Справа № 461/371/26
Провадження № 1-кс/461/2823/26
про накладення арешту на майно
06.05.2026 слідча суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого спеціальної поліції відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національної поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024140000001112 від 02.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчої судді з вказаним клопотанням, у якому просить накласти арешт, що полягатиме у позбавлені права на відчуження майна, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: нежитлової будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 ,
В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000001112 від 02.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
21 січня 2026 року про підозру у вимаганні, тобто у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто вчиненні у кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Борислав Львівської області.
Враховуючи вище викладене, а також те, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним зі заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а також відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, у зв'язку з цим в органу досудового виникла необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки санкція ч. 4 ст. 189 КК України, карається позбавленням волі від 7 до12 років з конфіскацією майна.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №475921454, суб'єкту ОСОБА_5 на праві приватної власності належить 1/2 нежитлової будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з чим, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке перебуває у користуванні та власності підозрюваного ОСОБА_5 , з метою виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання не з'явився, у клопотанні просить розглядати клопотання без його участі та без участі прокурора.
З метою забезпечення арешту майна, слідча суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідча суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за таких обставин.
Відповідно до п. п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
У статті 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та накладається на майно, зокрема підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 2, 5 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема для підозрюваного (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідча суддя дійшла до таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна
Так, 21 січня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Під час розгляду клопотання слідчий довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання, у копіях: показання потерпілого ОСОБА_6 ; матеріали виконання доручень оперативними працівниками; протоколи оглядів, ідентифікації та вручення грошових коштів від 24.09.2025 та 19.11.2025; протоколи негласних слідчих (розшукових) дій; інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Факти та обставини, які були досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача на цьому етапі досудового розслідування, що підозрюваний ОСОБА_5 може бути безпосередньо причетним до обставин кримінальних правопорушень. У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі "Мерабішвілі проти Грузії" (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, "обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку".
2) Правові підстави для арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 2, 5 ст. 170 КПК України).
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини та може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
На слідчого, прокурора покладається обов'язок при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна надати документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема підозрюваним таким майном (п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України).
Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, у тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління (ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №475921454, суб'єкту ОСОБА_5 на праві приватної власності належить 1/2 нежитлової будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 .
3) Речі є тими видами майна, на які може бути накладено арешт
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема на рухоме та нерухоме майно, щодо якого ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Слідча у своєму клопотанні просить накласти арешт на нерухоме майно (квартиру). Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.
4) Завдання, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням про арешт майна
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Враховуючи обставини, які розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість передачі та відчуження майна є обґрунтованою.
5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі "Узан та інші проти Туреччини" / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу у праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На думку слідчої судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити фізичну особу належного їй майна, а лише тимчасово обмежити її право розпоряджатися та відчужувати ним до завершення кримінального провадження.
У ході розгляду клопотання слідча суддя не встановила негативні наслідки арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна ОСОБА_5 , слідча суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього, з огляду на викладені вище обставини справи.
З урахуванням зазначеного, слідча суддя переконана, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Також, слідча суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону відчуження, про що у своєму клопотанні просить слідчий, зважаючи на встановлені ризики відчуження належного підозрюваному майна іншим особам.
При цьому, слідча суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.
На підставі наведеного, керуючись статтями 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідча суддя -
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт, що полягатиме у позбавлені права відчуження, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання у кримінальному провадженні №12024140000001112 від 02.11.2025 на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на нежитлової будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчих, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні №12024140000001112 від 02.11.2025.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідча суддя ОСОБА_7