65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5635/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., отримавши заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, подану ОСОБА_1 01.05.2026р. вх. № ГСОО 2-848/26 по справі №916/5635/23
За позовом: Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" (04073, м. Київ, Куренівський пров., 19/5, код ЄДРПОУ 35591059)
До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Заводська, 26, код ЄДРПОУ 39111320), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг" (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, буд. 49, код ЄДРПОУ 42641417)
про солідарне стягнення заборгованості
Особа, якої стосується розгляд заяви: приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович
Встановив: Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2024р. по справі №916/5635/23 (суддя Шаратов Ю.А.), яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025р. залишено без змін, позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" 4391508,84 грн., 130542,11 грн. - заборгованості по нарахованим процентам, 119352,79 грн. - пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу), 3547,88грн. - пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" витрати на сплату судового збору в розмірі 23224,74 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" витрати на сплату судового збору в розмірі 23224,74 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" витрати на сплату судового збору в розмірі 23224,74 грн.
25.02.2025р. судом були видані наказ про примусове виконання рішення суду.
18.03.2026р. до Господарського суду Одеської області від приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026р. подання (вх. № 2-525/26 від 18.03.2026р.) передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026р. подання (вх.№ 2-525/26 від 18.03.2026р.) приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, подане у справі №916/5635/23, задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорта серії НОМЕР_3 , громадянина України для виїзду за кордон Карапетян Маріам Мишаївну, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , до виконання зобов'язань, покладених на неї, як на боржника, у справі №916/5635/23 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024р.
01.05.2026р. до суду представником Карапетян Маріам Мишаївни надано заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України вх. № ГСОО 2-848/26 по справі №916/5635/23 та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2026р. заяву було передано судді Д'яченко Т.Г.
В обґрунтування поданої заяви, представником відповідача було зазначено суду, що на час подання цієї заяви обставини, які покладалися судом в обґрунтування застосування виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, істотно змінилися та об'єктивно не дозволяють підтримувати чинність такого обмеження.
Заявником було пояснено суду, що існують документально підтверджені обставини, які спростовують висновок суду про умисне ухилення боржника від виконання рішення суду. Зокрема, на цей час реалізовані конкретні заходи з виконання судового рішення - частково сплачена заборгованість, а майно солідарного співборжника - передане на електронні торги через Систему електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ). Окрім того, виникли нові обставини, що мають критичне значення для життя і здоров'я заявника та потребують його виїзду за межі України.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України вх. № ГСОО 2-848/26 по справі №916/5635/23, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
У даній справі, відповідно до ухвали від 19.03.2026р. судом було задоволено подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича та тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон - ОСОБА_1 .
01.05.2026р. судом від представника ОСОБА_1 одержавно заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України вх. № ГСОО 2-848/26 по справі №916/5635/23.
Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Судом враховано при розгляді даної заяви, що положення Господарського процесуального кодексу України не містять норми, що регулюють порядок скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Однак, суд, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховує висновки, викладені у пунктах 78, 79, 80, 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, згідно із якими, необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно до ч. 8 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, у разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.
Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено відповідне право державного або приватного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Разом з цим, суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/Приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Розглядаючи подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, судом було надано оцінку наявним на момент розгляду подання в матеріалах справи доказам, та суд дійшов до висновку щодо необхідності задоволення відповідного подання, що було заявлено до суду приватним виконавцем у даній справі стосовно боржника - Карапетян Маріам Мишаївни.
Поряд з цим, дослідивши заяву представника Карапетян Маріам Мишаївни та оцінивши подані до неї докази, судом зазначається наступне.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в країну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Отже, Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Наразі, як з'ясовано судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" засновником якого є ОСОБА_1 було сплачено частину наявної заборгованості у розмірі 1631375,79 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, що додано до заяви, в межах виконавчого провадження, та, на переконання суду, такі дії свідчать про здійснення боржником заходів, направлених на погашення існуючого боргу, а отже спростовують факт ухилення боржника від виконання рішення суду.
З наданих матеріалів, доданих до заяви, вбачається, що постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича про опис та арешт майна боржника від 07.04.2026 (ЗВП № 75192880), описано та накладено арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» (солідарному співборжнику у даній справі) рухоме майно, а саме: автомобіль вантажний IVECO TRAKKER AD340T38, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 , жовтого кольору та зазначене майно передано для реалізації шляхом електронних торгів через Державне підприємство «Система електронних торгів арештованим майном», що засвідчує факт того, що у подальшому, після реалізації зазначеного майна, відбудеться погашення заборгованості за рахунок виручених коштів.
В ухвалі суду було зазначено, що згідно відповіді МВС, у боржника наявне рухоме майно, а саме: PEUGEOT, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN/ НОМЕР_7 шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 , яке постановою приватного виконавця від 31.05.2024 оголошено у розшук, станом на сьогодення пошуки транспортного засобу безрезультатні.
Однак, наразі, за наданими до заяви доказами, судом встановлено, що відповідно до Акту про добровільне відчуження або вилучення майна від 08.04.2022р. №4/57 - вказаний транспортний засіб вибув з володіння боржника, оскільки був добровільно переданий військовій частині в умовах правового режиму воєнного стану для забезпечення оборони України.
З урахуванням з'ясованих наразі обставин, суд зазначає, що з боку ОСОБА_1 вчиняються дії, направлені на виконання рішення суду у даній справі та погашення існуючої заборгованості, отже, не є доведеним факт ухилення боржника від виконання рішення суду.
Крім того, розглядаючи дану заяву та з'ясовуючи обставини задля скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд враховує, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, запроваджений у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, що супроводжується систематичними ракетними та безпілотними ударами по об'єктах цивільної інфраструктури, створюючи постійну та реальну загрозу життю і здоров'ю цивільного населення.
На думку суду, у таких умовах право особи на виїзд за межі України набуває особливого значення як складова права на особисту безпеку та право на життя, гарантованих статтями 3 та 27 Конституції України та втручання держави у реалізацію цього права шляхом застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України повинно відповідати принципам необхідності, обґрунтованості та пропорційності.
На думку суду, застосування такого заходу забезпечення виконання судового рішення в умовах воєнного стану можливе лише за наявності виключних обставин та беззаперечних доказів того, що саме обмеження права на виїзд є єдиним ефективним способом забезпечення виконання рішення суду та що менш обтяжливі заходи є неефективними або неможливими.
Крім того, судом при розгляді даної заяви враховано, що заявником надано запрошення Mammologicum GmbH (Центр діагностики молочної залози) - Альстертвітє 1b, 20099, м.Гамбург, Німеччина, від 24 квітня 2026 року, видане на ім'я Карапетян Маріам Мишаївни.
У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів необхідно пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдане лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте, навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим з самого початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, у тому числі й ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
У справі "Хлюстов проти Росії" ("Khlyustov v. Russia" від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував вказані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушенням ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано "автоматично", тобто лише у зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, без належного обґрунтування з врахуванням індивідуальної ситуації заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного та з'ясованих судом обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду, застосованого судом щодо ОСОБА_1 та задоволення поданої заяви від 01.05.2026р.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1.Заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, подану представником Карапетян Маріам Мишаївни 01.05.2026р. вх. № ГСОО 2-848/26 по справі №916/5635/23 - задовольнити.
2.Скасувати заходи у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026р. по справі №916/5635/23, стосовно громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .
Ухвала набрала законної сили 06.05.2026р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко