Справа № 337/728/26
Номер провадження 2/337/991/2026
06 травня 2026 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Ніколенка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ям.
В заяві зазначив, що в період з 2003 по 2024 роки працював на підприємстві (ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»), 18.06.2024 звільнився за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). Відповідно до медичного висновку ЛЕК позивачу встановлено професійні захворювання, які виникли внаслідок тривалого стажу роботи позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 40 відсотків. Отримання позивачем професійного захворювання та втрата професійної працездатності призводить до фізичних та моральних страждань, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, яку позивача оцінює в 40 000 гривень. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі (який був уточнено пізніше) 11 000,00 гривень.
Ухвалою суду від 09.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов та заяв по суті справи.
Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними. Зазначив, що під час працевлаштування в товариство позивач був ознайомлений з важкими та шкідливими умовами праці та надав свою добровільну згоду на роботу в цих умовах. Відповідач повідомляв позивача при прийомі на роботу про наявність у нього права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до діючого законодавства та колективного договору. Позивач був обізнаний про шкідливі фактори та добровільно без примусу погодився виконувати доручену йому роботу. Позивач щороку проходив періодичні медичні огляди та допускався відповідачем до роботи за своєю професією, що свідчить про придатність його до роботи. Жодної інформації стосовно виявлення початкових стадій будь-яких професійних захворювань відповідач від позивача чи від медичного закладу не отримував. В процесі трудової діяльності позивач забезпечувався належними умовами праці, спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту. З позовної заяви не вбачається, що позивач колись заперечував результати періодичних медичних оглядів та повідомляв роботодавця про невідповідність результатів дійсному стану здоров'я. Також на думку представника відповідача позивачем не доведено факт завдання моральної шкоди та не обгрунтовано її розмір, який є завищеним та не відповідає принципам розумності та справедливості. Визначений МСЕК ступінь втрати професійної придатності на рівні 40 процентів є тимчасовим та неостаточним, без встановлення групи інвалідності, позивач не потребує стороннього додаткового догляду та має можливість працювати.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів сторони відповідача, зазначивши, що створення безпечних умов праці для робітника є беззаперечним обов'язком роботодавця, а можлива обізнаність працівника зі шкідливими умовами не нівелює обов'язок щодо створення безпечних умов праці та відповідальність роботодавця за відсутність таких умов. Порушення умов праці роботодавцем доведено відповідними належними та допустимими доказами (медичні висновки, акт розслідування причин виникнення захворювання) і має юридичну значимість. Відсутність визначених в акті винних фізичних осіб (посадови) не виключає відповідальність юридичної особи (відповідача). У випадку отримання працівником професійних захворювань, трудового каліцтва наявність моральної шкоди у працівника презюмується, факт втрати працездатності та наявності інвалідності внаслідок виконання трудових обов'язків є достатнім для встановлення завданої моральної шкоди, а заявлена ціна позову (40 000 грн) цілком співвідноситься з глибиною страждань позивача внаслідок втрати здоров'я та професійної працездатності. Відтак, представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000 гривень.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, де зазначив, що розмір правової допомоги не співмірний з ціною позову та підлягає зменшенню при задоволенні позову. Просить у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов, представник відповідача просив відмовити в задоволенні в повному обсязі, пославшись на відповідні доводи, викладені у заявах по суті справи.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд встановив, що позивач працював в ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з 2003 по 2024 рік. Звільнився з товариства 18.06.2024 за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки позивача.
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 10.09.2025 року, №9/40. Відповідно до виписного епікризу № 2662/566 від 11.09.2025 позивачу встановлено захворювання: Хронічний пиловий бронхіт ІІ ст., стадія затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого); Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІ ст. (друга) за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - захворювання професійні.
Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 07.11.2025 комісія провела розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у позивача. Відповідно до п18 причиною виникнення хронічного професійного захворювання є наявність на робочих місцях позивача шкідливих виробничих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 52/26/266/В від 27.01.2026 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40 відсотків.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), згідно з ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності..
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Внаслідок отриманого професійного захворювання позивач змушений проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, програми реабілітації, не може вести активний спосіб життя, має обмеження щодо працевлаштування, зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні та фізичні страждання. Отримане позивачем професійне захворювання призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд відхиляє доводи сторони відповідача в частині необгрунтованості вимог позивача, оскільки вони спростовані доказами, наданими стороною позивача. В частині необхідності оподаткування сум відшкодування суд, керуючись принципом диспозитивності, зазначає, що питання оподаткування не є предметом цього судового розгляду, матеріали справи не містять доказів наявності спору щодо оподаткування відповідних сум. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оцінивши обставини справи та надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача, внаслідок наявності на робочому місці шкідливих та небезпечних факторів, які значно перевищували гранично допустимі норми, отримав професійне захворювання та зазнав втрати професійної працездатності (40 відсотків), що, на думку суду, в достатній мірі свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв'язку з порушенням життєвих зв'язків, постійним фізичним дискомфортом, що пов'язаний з професійним захворюванням та наявністю потреби у реабілітації внаслідок захворювання, яке викликає моральні страждання через неможливість виконувати певну фізичну роботу, він позбавлений в повній мірі реалізації свого права на труд та належний заробіток, у зв'язку з тим, що він через набуті хвороби (органів дихання та слуху) хвилюється за стан свого здоров'я, яке вимагає докладання додаткових зусиль для організації життя, що є підставою для відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує тяжкість і характер завданих ушкоджень здоров'ю позивача, ступінь втрати його професійної працездатності, який складає 40 %, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням значущості здоров'я як невідчужуваного блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності, пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їхню глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, суд дійшов висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди позивачу є заявлений в позовних вимогах розмір 40 000,00 гривень.
Відтак, позов в частині стягнення суми відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 1 064,96 (враховуючи подання позову засобами електронного суду), підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Щодо стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 тисяч гривень. В обґрунтування вказаної суми представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 22.09.2025, акт приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 23.02.2025 на суму 11 000 гривень.
Відповідно до положень ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд частково погоджується з доводами сторони відповідача щодо завищеного розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, їхню неспівмірність з ціною позову, незначною складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, і доходить висновку, що розумним розміром витрат на професійну допомогу в цій справі, беручи до уваги її типовість та незначний час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, є сума в 6 000 гривень.
Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача суми судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12-13, 19, 77, 81, 137, 141, 246-247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я - задовольнити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 40 000,00 гривень як відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та 6 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу, на загальну суму 46 000,00 (сорок шість тисяч гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу) - відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 72, код ЄДРПОУ 00191230).
Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ