Єдиний унікальний номер №943/302/26
Провадження № 2-а/943/22/2026
05 травня 2026 року
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.
при секретарі Пирка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буськ в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 2 (м.Буськ) Золочівського РВП ГУНП У Львівській області КЛИМОК Марти Ігорівни про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив :
ОСОБА_2 звернувся до суду із указаним вище означеним позовом, просить скасувати постанову серії ЕНА № 6609907 від 03.02.2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Судові витрати у справі в сумі стягнути з Відповідача. Мотивує тим, що 03.02.2026 року о 18.41 год в смт Красне по вул. І.Франка,22, керував транспортним засобом марки Івеко, н/з НОМЕР_1 , був зупинений правниками поліції за порушення п.2.9. «в» ПДР України, у зв'язку з неосвітленням номерного знаку в темну пору доби, про що складено постанову. З такою не погоджується, оскільки перед початком руху перевірив роботу всіх освітлювальних приладів, які справно працювали, та після повідомлення працівниками поліції про несправність освітлювання номерного знаку, виправив таку несправність на місці, Вважає оскаржувану постанову, якою накладено на нього стягнення у виді 1190,00 гривень, незаконно, такою, що грунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи, без з'ясування всіх обставин справи.
Ухвалою судді Буського районного суду від 25.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі і встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.
Позивач в судове засідання не з'явився, був повідомлений про день та час розгляду справи належним чином. Його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив суду відзив на позов, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржувана постанова винесена законно, копію такої позивач отримав на місці. Подати будь які докази по справі не є можливим, оскільки строк зберігання відеозаписів у портативних та відеореєстраторів, встановлених у службових транспортних засобах, становить 30 днів, такий вже минув.
За відсутності учасників, на підставі ст.229 КАС України, у зв'язку із розглядом справи в порядку спрощеного провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається із оскаржуваної постанови інспектора відділення поліції №2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській Климок М.І. про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6609907 від 03.02.2026, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн., що 03.02.2026 року о 18.41 год в селищі Красне по вул. І.Франка, 22, водій ОСОБА_2 керувавтранспортним засобом марки Івеко, н/з НОМЕР_1 , з технічною несправністю, а саме не освітлювався номерний знак в ткмну пору доби, чим порушив п. 2.9. «в» ПДР України.
Пунктом п. 2.9 «в» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий, а також із номерним знаком, який забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, згідно положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в Постанові Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертизи.
Проте, судом встановлено, що виходячи із положень вищезгаданих статей КУпАП, працівником відповідача при винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема не надано жодних доказів на обгрунтування допущеного позивачем правопорушення. Також не додано таких доказів працівником відповідача до оскаржуваної постанови, а вказана постанова у графі під №7 «до постанови додаються» містить зазначення - «відеозапис», без наведення його ідентифікуючих ознак та без зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис. При цьому, жодних доказів, зокрема, відеозапису на підтвердження скоєного позивачкою адміністративного правопорушення відповідачем до суду надано не було.
Крім того, в матеріалах справи відсутні об'єктивні дані того, що поліцейським проводились заміри для встановлення відстані для розпізнання номерних знаків позивачки, оскільки об'єктивна сторона інкримінованого позивача адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП містить істотну ознаку цього правопорушення, а саме: забрудненість номерного знаку, якщо вона не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів. Натомість, матеріали справи будь-яких доказів на підтвердження цієї істотної ознаки адміністративного правопорушення не містить.
Більше того, в силу норми частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
При цьому, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, яка ставиться у вину позивача, характеризується виключно умисною формою вини (коли правопорушник усвідомлює протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачає її шкідливі наслідки і бажає їх або свідомо допускає настання цих наслідків). Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Згідно вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Натомість, відповідачами в порушення приписів ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено в діях позивача ОСОБА_2 умислу на вчинення інкримінованих дій, передбачених частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Разом із тим, позовна заява ОСОБА_2 містить покликання про те, що на зауваження працівника поліції про непідсвічування номерного знаку автомобіля, позивач повідомив про справність усіх світлових приладів автомобіля під час виїзду з останнього місця його перебування; під час руху транспортного засобу не міг виявити таку насправність, проте усунув таку на місці після зупинення його поліцейськими.
Крім того, суд вважає, що оскаржувана постанова відповідача сама по собі не може слугувати доказом вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення та є лише формою його фіксації. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року в справі №338/1/17, де колегія суддів вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Однак, незважаючи на вказані обставини, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, зокрема того, що позивач умисно керував транспортним засобом з номерним знаком, що не освітлювався, оскільки відповідачем не надано жодних матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про притягнення позивачв до адміністративної відповідальності, а відтак у суду відсутня можливість встановити, якими доказами керувався працівник відповідача, дійшовши висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява№ 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Крім того, у рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Верховним Судом викладена правова позиція у постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17 (провадження № К/9901/3839/17), згідно якої притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За наведених обставин, суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, зокрема того, що позивач умисно керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, а також непроглядання цього номерного знаку з відстані 20 метрів, як і відсутність об'єктивних даних про проведення працівниками поліції відповідних замірів відстані щодо можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку керованого позивачкою транспортного засобу з відстані двадцяти, а також відсутність доказів на умисне порушення позивачкою приписів пункту 2.9 «в» ПДР України.
Відтак, суд вважає, що оскаржувана постанова відповідача підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивач ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Крім того, ураховуючи задоволення цього позову на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає відшкодуванню сплачений позивачем судовий збір в сумі 665,60 грн, який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУНП у Львівській області на користь позивача, що відповідатиме положенню частини першої статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 10, 48, 77, 78, 132, 134, 139, 140, 143, 242-246, 249, 262, 271, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов задоволити повністю.
Скасувати постанову серії ЕНА № 6609907 від 03.02.2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, м. Львів пл. Генерала Григоренка,3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНКПП НОМЕР_2 , жителя с. Лопушани Тернопільського району Тернопільської області судовий збір у розмірі 665,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційні скарга на рішення, у відповідності до ч. 4 ст. 286 КУпАП, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Б. М. Журибіда