06 травня 2026 року Справа № 915/495/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця
встановив:
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 30.04.2026 (вх. №6336/26 від 01.05.2026) про неплатоспроможність боржника фізичної особи. Заявниця просить, зокрема, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, затвердити кандидатуру Белінської Наталії Олександрівни та призначити її керуючим реструктуризацією боргів, оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність на офіційному сайті Верховного суду України, задовольнити її заяву, визнати її неплатоспроможною, прийняти пропозиції - запропонований План реструктуризації (проект пропозицій), зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти (загальний мораторій) щодо неї, починаючи з дня винесення рішення.
До вказаної заяви долучена заява боржниці (вх.. № 6375/26 від 01.05.2026), у якій вона посилаючись на п. 1-6 та п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства просить суд відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, ввести процедуру реструктуризації богів та затвердити кандидатуру Белінської Наталії Олександрівни та призначити керуючим реструктуризацією її боргів.
В обґрунтування поданої заяви боржниця вказує, що станом на дату звернення до суду має заборгованість в розмірі 990597.17 грн перед 13 фінансовими установами, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/495/26 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху, з наступних підстав.
Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у ст. 115, 116 КУзПБ.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема ч.3 ст. 116 КУзПБ.
Частинами 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Тобто, саме на заявника покладено обов'язок надання доказів на підтвердження своїх вимог.
З огляду на мету та цілі КУзПБ, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Саме така правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Відтак до боржника - фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
КУзПБ визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Ненадання всіх доказів до заяви про відкриття провадження у справі унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Дослідивши заяву фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність та додані до неї додатки суд встановив наявність недоліків.
По-перше, всупереч п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ боржник не зазначив обставин, які стали підставою для звернення до суду згідно ч. 2 ст. 115 КУзПБ. Боржницею окрім цитування судової практики не зазначено, які саме пункти вказаної норми права стали підставою для звернення до суду, указане потребує уточнення, оскільки кожна з підстав обґрунтовується різними доводами та доказами.
По-друге, у заяві про неплатоспроможність заявниця указує про наявність заборгованості у загальному розмірі 990597,17 грн, однак, конкретних обставин, що стали підставою для звернення до суду не вказано, чим порушено п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ. З огляду на зазначене, заявниця має повідомити суд про конкретні обставини, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч 2 ст. 116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, адже судячи з наданих банківських виписок боржницею здійснена велика кількість операцій в інтернет-мережах казино, букмекери та ін. Натомість взагалі не надано доказів на підтвердження зазначених заявницею обставин, що спричинили її неплатоспроможність.
По-третє, у заяві боржниця ВЗАГАЛІ НЕ ПОСИЛАЄТЬСЯ на конкретні докази, що також унеможливлює встановлення судом обставин справи. Суд наголошує, що обов'язок доказування обставин, викладених у заяві про неплатоспроможність, законодавством про банкрутство покладено саме на заявника. СУД НЕ МАЄ ЗДОГАДУВАТИСЯ, ЯКУ ОБСТАВИНУ ДОВОДИТЬ ДОДАНИЙ ДО ЗАЯВИ ДОКАЗ.
Указане унеможливлює перевірку судом обсягу поданих доказів, якими боржник обґрунтовує свої вимоги.
Тобто, у тексті заяви заявником має бути зазначено, що доказом відповідної обставини, факту, події або явища є відповідні документи (письмові докази), річ (речові докази), електронні докази. Наприклад, якщо у тексті заяви є посилання на обставину щодо наявної заборгованості у боржника перед 13 компаніями, то у тексті заяви одразу необхідно зробити посилання на відповідні докази.
По-четверте, наданий до суду конкретизований список кредиторів і боржників не містить відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства заборгованості за основним зобов'язанням та окремо суми неустойки (штрафу, пені). Тому заявниця має надати конкретизований список кредиторів і боржників із загальної суми заборгованості, загальної суми заборгованості за основним зобов'язанням та загальної суми неустойки (штрафу, пені).
Крім цього, дослідивши наданий боржницею конкретизований список кредиторів і боржників, суд встановив, що реквізити частини кредитних договорів, доданих до заяви про банкрутство не відповідають реквізитам, зазначеним у вказаному списку. Це стосується ТОВ ФК «Європейська агенція з повергнення боргів» (щодо боргу, купленого у ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «Мілоан»), ТОВ ФК «Є гроші», ТОВ ФК «Кредит-капітал» (щодо боргу, купленого у ТОВ «Селфі кредит»), ТОВ «Технофінганс» (щодо боргу, купленого у ТОВ ФК «Фінбуст»).
До того ж взагалі відсутні кредитні договори, зазначені у списку кредиторів, на підставі яких виникла заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр», ТОВ ФК «Кредит-капітал» (щодо боргу, купленого у ТОВ «Мілон») та АТ КБ «ПриватБанк».
Окрім зазначеного, до заяви долучено договір № 290334, укладений 18.09.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_2 без зазначення мети такого доручення.
Додатково суд зауважує, що заявницею було долучено до заяви довідки фінустанов про розмір боргу, однак у конкретизованому спису кредиторів відповідні відомості відсутні.
Також заявниця і у заяві і у КСК зазначає про звернення до фінустанов із запитами про розмір заборгованості, однак, надаючи такі запити до заяви не надано жодних доказів надсилання цих запитів.
Таким чином, перелічені обставини підлягають уточненню боржником.
По-п'яте, дослідивши подані боржницею декларації про майновий стан суд встановив, що у декларації за 2026 рік не зазначено доходи членів родини (окрім матері) та не надано доказів на підтвердження відсутності таких доходів, адже всі відомості про майновий стан членів родини датовані вереснем-листопадом 2025 року. Тобто не надано доказів відсутності доходів чи, принаймі, звернення до відповідних органів із запитами про надання такої інформації.
По-шосте, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 116 КУзПБ у заяві зазначається перелік документів, що додаються до заяви. Як вбачається з тексту заяви, боржниця вказує наступні додатки:
1. Конкретизований список моїх кредиторів і боржників.pdf.asice.zip.
2. Проєкт плану реструктуризації боргів боржника.pdf.asice (2).zip.
3. Декларація за 2026 рік.pdf.asice.zip.
4. Декларація за 2025 рік.pdf.asice.zip.
5. Декларація за 2024 рік.pdf.asice.zip.
6. Декларація за 2023 рік.pdf.asice.zip.
7. Кредитна історія УБКІ підписана посадовою особою від 23.04.2026 року.pdf.
8. Докази відправки запитів до кредиторів.pdf.
9. Виписки про рух та залишок коштів на всіх актуальних рахунках.pdf.
10. Кредитні договори та інші докази заборгованості.pdf.
11. Заява про приєднання Арбітражного керуючого.pdf.
12. Особисті документи.pdf.
ОДНАК, зазначені додатки не відповідають переліку матеріалів, доданих до заяви про неплатоспроможність боржника. У даному випадку додатки (ПОНАД 1000 СТОРІНОК) додані до заяви без їх конкретизованого переліку. Відсутність такого переліку позбавляє можливості суд перевірити, чи всі документи, які заявниця мала намір подати до суду, фактично подані. Наведений перелік також не дає змоги суду встановити, які саме докази (весь перелік) додані заявницею до заяви, що унеможливлює перевірку судом обсягу поданих доказів, якими боржниця обґрунтовує свої вимоги.
Отже, заявнику необхідно виправити зазначені недоліки та зазначити у заяві конкретизований перелік усіх документів, які додаються до заяви із зазначенням кожного окремого документу з його реквізитами.
ОКРЕМО суд наголошує, що обов'язок доказування обставин, викладених у заяві про неплатоспроможність, законодавством про банкрутство покладено саме на заявника. Разом з тим, суд наголошує, що у рішенні Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлено позицію, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Використовуючи серед переліку можливих доказів заборгованості формулювання “тощо» суд вбачає, що перелік доказів заборгованості не є вичерпним і не обмежується первинною документацією, якою є первісний договір з кредитором, а відтак боржник може надати будь-які докази, які є належними та допустимими в розумінні процесуального законодавства, і які свідчать про наявність відповідної заборгованості.
Відтак боржник не позбавлений можливості надати альтернативні первинним документам (договорам) документи, які б підтверджували наявність заборгованості перед кредиторами.
Таким чином, належними будуть будь-які документи, які можуть свідчити про наявність заборгованості, тобто зобов'язання, боржника перед кредиторами. Такими можуть бути як первинні документи, так і довідки по заборгованостям. Тому, зважаючи на кількість боргових зобов'язань суд вважає недоцільним подання боржницею правил мікрофінансових установ про надання кредитів, типових договорів з безліччю додатків та ін., які по суті взагалі не доводять наявності кредитних чи інших зобов'язань з боржником, а лише створюють зайве завантаження матеріалів.
Згідно ч. 3 ст. 37 КУзПБ, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що на стадії прийняття господарським судом та перевірки форми та змісту заяви про неплатоспроможність, а також на етапі вирішення питання щодо можливості призначення підготовчого засідання встановлено, що зміст заяви не відповідає вимогам ч. 3 ст. 162 ГПК України та ст. 115, 116 КУзПБ, зазначена заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху до виправлення недоліків та подання суду відповідних доказів.
Зазначені вище недоліки заяви слід усунути шляхом подання до суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, виправленої заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, з усунутими недоліками, зазначеними в мотивувальній частині даної ухвали та відповідними доказами на підтвердження викладених обставин.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
При постановленні даної ухвали судом прийнято до уваги прецедентні рішення Європейського суду з прав людини у справах “Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.98 та “Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Керуючись ст. 2, 34, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Залишити без руху заяву фізичної особи ОСОБА_1 від 30.04.2026 (вх. №6336/26 від 01.05.2026) про неплатоспроможність боржника фізичної особи.
2. Встановити заявнику строк для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, виправленої заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, з усунутими недоліками, зазначеними в мотивувальній частині даної ухвали та відповідними доказами на підтвердження викладених обставин.
3. Роз'яснити заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Т.М. Давченко