29 квітня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/78/26
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
розглянув справу
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" (46006, м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 47 А)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сам" (46400, м. Тернопіль, вул. Подільська, 44)
про стягнення 855 921,47 грн. заборгованості
За участі представників:
Позивача: Шкварок Тарас Романович, адвокат ;
Відповідача: не прибув.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сам" про стягнення 855 921,47 грн заборгованості (з яких: 607 736,50 грн сума основної заборгованості, 81 619,40 грн інфляційних втрат, 166 538,57 грн річних), яка виникла за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №319 від 01 травня 2024.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості отриманого товару за договором купівлі-продажу №319 від 01 травня 2024.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений строк в ухвалі від 18.02.2026 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026 справу №921/78/26 передано на розгляд судді Чопку Ю.О.
Ухвалою суду від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/78/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання у даній справі призначено на 11.03.2026.
Ухвалою суду від 11.03.2026 відкладено підготовче засідання на 23.03.2026.
У зв'язку з неявкою представників сторін, ухвалою від 23.03.2026, підготовче засідання відкладено на 08.04.2026.
Надалі, ухвалою суду від 06.04.2026 закрито підготовче провадження по справі №921/78/26 та призначено її до розгляду по суті на 29.04.2026.
Представник позивача в судовому засіданні 29.04.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач участь повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, відзиву на позов не надав.
Згідно з відповіддю №2440596 від 10.03.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сам" є: 46400, м. Тернопіль, вулиця Подільська, 44.
Вказана адреса відповідача зазначена позивачем у тексті позовної заяви.
Рекомендовані повідомлення, якими на вказану адресу відповідача направлялась судова кореспонденція у даній справі, повернулись на адресу суду без вручення адресату.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст.242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ч. 11 ст.242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.
Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.
Окрім того, ст.42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ч. 1 ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
29.04.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" (далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Сам" (далі Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №319 (далі Договір).
За умовами п.1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти (бензин, дизельне паливо та інші нафтопродукти), мастила (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього Договору.
Продавець передає Покупцю Товар на підставі накладної на відпуск Товару. Після підписання такої накладної представником Покупця до нього переходить право власності на переданий Товар (п.1.2. Договору).
Кількість Товару, що постачається по Договору, визначається Сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.3.1. Договору).
Поставка нафтопродукту здійснюється партіями на умовах EXW або CPT згідно з домовленістю з Покупцем, на конкретну партію товару (п.4.1. Договору).
Загальна сума Договору дорівнює сумарній вартості товару отриманого Покупцем згідно накладних (п.5.1. Договору).
Покупець перераховує грошові кошти, що підлягають оплаті на розрахунковий рахунок Продавця, а у випадку готівкового розрахунку - шляхом внесення готівки через касу на АЗС підприємства. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється шляхом проведення передоплати (на підставі виставленого Продавцем рахунку) або на підставі видаткової накладної, протягом трьох календарних днів з дати отримання товару (п.5.2. Договору).
Згідно п.5.3. Договору, датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок або касу Продавця.
Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту його підписанні Сторонами й діє до 31 грудня 2026, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.
На виконання умов договору позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Сам" товар на загальну суму 1 326 896,70 грн, що підтверджують видаткові накладні: №3538 від 22.06.2024 на суму 134 388 грн; №3603 від 26.06.2024 на суму 89 592 грн; №4056 від 12.07.2024 на суму 134 388 грн; №4477 від 27.07.2024 на суму 134 388 грн; №4887 від 13.08.2024 на суму 369 738,60 грн; №5411 від 02.09.2024 на суму 134 282,10 грн; №6090 від 27.09.2024 на суму 94 200 грн; №6514 від 15.10.2024 на суму 94 200 грн; №7079 від 05.11.2024 на суму 104 280 грн; №7724 від 04.10.2024 на суму 37 440 грн.
Приймання - передача товару згідно з зазначеними видатковими накладними посвідчується зробленими на них відмітками представників обох сторін та печатками сторін.
У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Сам" зобов'язання по оплаті товару, як стверджує позивач, виконало частково перерахувавши 719 133,20 грн, і станом на день розгляду справи за ним рахується заборгованість в розмірі 607 763,50 грн.
23.01.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.01.2026, у якій просив погасити заборгованість в сумі 607 763,50 грн протягом 3 днів з дня отримання претензії.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань і стали підставою даного позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 11, ч.1 ст. 13 ЦК України).
У розумінні ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №319 від 01.05.2024 за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому у ст. 629 ЦК України законодавець обумовив, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 326 896,70 грн.
У свою чергу відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 719 133,20 грн, і за ним рахується заборгованість в розмірі 607 763,50 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України відповідач не повернув зазначену суму грошових коштів на вимогу позивача.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів в підтвердження сплати 607 763,50 грн не подав, а тому позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорений відповідачем.
Щодо інфляційних втрат та 3 % річних.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 7.3. Договору Сторони погодили, що у разі якщо Покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, останній на вимогу Продавця, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 20% річних від простроченої суми (у відповідності до ст.625 ЦК України).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 20% річних та інфляційних втрат за період 16.08.2024 - 09.02.2026, суд вважає правомірною вимогу про стягнення 166 538,57 грн 20% річних та 81 619,40 інфляційних нарахувань в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Щодо розподілу витрат на правову допомогу.
Положеннями ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, за змістом ч.3 ст.237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Суд приймає до уваги, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Водночас, за нормами ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Шкварок Т.Р. (далі - Адвокат/Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" (далі - Клієнт/Замовник) укладено договір про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) (далі Договір про надання правової допомоги) яким, серед іншого, визначено умови про розмір та строки сплати гонорару адвокату.
Відповідно до п.2.2. Договору про надання правової допомоги вартість наданих послуг становить 500,00 грн за одну годину роботи Виконавця, затрачену на виконання завдання Замовника та може змінюватися за домовленістю сторін в залежності від складності та характеру робіт, що погоджується Сторонами.
Замовник оплачує отримані роботи та послуги, а також відшкодовує витрати протягом паяти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг (п.2.3. Договору про надання правової допомоги).
Судом встановлено, що Шкварок Т.Р. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Так, адвокатом шкварок Т.Р. відповідно до умов Договору про надання правової допомоги, виданого ним ордера на надання правової допомоги серії ВО №1131237 від 11.02.2026, від імені ТОВ "Магістр-Д" здійснювалося представництво інтересів останнього у справі №921/78/26, а саме: підготовлено та подано до суду позовну заяву з оформленими до неї додатками; адвокат приймав участь у судових засіданнях 11.03.2026, 08.04.2026 та 29.04.2026 у справі №921/78/26.
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.
Однак, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, у якому б наводились як заперечення проти позову, так і розміру судових витрат.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 4 статті 129 ГПК України вказано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000 грн.
Щодо розподілу судового збору.
В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сам", м.Тернопіль, вул.Подільська, 44 (код 41262706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д", м.Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 47А (код 21141124) - 607 763 (шістсот сім тисяч сімсот шістдесят три) грн. 50 коп. боргу, 81 619 (вісімдесят одну тисячу шістсот дев'ятнадцять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 166 538 (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 57 коп. 20% річних, 12 283 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 83 коп. судового збору і 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. вартості послуг адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 6 травня 2026 року.
Суддя Ю.О. Чопко