Справа № 337/637/26
Номер провадження 2/337/948/2026
06 травня 2026 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Смірнової І.Г., Білик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», приватного акціонерного товариства «Український графіт», про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ям.
В заяві зазначив, що в період з 1990 по 2024 роки працював на підприємствах (ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» - далі відповідач 1; ПрАТ «Український графіт» - далі відповідач 2). Загальний стаж роботи на підприємствах в умовах шкідливих факторів становить 16 років 10 місяців. 05.03.2024 звільнився за ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію, наразі позивач не працює. Відповідно до медичного висновку ЛЕК позивачу встановлено професійні захворювання. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.07.2025 (Форма П-4) причиною професійних захворювань є наявність на його робочих місцях шкідливих виробничих факторів. Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 50 відсотків, позивач визнаний особою з інвалідністю 3 групи. Отримання позивачем професійного захворювання та втрата професійної працездатності призводить до фізичних та моральних страждань, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, яку позивача оцінює в 50 000 гривень.
Вказану суму позивач просить стягнути з відповідачів пропорційно стажу, відпрацьованому на підприємствах (12 870,00 грн - з відповідача 1; 37 130,00 грн - з відповідача 2). Крім того, просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 гривень (пропорційно задоволеним вимогам).
Ухвалою суду від 05.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов та заяв по суті справи.
17.02.2026 від відповідача 2 (ПрАТ «Укрграфіт») надійшов відзив, у якому представник не погодилася з сумою моральної шкоди, заявленої до стягнення, визнала позов частково (у розмірі 25 000,00 гривень). Зазначила, що причинно-наслідковий зв'язок між роботою позивача на підприємстві та завданням йому шкоди не доведено, позивач працював на багатьох підприємствах, де також було присутні шкідливо-виробничі фактори, характерні для професії. Позивач під час прийняття на роботу був обізнаний про наявність шкідливих факторів на робочому місці, і тим не менш, добровільно прийняв ці умови під час працевлаштування. Відповідач 1 протягом всього часу перебування з позивачем в трудових відносинах всіляко сприяв у відновленні його фізичного, матеріального та морального стану. Крім того, представник відповідача поставила під сумнів сам факт завдання моральної шкоди позивачу, а також зазначила, що позивач у своїх позовних вимогах не поставив питання щодо оподатування відповідних сум. Також представник відповідача подала заперечення на суму витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи суму в 14 000 гривень необгрунтованою та неспівмірною розміру позову.
20.02.2026 від відповідача 1 (ПрАТ «Дніпроспецсталь») надійшов відзив, у якому представник не погодилась з розміром позовних вимог, вважаючи їх завищеними. Просила зменшити суму шкоди до 10 000,00 гривень. Зазначила, що позивач був обізнаний про умови праці, наявність важких умов та шкідливих виробничих факторів, самостійно уклав трудовий договір та продовжував виконувати роботу в таких умовах довгий час, тому з власної ініціативи допускав погіршення свого здоров'я. Жодних порушень законних прав позивача з боку власника допущено не було, підприємство виконало всі вимоги діючого законодавства. З боку підприємства відсутні порушення його прав та законних інтересів, будь-які неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, а тому відсутній причинний зв'язок між моральною шкодою та діями підприємства. Також представник заперечила проти вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з підстав їхньої недоведеності понесення та необгрунтованості розміру.
Додатково 20.02.2026 від відповідача 1 (ПрАТ «Дніпроспецсталь») надійшли доповнення до відзиву, у яких представник зазначила, що в якості компенсації за роботу у важких та шкідливих умова позивач отримував доплати до заробітної плати та додаткові відпустки. Також позивач отримав стаж, який дає право на отримання пенсії на пільгових умовах.
24.02.2026 представник позивача подав відповіді на відзиви відповідача 1 та відповідача 2, у яких заперечив проти доводів сторони відповідачів, зазначивши, що створення безпечних умов праці для робітника є беззаперечним обов'язком роботодавця, а можлива обізнаність працівника зі шкідливими умовами не нівелює обов'язок щодо створення безпечних умов праці та відповідальність роботодавця за відсутність таких умов. Порушення умов праці роботодавцем доведено відповідними належними та допустимими доказами (медичні висновки, акт розслідування причин виникнення захворювання) і має юридичну значимість. Відсутність визначених в акті винних фізичних осіб (посадови) не виключає відповідальність юридичної особи (відповідача). У випадку отримання працівником професійних захворювань, трудового каліцтва наявність моральної шкоди у працівника презюмується, факт втрати працездатності та наявності інвалідності внаслідок виконання трудових обов'язків є достатнім для встановлення завданої моральної шкоди, а заявлена ціна позову (50 000 грн) цілком співвідноситься з глибиною страждань позивача внаслідок втрати здоров'я та професійної працездатності. Оподаткування сум моральної шкоди, зокрема обмеження її розміру для платників податку, на користь яких стягнуто суму моральної шкоди, погіршує права та законні інтереси таких осіб, і таку категорії платників податків законом звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду сум моральної шкоди. Відтак, представник позивача просив задовольнити позов до співвідповідачів в повному обсязі. Крім того, представник позивача до відповіді на відзив долучив докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 гривень, яку просив стягнути зі співвідповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
27.02.2026 від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких сторона зазначила, що розмір моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивача. Вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу є безпідставними та неспівмірними з характером, складністю справи та обсягом витраченого адвокатом часу. Крім того, представник зазначила, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу зазначена адвокатом у відповіді на відзив на позовну заяву, що не передбачено нормами ЦПК України.
02.03.2026 від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, аналогічні тим, що вказані у запереченнях відповідача 2.
17.04.2026 від відповідача 2 додатково надійшло клопотання про долучення доказів, а саме роз'яснення Міністерства юстиції України від 07.04.2026 щодо стягнення моральної шкоди.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов, представники відповідачів підтримали свої заперечення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд встановив, що позивач працював в підприємствах відповідачів, що підтверджується копією трудової книжки позивача. Стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів складає 16 років 10 місяців (202 місяці), в тому числі на підприємстві відповідача 1 - 4 роки 4 місяці (52 місяці), на підприємстві відповідача 2 - 12 років 6 місяців (150 місяців), що співвідповідачами не оспорюється та не спростовано.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 52/26/226/В) від 22.01.2026 щодо позивача прийнято рішення про встановлення ступеня втрати професійної працездатності. Причина втрати професійної працездатності - професійне захворювання, відсоток втрати професійної працездатності - 50 %. Основний діагноз: J44.8 - інша уточнена хронічна обструктивна хвороба легені. Ускладнення основного діагнозу: U83.5 - хронічна дихальна недостатність. Супутні діагнози: H90.3 - нейросенсорна втрата слуху, двостороння; M42.10 - остеохондроз хребта у дорослих, множинні відділи хребта; M53.80 - інші уточнені дорсопатії, множинні відділи хребта; G55.1 - компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска; M50.1 - порушення шийного диска з радикулопатією; M51.1 - порушення поперекових та інших міжхребцевих дисків з радикулопатією (G55.1); M15.0 - первинний генералізований (остео) артроз; H52.2 - астигматизм; H36 - ураження сітківки при хворобах, класифікованих в інших рубриках.
Відповідно до пунктів 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 18.12.2-25 та затвердженого 21.07.2025, хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: завантажувач шихти цеху графітування ПрАТ «Укрграфіт» здійснює видалення пересипного матеріалу, вивантаження великого та дрібного пилу, розвантаження пересипного матеріалу, проводить чистку обладнання перед ремонтом; за допомогою пневмоустановки заповнює бункери теплоізаоляції термоантрацитом, засипає матеріали у піч, вилучає з печі бокові шари оборотної теплоізоляції, розвантажує термоантрацит, доставлений автотранспортом із цеху, прибирає робоче місце. Внаслідок тривалого стажу ОСОБА_2 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів у ПрАТ «Укрграфіт» (стаж роботи - 12 років 6 місяців), у ВАТ «Дніпроспецсталь» (стаж роботи - 4 роки 4 місяці) та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв'язку з відсутністю скарг на стан здоров'я під час проходження хворим періодичних медичних оглядів.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), згідно з ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Внаслідок отриманого професійного захворювання позивач має проблеми зі здоров'ям, є особою з інвалідністю, зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні та фізичні страждання. Отримане позивачем професійне захворювання призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд відхиляє доводи сторони відповідачів в частині необгрунтованості вимог позивача, оскільки вони спростовані доказами, наданими стороною позивача. В частині необхідності оподаткування сум відшкодування суд, керуючись принципом диспозитивності, зазначає, що питання оподаткування не є предметом цього судового розгляду, матеріали справи не містять доказів наявності спору щодо оподаткування відповідних сум. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оцінивши обставини справи та надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов'язків на підприємствах відповідачів, внаслідок наявності на робочому місці шкідливих та небезпечних факторів, які значно перевищували гранично допустимі норми, отримав професійне захворювання та зазнав втрати професійної працездатності (50 відсотків), що, на думку суду, в достатній мірі свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв'язку з порушенням життєвих зв'язків, постійним фізичним дискомфортом, що пов'язаний з професійним захворюванням, яке викликає моральні страждання через неможливість виконувати певну фізичну роботу, він позбавлений в повній мірі реалізації свого права на труд та належний заробіток, у зв'язку з тим, що він через набуті хвороби (органів дихання, опорно-рухомого апарату та слуху) хвилюється за стан свого здоров'я, яке вимагає докладання додаткових зусиль для організації життя, що є підставою для відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує тяжкість і характер завданих ушкоджень здоров'ю позивача, ступінь втрати його професійної працездатності, який складає 50 %, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням значущості здоров'я як невідчужуваного блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності, пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їхню глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, суд дійшов висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди позивачу є заявлений в позовних вимогах розмір 50 000,00 гривень, який підлягає пропорційному стягненню з відповідачів, виходячи з тривалості роботи на відповідних підприємствах в умовах впливу шкідливих виробничих факторів (52 місяці у відповідача 1 та 150 місяців у відповідача 2, всього 202 місяці).
Відтак, позов в частині стягнення суми відшкодування моральної шкоди з відповідача 1 (у розмірі 12 870,00 грн) та з відповідача 2 (у розмірі 37 130,00 гривень) підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 1 064,96 (враховуючи подання позову засобами електронного суду), підлягає стягненню з відповідачів на користь держави (пропорційно розподілу задоволених вимог - 274,15 грн та 790,81 грн відповідно).
Щодо стягнення з відповідачів суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 гривень. В обгрунтування вказаної суми представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 01.02.2026, акт приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 01.02.2026 на суму 14 000 гривень.
Відповідно до положень ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд частково погоджується з доводами співвідповідачів щодо завищеного розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, їхню неспівмірність з ціною позову, незначною складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, і доходить висновку, що розумним розміром витрат на професійну допомогу в цій справі, беручи до уваги її типовість, кількість сторін (два відповідача), участь адвоката в судовому засіданні, обсяг та зміст заяв по суті справі, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, є сума в 12 000,00 гривень.
Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача суми судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, виходячи з пропорції задоволення позовних вимог стосовно кожного з відповідачів (3 089,11 грн та 8 910,89 грн відповідно).
Суд не погоджується з запереченнями відповідача 2, яка наголосила на порушенні положень ЦПК України щодо заявлення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з таких міркувань.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача зазначив позовну вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у позові, який подав до суду 02.02.2026 (абзаци 2 та 3 резолютивної частини позову), уточнивши, що розмір таких витрат буде надалі визначено та підтверджено відповідними доказами.
У відповідях на відзив, поданих 24.02.2026, представник позивача конкретизував суму витрат на професійну правничу допомогу (та долучив до вказаного процесуального документа докази понесення витрат), що не суперечить положенням ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених ЦПК України. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 ЦПК України.
Відповідно до пункту 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України відзив (а значить і відповідь на відзив в розумінні ч. 3 ст. 179 ЦПК України) повинен міститипопередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Таким чином, та обставина, що представник позивача у відповіді на відзив конкретизував розмір вимог в частині витрат на професійну правничу допомогу та надав відповідні докази на підтвердження понесених витрат, попередньо визначивши таку вимогу у самому позові, жодним чином не суперечить положенням ЦПК та не позбавляє сторону на відшкодування понесених судових витрат за наявності підстав для їхнього відшкодування.
Керуючись ст.ст. 12-13, 19, 77, 81, 137, 141, 246-247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», приватного акціонерного товариства «Український графіт», про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 12 870,00 гривень як відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та 3 089,11 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу, на загальну суму 15 959,11 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 11 копійок).
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Український графіт» на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 37 130,00 гривень як відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та 8 910,89 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу, на загальну суму 46 040,89 (сорок шість тисяч сорок гривень 89 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу) - відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь держави судовий збір у розмірі 274,15 грн (двісті сімдесят чотири гривні 15 копійок).
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Український графіт» на користь держави судовий збір у розмірі 790,81 грн (сімсот дев'яносто гривень 81 копійка).
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач 1 - приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 81, код ЄДРПОУ 00186536).
відповідач 2 - приватне акціонерне товариство «Український графіт» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, Північне шосе, б. 20, код ЄДРПОУ 00196204).
Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ