адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
05.05.2026 Справа № 917/2346/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/2346/25
за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України, Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154,
до відповідача Комунального підприємства "ТЕХКОМУНБУД", пров. Короленка Володимира, 7, с. Шишаки, Миргородський район, Полтавська область, 38000,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення 24 988,01 грн заборгованості, -
Без виклику учасників справи
24.12.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до відповідача Комунального підприємства "ТЕХКОМУНБУД" про відшкодування в порядку регресу 24 988,01 грн витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди) (вх. № 2447/25).
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 04.05.2024 року за участі ОСОБА_1 , який керував автомобілем ПАЗ 32054 (д.р.з. НОМЕР_1 ), який належить Комунальному підприємству "ТЕХКОМУНБУД", заподіяно пошкодження застрахованому автомобілю HYUNDAI (д.р.з НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_2 . На виконання вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ відшкодовано шкоду потерпілій особі в розмірі 24 988,01 грн (21 836,01 грн - регламентна виплата, 3 152,00 грн - вартість проведення оцінки збитку та підготовки звіту №0306-24 про незалежну оцінку майна). З огляду на те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП "ТЕХКОМУНБУД", відповідно у відповідача виникло регресне зобов'язання щодо відшкодування шкоди завданої його працівником у розмірі регламентної виплати потерпілому, що складає 24 988,01 грн.
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 року призначення судді не відбулось у зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.
За результатами автоматизованого розподілу 12.01.2026 року судової справи №917/2346/25 між суддями справу передано на розгляд судді Тимощенко О. М.
Ухвалою суду від 15.01.2026 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було здійснити належний виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
20.01.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками (вх. №586, документ сформований в системі "Електронний суд" 19.01.2026 року) на виконання вимог ухвали суду від15.01.2026 року про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до поданої позовної заяви з додатками позивач виконав усі вимоги, зазначені в ухвалі суду від 15.01.2026 року. Також, позивач долучив до заяви про усунення недоліків клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме: ОСОБА_1 .
Ухвалою від 26.01.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/2346/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучив до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановив учасникам справи процесуальні строки на подачу заяв по суті справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачеві вручено копію ухвали від 26.01.2026 року - 30.01.2026 року.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Копія ухвали від 26.01,2026 року, яка направлялась на адресу місцезнаходження третьої особи, 03.02.2026 року повернулась до суду з поштовою відміткою "одержувач відсутній за вказаною адресою" (30.01.2026 р.).
Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача та третю особу про розгляд справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов з дотриманням приписів ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 65 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/2346/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
04.05.2024 року о 13 год. 30 хв. по вул. Кирила Осьмака в сел. Шишаки Миргородського району Полтавської області мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки ПАЗ 32054, д. р. н. НОМЕР_1 (який належить Комунальному підприємству "ТЕХКОМУНБУД") під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля HYUNDAI (д.р.з НОМЕР_2 ) (який належить ОСОБА_3 ), яким керував ОСОБА_2 .
Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 27.08.2024 року по справі №551/556/24 (а. с. 10 - 12) встановлено, що у порушення вимог п. 10.1 ПДР України, перед зміною напрямку руху, а саме здійснення повороту ліворуч, ОСОБА_1 не переконався у безпечності свого маневру та здійснив зіткнення з автомобілем марки HYUNDAI (д.р.з НОМЕР_2 ), в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вказаною постановою суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 04.09.2024 року по справі №551/555/24 (а. с. 14, 15) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ст. 124 КУпАП, - закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Внаслідок ДТП автомобіль HYUNDAI (д.р.з НОМЕР_2 ) отримав пошкодження, а його власник зазнав матеріальних збитків.
На час скоєння цієї пригоди транспортний засіб ПАЗ 32054, д. р. н. НОМЕР_1 , не був забезпечений чинним договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Про це свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в єдиній централізованій базі даних МТСБУ.
ОСОБА_1 на момент ДТП був працівником (водієм) КП "ТЕХКОМУНБУД".
Власником колісного транспортного засобу ПАЗ 32054, д. р. н. НОМЕР_1 є Комунальне підприємство "ТЕХКОМУНБУД".
Заподіяна шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована потерпілій особі.
08.05.2024 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (а. с. 16, 17).
У зв'язку з настанням події за відсутності у винної сторони чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, власник пошкодженого автомобіля HYUNDAI (д.р.з НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування 02.09.2024 року звернулася до МТСБУ з відповідною заявою про виплату відшкодування (а. с. 18).
Згідно зі Звітом №0306-24 про незалежну оцінку майна: визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ (а. с. 25 - 41), вартість матеріального збитку (з урахуванням зазначення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ Сврз та величини ВТВ) становить 22 557,18 грн.
Відповідно до довідки №1 від 15.10.2024 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а. с. 42) та на підставі наказу (вих. №3.1/20452 від 16.10.2024 року, а. с. 42 зворот) Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодувало 17.10.2024 року майнову шкоду у розмірі 21 836,01 грн (платіжна інструкція №941015 від 17.10.2024 р., а. с. 43).
З огляду на викладене, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до КП "ТЕХКОМУНБУД" про стягнення 21 836,01 грн, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому, та 3 152,00 грн витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення грошових коштів в порядку регресу з власника автомобіля (відповідача), водій якого визнаний винуватим у дорожньо-транспортній пригоді (ДТП), у зв'язку із виплатою страхового відшкодування потерпілим особам.
До 01.01.25р. взаємовідносини щодо стосуються питань обов'язковості страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відшкодування шкоди регулювалися положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01.07.2004 р.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 01.01.2024 р., чинній на момент ДТП) (далі - Закон), здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 5 Закону, який є спеціальним Законом, що регулює спірні правовідносини сторін, страховим випадком є Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 22 ЗУ Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. "а" ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія, за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля ПАЗ 32054, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не була застрахована, тому водій пошкодженого автомобіля HYUNDAI (д.р.з НОМЕР_2 ) 23.01.2018 року звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 04.05.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Приписи ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлюють особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 27.08.2024 року по справі №551/556/24 (а. с. 10 - 12) встановлено, що ОСОБА_1 працював водієм КП "ТЕХКОМУНБУД".
З матеріалів справи вбачається, що КП "ТЕХКОМУНБУД" на момент вчинення ДТП власником було власником транспортного засобу ПАЗ 32054, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Отже, з урахуванням статті 1172 ЦК України цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була завдана з вини ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових обов'язків, несе роботодавець - Комунальне підприємство "ТЕХКОМУНБУД".
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною шостою статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 27.08.2024 року по справі №551/556/24, в зв'язку із чим ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до пп. 38.2.1, п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.
Відповідно до Звіту №0306-24 про незалежну оцінку майна: визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ (а. с. 25 - 41), вартість матеріального збитку (з урахуванням зазначення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ Сврз та величини ВТВ) становить 22 557,18 грн.
Умовами п. 36.1 ст. 36 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Положеннями п. 36.2 ст. 36 Закону на страховика (у випадках передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) покладено обов'язок протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Обставини виплати позивачем потерпілому страхового відшкодування в розмірі 21 836,01 грн підтверджено долученою до матеріалів справи копією платіжної інструкції №941015 від 17.10.2024 року, в полі "Призначення платежу" якого зазначено: "виплата по справі №103233, згідно наказу №3.1/20452 від 16.10.2024 р., т.з. НОМЕР_2 " (а. с. 43).
Відтак, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує майнову шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що КП "ТЕХКОМУНБУД", у володінні якого перебував транспортний засіб ПАЗ 32054, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до приписів статті 1187 Цивільного кодексу України має нести відповідальність за шкоду, завдану її працівниками, з вини якого 04.05.2024 року відбулась дорожньо-транспортна пригода.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У зв'язку із виплатою суми сплаченого відшкодування в розмірі 21 836,01 грн до Моторного (транспортного) страхового бюро України, у даному випадку, перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 3 152,00 грн витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди, суд враховує наступне.
В силу приписів п. 40.3. ст. 40 Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг п. 1.10. ст. 1 Закону), для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Відповідно до рахунку №03/06 від 11.06.2024 р. та акту виконаних робіт відповідно до договору №20/023 від 01.01.2020 року по справі МТСБУ №103233 (а. с. 62 ,63) витрат позивача на встановлення розміру заподіяної шкоди становлять 3 152,00 грн.
Судом встановлено, що на підставі платіжного доручення №913409 від 18.06.2024 позивачем було сплачено 3 152,00 грн (призначення платежу: "оплата послуг аваркома (експерта) по справі №103233, згідно рах. №03/06 від 11.06.2024 р., т.з. НОМЕР_2 ") (а. с. 44).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 3 152,00 грн суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Моторного страхового бюро України суми сплаченого відшкодування в розмірі 21 836,01 грн та суми витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди в розмірі 3 152,00 грн, розмір понесення яких підтверджується матеріалами справи.
У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Платіжною інструкцією 0033366 від 30.10.2025 року на суму 3 028,00 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 49).
Випискою від 30.10.2025 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 52).
Отже, позивачем було внесено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, тоді як необхідно було - 2 422,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8).
Переплата становить 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "ТЕХКОМУНБУД" (пров. Короленка Володимира, 7, с. Шишаки, Миргородський район, Полтавська область, 38000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40210835) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код ЄДРПРОУ 21647131) 21 836,01 грн витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, 3 152,00 грн витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди та 2 422,40 грн судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення складено та підписано 05.05.2026 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко