65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4291/25(946/5832/25)
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши у судовому засіданні справу № 916/4291/25(946/5832/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239);
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 );
про стягнення 70 356,48 грн
без участі представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту № 358518-КС-003 від 23.11.2024 (далі - договір кредиту) .
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов'язань за договором кредиту щодо сплати заборгованості.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.09.2025 суд відкрив провадження у справі № 946/5832/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 70 356,48 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну. Попереднє засідання призначено на 12.01.2026.
02.02.2026 ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області суд передав справу №946/5832/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 70 356,48 грн для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи №916/4291/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №946/5832/25 передано на розгляд судді Деркач Т. Г., у межах справи №916/4291/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . У відповідності до положень п.16 розд.2 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019 р. справі присвоєно номер №916/4291/25(946/5832/25).
10.03.2026 суд прийняв справу № 946/5832/25 до провадження, постановив справу розглядати у межах справи №916/4291/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , за правилами спрощеного позовного провадження. Призначив судове засідання на 19.03.2026, із викликом представників сторін у судове засідання.
В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» просить витребувати у від Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» докази у вигляді рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 ; виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 23.11.2024 року (дата видачі кредиту) по 10.05.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» про витребування доказів у справі № 916/4291/25(946/5832/25) та витребував від Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» докази у вигляді рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 ; виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 23.11.2024 року (дата видачі кредиту) по 10.05.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).
У судовому засіданні 19.03.2026, без участі представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 20.04.2026 о 15:00 із викликом представників сторін у судове засідання.
06.04.2026 за вх№ 11784/26 господарський суд одержав від АТ КБ “ПриватБанк» витребувану судом інформацію.
07.04.2026 за вх№ 11956/26 господарський суд одержав від АТ КБ “ПриватБанк» лист про надання інформації.
У судовому засіданні 20.04.2026, без участі представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 05.05.2026 о 12:00 із викликом представників сторін у судове засідання.
27.04.2026 за вх№ 14551/26 господарський суд одержав від позивача всі додлатки до позовної заяви.
У судовому засіданні 05.05.2026, без участі представників сторін, суд на підставі ст. 240 ГПК України ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Стислий виклад позивача
23.11.2024 позивач та ОСОБА_1 уклали договір кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаного у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 23.11.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) про укладення договору кредиту, а 23.11.2024 - ОСОБА_1 прийняла (акцептувала пропозицію визначених офертою.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 телефону через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7816, на номер НОМЕР_3 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Позивач зі свого боку виконав зобов'язання, надавши кредитні кошти в розмірі 33 000,00 грн. Натомість відповідачка лише частково виконала зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Через несплату кредитної заборгованості позивач звернувся до суду про стягнення з відповідачки 28 216,20 грн суми прострочених платежів за кредитом, 27 806,68 грн суми прострочених платежів за процентами, 14 333,60 грн суми заборгованості за штрафами.
Обставини справи встановлені судом
23.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 (Позичальник, Боржник), уклали договір кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями.
23.11.2024 року позивач направив ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір кредиту.
23.11.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7816, на номер НОМЕР_3 , котрий Боржником було введено/відправлено.
Відповідно до п. 2.1. договору кредиту ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 33000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила).
Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою (стандартна ставка) та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом (п. 2.4. договору кредиту).
Умови нарахування процентів передбачені у Розділі 4.
У розділі 4 договору кредиту встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов договору кредиту.
Відповідно до п. 5.1. Правил, які відповідно до пункту 10 договору кредиту є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору кредиту.
Згідно з п. 2.11. договору кредиту денна процентна ставка становить 0,86 процентів.
Суд установив, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало Позичальникові грошові кошти в розмірі 33 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
Відповідне перерахування коштів підтверджується також банківською випискою за період з 23.11.2024 по 10.05.2025, що отримана судом від АТ КБ «Приватбанк».
Відповідач на виконання умов договору кредиту здійснив лише часткову оплату на загальну суму 36 746,40 грн.
Згідно з доданою довідкою про стан заборгованості за договором кредиту загальна заборгованість становить 70 356,48 грн, у тому числі: за кредитом - 28 216,20 грн, за відсотками - 27 806,68 грн, за штрафом - 14 333,60 грн.
Станом на момент розгляду справи доказів погашення боргу відповідач не надав.
Висновки суду
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд зазначає таке.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилом ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 3-6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2024 позивачем було направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір кредиту.
23.11.2024 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-4470, (направленого Позичальнику на номер телефону в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Зазначене підтверджується долученою до матеріалів справи візуальною формою послідовності дій відповідача щодо укладення електронного договору кредиту.
Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору Шевченко Мариною Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика".
Таким чином, 23.11.2024 позивач та відповідач уклали договір кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Часткова сплата за договором кредиту з боку Позичальника є також підтвердженням укладення договору - відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, де зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору кредиту перерахував відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 33 000 грн, однак останній неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за кредитом становить - 28 216,20 грн, за відсотками - 27 806,68 грн.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитом - 28 216,20 грн, заборгованість за відсотками - 27 806,68 грн.
Водночас щодо наявності правових підстав для стягнення штрафу в розмірі 14 333,60 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, господарський суд вважає, що стягнення штрафу з відповідача є неправомірним.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Беручи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Шевченко Марини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 28 216,20 грн заборгованості за кредитом, 27 806,68 грн заборгованість за відсотками, 2 422,40 грн судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 06 травня 2026 р.
Суддя Т.Г. Деркач