05.05.2026 Справа № 914/1241/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Бургарт Т.І., розглянувши заяву про видачу судового наказу
заявника: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (площа Міцкевича, будинок 6/7, місто Львів, 79005; код ЄДРПОУ 13804591);
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерня емоцій» (площа Ринок, будинок 18, місто Львів, 79000; код ЄДРПОУ 42865892);
про видачу судового наказу: щодо стягнення заборгованості в розмірі 3 397,02 грн, 825,69 грн пені та судового збору в розмірі 266,24 грн, -
Заявник звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу з дотриманням правил підсудності, вказавши, що він набув права грошової вимоги за укладеним у письмовій формі тристороннім договором №171-2024-Г/П на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритого літнього майданчика (біля об'єкта ресторанного господарства) від 17 лютого 2025 року (далі - договір).
В порушення умов договору боржником не здійснено оплати за тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритих літніх майданчиків за період 01 квітня 2025 року - 31 жовтня 2025 року, через що виникла заборгованість в розмірі 3 397,02 грн. У зв'язку із цією заборгованістю заявник нарахував 825,69 грн пені, що разом із основним боргом становить предмет заявленої вимоги.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з частиною першою статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі. Особливістю розгляду справ у порядку наказного провадження є відсутність спору та можливість стягнення лише за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі.
Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати сумніву щодо відсутності спору про право та належності права вимоги стягувачу. Для задоволення заяви про видачу судового наказу суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Однак, всупереч зазначеним вимогам закону, заявником до заяви про видачу судового наказу не надано доказів, які б підтверджували факт виникнення у заявника права заявленої до стягнення грошової вимоги.
Частиною третьою статті 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на наведені заявником обставини та обґрунтування підстав виникнення заборгованості за договором, до заяви про видачу судового наказу мали бути додані належні докази виконання сторонами умов договору, зокрема документи, що підтверджують факт надання послуг та їх прийняття боржником, оскільки саме такі документи є підставою для виникнення обов'язку щодо оплати.
Відповідно до пункту 2.3.1 договору, заявник до 15 числа наступного після звітного місяця зобов'язувався надавати боржнику акти наданих послуг.
Водночас заявником не надано ані самих актів наданих послуг, ані доказів їхнього належного надсилання або вручення боржнику, що унеможливлює підтвердження факту надання послуг.
Більше того, в матеріалах справи містяться суперечливі докази щодо і розміру грошової вимоги.
На підтвердження розміру заявленої до стягнення суми заявником подано журнал оплати за паспорти відкритих літніх майданчиків за період квітня 2025 року - березня 2026 року та акт звіряння взаєморозрахунків.
Водночас зазначені докази містять суперечливі відомості щодо руху грошових коштів, у тому числі в частині сум, сплачених боржником. Наприклад, у журналі відображено надходження коштів у липні 2025 року в сумі 5 733,15 грн та у червні 2025 року в сумі 5 703,95 грн, тоді як в акті звіряння взаєморозрахунків відомості про здійснення оплат у вказаних розмірах за липень та серпень 2025 року відсутні. За таких обставин подані докази не дають можливості достовірно встановити фактичний обсяг виконаних боржником грошових зобов'язань.
Відповідно до пункту 3.1 договору, розмір плати за тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою визначається шляхом множення тарифу орендної плати за один квадратний метр на площу розміщення відкритого літнього майданчика, передбачену у відповідному паспорті, та на зональний коефіцієнт і становить 2 729,20 грн за місяць, включно з ПДВ. Водночас, як вбачається з наданого акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня 2025 року по 23 березня 2026 року, який підписаний лише заявником, у ньому відображено нарахування як у розмірі 2 729,20 грн, так і 2 729,21 грн, що свідчить про наявність розбіжностей у визначенні розміру щомісячних платежів.
При цьому, у журналі оплати за паспорти відкритих літніх майданчиків вказано тариф за місяць в сумі 5733,16 грн та 5733,17 грн.
Отже, наявність розбіжностей у розрахунках заявника, зокрема різниця у визначенні розміру нарахувань, свідчить про відсутність чіткого та узгодженого розміру заявленої грошової вимоги. Крім того, акт звіряння взаємних розрахунків підписаний лише заявником та не містить підпису боржника, що виключає можливість вважати наведені в ньому дані погодженими сторонами. За таких обставин вимога не може вважатися безспірною.
Згідно з пунктом 2.3.3, заявник зобов'язувався повідомляти боржника у письмовій формі про зміну розміру плати за користування об'єктом оренди на підставі рішення виконавчого комітету (окрім щорічного коригування плати на рівень інфляції за попередній рік). Жодних доказів, які підтверджують зміну вартості оренди до суду не надано.
Додатково суд зазначає, що відповідно до пункту 4.4 договору, за невчасне внесення плати за тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (або внесення не у повному обсязі) боржник сплачує заявнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У разі несплати боржником пені за прострочення виконання зобов'язання у добровільному порядку здійснюється примусове стягнення пені з сум, оплачених боржником (пункт 4.5 договору).
Згідно з пунктом 4.6 договору, зарахування коштів на рахунок заявника здійснюється щомісячно у хронологічному порядку у такій черговості: заборгованість з плати за тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою, пеня за прострочення виконання зобов'язання.
Плата за тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою за поточний місяць зараховується на рахунок заявника після покриття заборгованості з плати за тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою за попередні місяці та сплати нарахованої пені у повному обсязі (пункт 4.7 договору).
Заявником заявлено вимогу стягнути з боржника на його користь пеню в розмірі 825,69 грн, однак суду не надано детального арифметичного розрахунку пені із зазначенням періодів прострочення та бази нарахування (конкретних сум боргу), що позбавляє можливості перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення штрафної санкції
З огляду на викладене, вимога про стягнення загальної суми 4 222,71 грн, що складається з 3397,02 грн заборгованості за тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритих літніх майданчиків та 825,69 грн пені не відповідає вимогам пункту першого частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником не додано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Отже, суд відмовляє у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення 3 397,02 грн заборгованості за тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритих літніх майданчиків та 825,69 грн пені на підставі першого та восьмого пункту частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, оскільки із заяви не вбачається виникнення права вимоги, а самі вимоги не підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями 147-148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» у видачі судового наказу за поданою заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерня емоцій» 3 397,02 грн заборгованості за тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритих літніх майданчиків за період 01 квітня 2025 року - 31 жовтня 2025 року та 825,69 грн пені.
2. Повідомити заявника, що відповідно до частини першої статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в строк, встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Бургарт Т.І.