Справа №439/1969/25
Провадження № 2/439/133/26
16 квітня 2026 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді Петейчук Б.М.
з участю секретаря
судового засідання Ковальчук Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовною заявою ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , ТзОВ "Щедра Нива" про визначення укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря, ухвалив таке рішення.
ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" звернулася до Бродівського районного суду Львівської області за позовом до ОСОБА_1 , ТзОВ "Щедра Нива", у якій позивач просив визнати укладеною додаткову угоду від 06 березня 2025, між ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" та ОСОБА_1 із зазначенням у резолютивній частині рішення тексту угоди, яка пропонується, а також просить суд визнати відсутнім права оренди ТОВ ВТП «Щедра Нива» на земельну ділянку, яка є предметом договору оренди.
Стислий виклад позиції позивача.
11 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено договір оренди земельної ділянки, визначено орендаря: ТОВ «Західна агровиробнича компанія» (земельна ділянка площею 0,5326 га, кадастровий номер земельної ділянки 4620380400:05:008:0017). За ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстроване право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 143497657. Договір укладено строком на 7 (сім) років, сплив якого починається з моменту укладання договору оренди землі, але в будь-якому випадку даний договір та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».
Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі від 11 червня 2018 року, 21 березня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» надіслано ОСОБА_1 лист повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі вихідний № 1317 від 06 березня 2025 року.
Таким чином, до закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору, яке йому гарантоване умовами договору та положеннями вказаної норми права та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується квитанцією установи поштового зв'язку про прийняття поштового відправлення та повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач зобов'язаний був протягом місяця розглянути на предмет відповідності вимогам закону, узгодити, за необхідності, істотні умови договору, а за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі, укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення ОСОБА_1 не заперечила щодо укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому позивач (орендар) належно виконував свої обов'язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проєкт додаткової угоди. Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді позивача, та перебуває в користування на момент подання позову.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 вересня 2025 року, право оренди вказаної земельної ділянки, яка знаходиться на території Батьківської с/ради Бродівського району, Львівської області, проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 60464601. Таким чином, позивач дізнався про те, що ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у позивача, з ТзОВ "Щедра Нива".
Позивач, покликається на положення Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на момент укладення договору, Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» № 340-ІХ, положення Земельного Кодексу України, Цивільного Кодексу України, вказує, що має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. З огляду на зазначене, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Стислий виклад позиції відповідачів.
Представник відповідачів - ОСОБА_2 29 жовтня 2025 року подав відзив. У відзиві вказує, що з викладеними у позовній заяві обставинами, а також з правовою оцінкою обставин відповідачі не погоджуються, а відтак позовні вимоги не визнають, з огляду на таке.
11 червня 2018 року дійсно між ОСОБА_1 та ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" було укладено Договір оренди землі, площа земельної ділянки 0,5326 га, кадастровий номер 4620380400:05:008:0017.на 7 років.
21 березня 2025 року ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" надіслала ОСОБА_1 листа в якому повідомили про намір поновити строк дії договору оренди землі, та проект додаткової угоди.
12 березня 2025 року та 16 травня 2025 року відповідач ОСОБА_1 надіслала листа та повідомила позивача, що після закінчення строку дії договору укладати нові договори з позивачем не має наміру, та просить не проводити будь-які сільськогосподарські роботи на його земельній ділянці після закінчення строку дії договору.
24 червня 2025 року, в реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано речове право оренди (договір оренди) на спірну земельну ділянку за ТзОВ «Щедра Нива».
Відповідач ОСОБА_1 завчасно повідомила позивача про небажання продовжувати договірні відносини щодо оренди належної їй земельної ділянки із позивачем, тому твердження позивача про відсутність такого повідомлення не відповідає дійсності.
У відзиві представник відповідачів покликається на те, що позивач не надав доказів належного виконання обов'язків за умовами договору оренди. Також представник відповідачів зазначає, що позивач просить визнати поновленими Договір, а також змінити умови Договору доповнивши його пунктом про автоматичне поновлення та іншими положеннями, що за своєю суттю суперечить закону, оскільки позивач намагається в судовому порядку не лише безпідставно продовжити строк дії договору, але і доповнити договір пунктом про його автоматичне поновлення, додає нові процедури відмови від поновлення цього Договору, способи комунікації (усні, текстові, голосові та «у будь-який інший спосіб»), використання конкретних електронних адрес, інтернет ресурсів, номерів телефонів. Таким чином Позивач просить суд поновити строк дії Договору на той самий строк, але на інших умовах.
Також, представник відповідачів зазначає, що направлення позивачем пропозиції про продовження оренди, за умови отримання ним волевиявлення орендодавця про небажання продовження оренди, не може слугувати підставою для поновлення дії орендних відносин між сторонами.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
14 жовтня 2025 року - відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про перегляд заочного рішення, подати відзив на позовну заяву.
29 жовтня 2025 року від представника відповідачів - ОСОБА_2 , надійшов відзив на позовну заяву, в якій він заперечував проти задоволення позову з огляду на його безпідставність.
17 листопада 2025 року від представником позивача надано додаткові пояснення у справі.
12 січня 2026 року від представника відповідачів - Хацкевича Р.М. надійшло клопотання про стягнення судових витрат з позивача ТзОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ТзОВ ВТП «Щедра Нива».
11 березня 2026 року від представника позивача Русина Ю.Ю. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
12 березня 2026 року ухвалою Бродівського районного суду відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Однак від представника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явився. Однак від представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Просить у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Із наданих доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,5326 га, кадастровий номер земельної ділянки 4620380400:05:008:0017, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.
11 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено Договір оренди земельної ділянки. Відповідно до умов договору, орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ТОВ «Західна агровиробнича компанія» приймає в строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровий номером 4620380400:05:008:0017, площа земельної ділянки 0,5326 га. Також умовами договору визначено, що договір укладено строком 7 років, сплив якого починається з моменту укладення договору оренди землі але в будь-якому випадку дана додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем(п. 3.1). Також пунктом 3.2. цієї додаткової угоди визначено, що орендар має переважене право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 444552289 від 22 вересня 2025 року, 24 червня 2025 року в державному реєстрі зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим № 4620380400:05:008:0017, площею 0,5326. Строк дії - 10 (десять) років, з правом пролонгації. У витязі зазначені відомості про суб'єкта іншого речового права, а саме: орендар ТОВ ВТП «Щедра Нива», орендодавець ОСОБА_1 .
Відповідно до листа - повідомлення вих. № 1317 від 06 березня 2025 року та опису вкладення ТзОВ «Західна Агровиробнича Компанія» 21 березня 2025 через відділення АТ «Укрпошта» направила ОСОБА_1 лист про намір продовжити дію Договору оренди землі №б/н від 11 червня 2018 року, а також направлено проекти додаткових угод.
Відповідно до повідомлення про припинення договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку договору оренди, ОСОБА_1 повідомила ТзОВ «Західна Агровиробнича Компанія» про що він не має наміру укладати новий договір оренди землі. Такий лист ТзОВ «Західна Агровиробнича Компанія» отримало 17 березня 2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 37-39).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним Кодексом України (далі ЗК України) та загальними нормами Цивільного Кодексу України (далі ЦК України).
Відповідно до положень абзацу 4 Розділу ІХ Закону України «Про оренду землі», правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-ІХ набрав чинності 16.01.2020.
Щодо порядку застосування статті 126-1 Земельного кодексу України висловився Верховний суд у Постанові № 918/434/21 від 07 червня 2022 року, де зазначив щодо договорів оренди укладених у 2010 році: «Згідно з абзацом 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 1261 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Тобто усі договори оренди землі, які були укладені до набрання чинності цього Закону, поновлюються на умовах, визначених в цих договорах за встановленими законодавством правилами, які були чинні на момент їх укладення». Аналогічну позицію Верховним судом було висловлено у рішенні № 912/4031/20 від 18 жовтня 2022 року. Зокрема, судом щодо поновлення договорів укладених у 2010 році зазначається таке: «5.8. Водночас, розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацом 4 такого змісту: "Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Таким чином, під час розгляду цього позову, зокрема в частині вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, необхідно керуватися положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка мала назву "Поновлення договору оренди землі", у редакції, чинній станом на 11 червня 2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст. 16 ЦК України , визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частиною 1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.
За змістом ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Положеннями ст.16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1ст.638 ЦК України).
У силу вимог ч.1-3 та ч. 5-6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.
За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто в редакції чинній на момент укладення Додаткової Угоди №1).
Так, відповідно до приписів ч.1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті).
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди землі. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передання земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті).
Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст.777 ЦК України.
Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст.33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).
Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст.33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.
При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п'ята Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.06.2025 у справі № 604/617/24,від 23 січня 2019 року в справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року в справі № 923/925/18.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Щодо дотримання ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право орендаря, суд звертає увагу на таке.
У даній справі ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» повідомила листом ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Як встановлено судом такий лист, який датовано 06 березня 2025 року було відправлено через відділення АТ «Укрпошта» 21 березня 2025 року, тобто більше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди від 11 червня 2018 року, строк дії якої повинен був сплинути 11 червня 2025 року. Таким чином, ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» дотрималось вимог п. 3.2 Договору оренди землі в частині своєчасного повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору оренди землі.
В той же час, наданими суду доказами перед судом доведено ту обставину, що орендодавець ОСОБА_1 більш як за три місяці до закінчення строку дії договору оренди від 11 червня 2028 року скерувала орендарю лист у якому інформувала його, що після закінчення строку дії договору укладати нові договори із ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» не має наміру. Як наслідок, 24 червня 2025 року ОСОБА_1 уклала новий договір оренди його земельної ділянки з новим орендарем ТзОВ «Щедра Нива», та дотримано відповідно процедури реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, крім іншого, свобода договору.
Згідно ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ст.203 ч.3 ЦК України).
Аналізуючи вищевказане, суд дійшов переконання, що для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.
У своїй постанові від 28 вересня 2020 року (справа №272/440/18) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Відтак орендодавець вчасно повідомив орендаря про небажання продовжувати з позивачем договірні відносини щодо оренди належної їй земельної ділянки.
У даному випадку волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на поновлення договору оренди землі відсутнє. Зазначене чітко та послідовно підтверджує безпідставність тверджень позивача щодо порушення його прав, оскільки ОСОБА_1 повідомив позивача про небажання укладати новий договір оренди землі, просив не проводити будь-які сільськогосподарські роботи на належній йому земельній ділянці після закінчення строку дії договору.
Водночас, наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №379/1354/18, від 25.03.2020 у справі 379/1439/18, від 15.02.2023 у справі №399/295/11, від 15.05.2023 у справі №693/137/22.
Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Такий висновок викладений у постановах Верховного суду від 28.05.2024 у справі №604/648/23, від 12.04.2024 у справі №131/970/23.
Крім того, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року в справі № 604/646/23 (провадження № 61-1814св24).
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За приписами статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
У ході судового розгляду не встановлено наявність у позивача суб'єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу на захист якого подано позов, зокрема, щодо порушення переважного права ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку вказала на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що беззаперечно свідчить про відсутність її волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з позивачем.
Встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договору оренди землі, суд приходить до висновку про те, що переважне право ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі на новий строк є припиненим і не підлягає захисту.
Водночас суд зауважує, що укладення ОСОБА_1 нового договору оренди землі з іншим орендарем не порушує переважне право ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки дія попереднього договору оренди землі повинна була закінчитися 11 червня 2025 року, а новий договір укладений між відповідачами 24.06.2025 року.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 завчасно повідомила орендаря ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» про свій намір не продовжувати дію договору оренди землі на новий строк, у орендаря ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» не виникло переважного права перед іншими на укладення договору оренди землі на новий строк.
Проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства, суд доходить до висновку, що позивач не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі за умови доведення відсутності згоди власника земельної ділянки на продовження орендних відносин, відтак позов задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
09 січня 2026 року представником відповідачів Хацкевичем Р.М. заявлено вимогу щодо стягнення судових витрат з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ТзОВ ВТП «Щедра Нива» відповідно до договору про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року.
Оскільки суд відмовив ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» у позові, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у відповідності до відповідно до ст.141 ЦПК України.
Доказами у справі встановлено, що 02 жовтня 2025 року між ТзОВ «Правник експерт» та ТзОВ ВТП «Щедра Нива» укладено договір про надання юридичних послуг за номером: 02/10/25/01. Предметом договору визначено, що ТзОВ «Правник експерт» приймає на себе зобов'язання надавати юридичні послуги, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги. Оплата за надані послуги зазначається в рахунку та підтверджується у акті приймання передачі наданих послуг, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору.
ТзОВ «Правник експерт» надано належним чином та у повному обсязі ТзОВ ВТП «Щедра Нива» юридичні послуги в цивільній справі за позовом ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , ТзОВ "Щедра Нива" про визначення укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Вартість послуг за надання правової допомоги визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).
Суд, дослідивши надані суду докази витрат на надання юридичних послуг, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокат Хацкевич Р.М. надав суду: Договір про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02.10.2025 року укладений між ТОВ ВТП «Щедра Нива» та ТОВ «Правник експерт», акт приймання-передачі наданих послуг від№ 11/25 від 09 січня 2026 року, з яких відомо, що вартість отриманих послуг становить 8000,00 грн за консультації з питань застосування земельного, цивільного та цивільного процесуального законодавства, написання процесуальних документів, представництво в суді.
Сплата за договором підтверджується платіжною інструкцією № 691 від 30 грудня 2025 року на суму 8000,00 грн.
Акт приймання-передачі наданих адвокатом Хацкевичем Р.М. послуг містить перелік послуг, які адвокатом було надано та загальна сума їх вартості, передбачена, в тому числі договором про надання правової допомоги, а також у ньому зазначено і сам номер договору правничої допомоги, що свідчить про належність даного Акту наданих послуг саме до договору про надання правничої допомоги від 02.10.2025 року №02/10/25/01.
На переконання суду, за досліджених обставин цивільного провадження, визначаючи розмір судових витрат у цій частині, справедливим та розумним варто визначити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу за рахунок позивача на користь відповідача ТзОВ ВТП «Щедра Нива», у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень та такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи
Керуючись статтями 81, 133, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , ТзОВ "Щедра Нива" про визначення укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря, - відмовити.
Стягнути з ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ТзОВ «Щедра Нива» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 травня 2026 року.
Позивач: ТзОВ "Західна агровиробнича компанія", ЄДРПОУ 41099127, зареєстровано за адресою: Рівненська область, Дубенський район, м. Дубно, пр. Центральна, 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Батьків, РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: ТзОВ ВТП «Щедра Нива», ЄДРПОУ 39073702, зареєстровано Рівненська область, Дубенський район, м. Радивилів, вул. Почаївська,36.
Суддя Б.М. Петейчук