наявний склад вказаного вище адміністративного правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №214751 від 21.04.2026 року, заявою ОСОБА_5 та її письмовими поясненнями, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , фотоматеріалами долученими до протоколу, письмовими поясненнями та інформацією директора Початкової школи №4 ОСОБА_6 , письмовими поясненнями ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , доповідною запискою директора Початкової школи №4 ОСОБА_6 , копією наказу від 20.03.2026 №02-02/037 про проведення розслідування конфліктної ситуації, відповіддю директора Початкової школи №4 ОСОБА_6 - Гуцул І.А. від 25.03.2026 №02-07/047, заявою ОСОБА_5 щодо фактів проведення булінгу та необхідністю проведення службового розслідування, відповіддю директора Початкової школи №4 ОСОБА_6 , копією наказу від 27.03.2026 №02-02/039 про результати розслідування конфліктної ситуації у 3-Б класі та заходи щодо забезпечення безпечного освітнього середовища, копіями протоколів засідання комісії для розслідування конфліктної ситуації від 20.03.2026 №01 та від 23.03.2026 №02, письмовими поясненнями ОСОБА_9 , характеристиками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , усними поясненнями наданими ОСОБА_3 наданими в судовому засіданні.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, доведена належним чином.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення, приймаю до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Крім того, враховую характер вчиненого правопорушення, зокрема те, що воно стосується неповнолітніх осіб, а також дані про особу порушника, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, вину визнала та щиро розкаялась, зазначила, що провела належні виховні заходи із сином.
Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що за наведених вище обставин необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді попередження.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягається до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у встановленому розмірі.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Стрельбицький