06.05.2026 р. Справа № 914/3260/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши матеріали заяви: про відвід судді
у справі №914/3260/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Земресурсінвест», с. Кривиця Сарнецького району Рівненської області,
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоцентрресурс», с. Осова Сарнецького району Рівненської області,
про: визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.09.2025 № 63/204-р/к у справі №63/9-01-157-2025
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земресурсінвест» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.09.2025 № 63/204-р/к у справі №63/9-01-157-2025.
Ухвалою суду від 23.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
26.02.2026 на адресу сууду позивачем подано клопотання про призначення судовоі експертизи. Розгляд клопотання неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою суду від 23.04.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Земресурсінвест» про призначення експертизи залишено без задоволення.
05.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відвід судді Березяк Н.Є. ( вх. № 12593/26). В обґрунтування зазначеної заяви про відвід представник позивача зазначив про сумніви щодо неупередженості суду, які виникли у зв'язку із сукупністю обставин, зокрема: посилався те, що те, що відмовою у задоволенні клопотання позивача про призначення комп'ютерно-технічної експертизи у справі з метою зібрання на стадії підготовчого провадження усіх необхідних доказів, у тому числі забезпечення їх не лише стороною відповідача, оскільки з дій та рішень суду вбачається, що суд підтримує позицію відповідача у справі, оскільки вважає, що сукупність непрямих доказів, які останнім було надано до суду - визначають можливість притягнення до відповідальності позивача.
Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, у сторони позивача виникають сумніви щодо неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду справи №914/3260/25 та створюють у сторони позивача враження про порушення принципу рівності сторін та справедливого судового розгляду.
Розглянувши подану заяву про відвід судді Березяк Н.Є., суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені в ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
В силу ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи відповідним складом суду.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За приписами частин 7, 8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) зазначено, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Тобто, заявлений учасником справи відвід судді від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин чи особистості судді, визначеного у встановленому законодавством порядку для розгляду конкретної справи, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі.
Одночасно, статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що суддя здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Таку, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка ним володіє, вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.
Згідно з частиною третьою статті 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Одночасно суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття «належних сумнівів». Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).
Таким чином, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.
Доводи заявника фактично зводяться до незгоди учасника процесу з зазначенням у судовому засіданні суддею Березяк Н.Є. факту відмови в задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України правомірність, повнота та об'єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом дослідження у відповідному апеляційному господарському суді або касаційному господарському суді, та не є підставою для відводу судді відмова у призначенні експертизи.
Саме тому законодавцем включено до статті 35 Господарського процесуального кодексу України частину 4: незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Є необґрунтованими, також, доводи заявника щодо підстав відводу в зв'язку із твердженням позивача про підтримання суддею Березяк Н.Є. позиції відповідача у даній справі.
Суд звертає увагу заявника, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
При цьому, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Твердження скаржника про упередженість та необ'єктивність суддів є припущеннями, які не підтверджені наявними у матеріалах справи документами.
Водночас, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді, а відтак не є підставою для відводу суддів у розумінні ст. 35 ГПК України.
Проте заявником жодними належними і допустимими доказами не доведено наявність обставин, з якими закон, зокрема, приписи статті 35 ГПК України, пов'язує наявність підстав для відводу судді.
Викладені у заяві про відвід судді Березяк Н.Є. доводи є безпідставними, оскільки відмова у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи у справі, а відтак не є підставою для відводу судді у розумінні ст. 35 ГПК України.
При цьому, заявником не наведено фактів та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у судді Березяк Н.Є. будь-якої можливої прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи, а викладені у заяві про відвід обставини не обґрунтовують сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем відводу, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав для відводу судді, передбачених ст.35, 36 ГПК України, а посилання на упередженість судді при розгляді даної справи є недоведеними та безпідставними.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Земресурсінвест» про відвід судді Березяк Н.Є. від розгляду справи № 914/3260/25 необґрунтованою.
2. В задоволенні заяви про відвід судді Березяк Н.Є. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Березяк Н.Є.