ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2026Справа № 917/2372/25
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімперія 2017»
про стягнення 132 126,01 грн.,
Відділ освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради (далі - Відділ освіти) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімперія 2017» (далі - ТОВ «Будімперія 2017») про стягнення 132 126,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним утриманням відповідачем грошових коштів позивача, у зв'язку з чим останнім заявлено вимоги про стягнення з відповідача 132 126,01 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.01.2026 позовну заяву Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 матеріали справи №917/2372/25 передано для розгляду судді Босому В.П.
З огляду на те, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи положення ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких спори між судами щодо підсудності не допускаються, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі направлялась на адресу місцезнаходження ТОВ «Будімперія 2017» рекомендованим поштовими відправленнями з повідомленням про вручення, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення йому ухвали суду про відкриття провадження у даній справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із ухвалою суду від 13.02.2026 у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких пояснень щодо суті спору до суду не подав.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
09.11.2021 між Відділом освіти (замовник) та ТОВ «Будімперія 2017» (підрядник) укладений договір підряду на капітальний ремонт покрівлі опорного закладу «Оржицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені І.Я. Франка Оржицької селищної ради Полтавської області», що розташований за адресою вулиця Центральна, 16, смт Оржиця Полтавської області №137 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати роботу за завданням замовника, а замовник прийняти і оплатити виконану роботу.
Згідно з п. 1.3 Договору характер робіт, що виконуються підрядником: капітальний ремонт покрівлі опорного закладу «Оржицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені І.Я. Франка Оржицької селищної ради Полтавської області», що розташований за адресою вулиця Центральна, 16, смт Оржиця Полтавської області (код ДК 021:2015:45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи).
Місце виконання робіт: 37700, Полтавська обл., смт Оржиця, вул. Центральна, 16 (п. 1.4 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що підрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає умовам проектно-кошторисної документації та діючим національним стандартам і будівництві. Підрядник виконує роботи у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією (і при потребі зі змінами, внесеними до неї).
Відповідно до п. 3.1 Договору договірна ціна на виконання робіт становить 5 971 221,60 грн., у тому числі ПДВ - 995 203,60 грн., є динамічною і визначається на основі проектно-кошторисної документації та тендерної пропозиції. Так, додатковими угодами №1 від 28.12.2021 та №2 від 28.12.2021 ціна договору зменшилась до 5 955 880,17 грн., у тому числі ПДВ 992 646,69 грн.
За умовами п. 4.2 Договору замовник проводить розрахунок за виконаний капітальний ремонт на підставі ст. 49 Бюджетного Кодексу України по мірі надходження бюджетних коштів на рахунок замовника, на підставі виконаних обсягів робіт, згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт (типової форми №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (типової форми №КБ-3) в межах вартості, визначеної кошторисом. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконаний капітальний ремонт здійснюється протягом 10 банківських днів з дня отримання замовником бюджетного фінансування на свій рахунок.
Згідно із п. 4.3 Договору підрядник надає замовнику акт приймання виконаних підрядних робіт (типової форми №КБ-2в), який розглядається протягом трьох робочих днів за участі повноважного представника організації з технічного нагляду, але не пізніше 25 числа кожного місяця.
Оплата виконання робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дня підписання документів замовником (п. 4.4 Договору).
На виконання умов Договору, відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 5 955 880,00 грн., на підтвердження чого до позову додано копії актів приймання виконаних будівельних робіт від 28.12.2021 за грудень 2021 року, від 24.11.2021 за листопад 2021 року та відповідних довідок про вартість будівельних робіт та витрат.
В ході ревізії, проведеної Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, здійснено перерахунок вартості виконаних ТОВ «Будімперія 2017» робіт та встановлено, що при визначені прямих витрат завищено вартість виконаних робіт на суму у розмірі 132 126,01 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із завищенням, на думку позивача, вартості виконаних на підставі Договору робіт, з огляду на що Відділом освіти заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «Будімперія 2017» безпідставно сплачених коштів у розмірі 132 126,01 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Укладений між сторонами Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт підтверджується виконання відповідачем та приймання позивачем робіт на підстав Договору на загальну суму 5 955 880,00 грн.
Разом з тим, позивач стверджує, що обсяг виконаних робіт був завищений відповідачем, на підтвердження чого до позову додано, зокрема копії акту контрольного обміру/обстеження фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт від 24.07.2025, розрахунку завищення вартості виконаних робіт, запиту Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №3 від 05.08.2025 та пояснення начальника Відділу освіти від 05.08.2025.
Отже, посилаючись на вказані документи позивач стверджує про безпідставно сплачені відповідачу грошові кошти у розмірі 132 126,01 грн. з огляду завищенням вартості обсягів виконаних робіт за Договором.
Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Умовами Договору погоджено порядок здачі та приймання виконаних відповідачем робіт, зокрема пунктом 4.3 замовнику надано три робочі дні для приймання робіт.
Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із статтею 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
При цьому, статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Як наслідок, перевірка фактичного обсягу виконаних робіт та їх вартість, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів, а в даному випадку, замовнику було надано три робочі дні для перевірки виконаної відповідачем роботи.
Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що замовник оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписаний без будь-яких зауважень і застережень, виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені Договором, Відділ освіти погодився з їх обсягом, кількістю матеріалів та вартістю.
Суд відзначає, що результати проведеної Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області ревізії, які зафіксовані у відповідних документах, є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, які не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватись в суді, а також не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Вони є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документами, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 та від 22.10.2019 у справі №922/59/19.
Отже, копії наданих позивачем акту контрольного обміру/обстеження фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт від 24.07.2025, розрахунку завищення вартості виконаних робіт, запиту Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №3 від 05.08.2025 та пояснення начальника Відділу освіти від 05.08.2025 не можуть розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому кошти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто, укладання сторонами у справі Договору, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками можуть свідчать про порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Докази, на які посилається позивач і копії яких долучено останнім до позову, не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Разом з тим, вказані докази можуть бути підставою для вжиття контролюючим органом у межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання у межах господарсько-договірних відносин.
У даній позовні заяві Відділ освіти вказує на безпідставність сплати ТОВ «Будімперія 2017» грошових коштів у розмірі 132 126,01 грн., у зв'язку з чим заявляє вимогу про їх повернення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.
Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі №6-122цс14).
Оскільки між сторонами у справі було укладено Договір, оплата робіт за яким здійснюється за кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, то вони набуваються за наявності правової підстави - Договору, а тому не можуть бути стягнуті на підставі 1212 Цивільного кодексу України.
Більш того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження фактичної сплати позивачем відповідачу будь-якої суми грошових коштів, в тому числі і заявлених до стягнення.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності підстав з якими положення ст. 1212 Цивільного кодексу України пов'язуються можливість повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 132 26,01 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Відділу освіти про стягнення з ТОВ «Будімперія 2017» 132 126,01 грн. задоволенню не підлягають.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії») від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші докази, заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні позову Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий